Інформаційні системи в аграрному менеджменті (1999)

Автоматизовані управлінські та їх інформаційні системи, як складні системи, структурно складаються з певних частин. На верхньому рівні структуризації складові частини систем називають підсистемами. Підсистема АС — це система, що є частиною АС, виокремленої за відповідним принципом поділу [4]. Частину підсистем згідно з підтримуваними ними функціями управлінського процесу, що спрямовані на досягнення певних цілей всієї системи, називають функціональними.

Іншу частину підсистем, які надають відповідні ресурси для функціонування системи, називають забезпечуючими (або підримуючими).

В АС економічного характеру вирізняють такі функціональні підсистеми: нормування, планування та прогнозування (оперативного, поточного, перспективного), обліку і контролю, аналізу, регулювання. Забезпечуючі підсистеми такі [4]: інформаційного, технічного, математичного, програмного, правового, організаційного, лінгвістичного забезпечення.

Інформаційне забезпечення — сукупність реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення і форм організації інформації, яка циркулює в системі.

Технічне чи програмне забезпечення — сукупність технічних чи програмних засобів, що використовуються при функціонуванні системи.

Математичне забезпечення — сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів обробки інформації, використовуваних при створенні системи.

Організаційне забезпечення — сукупність документів, що регламентують діяльність персоналу при функціонуванні системи.

Лінгвістичне забезпечення — сукупність мовних засобів для формалізації природної мови, побудови та поєднання інформаційних одиниць при спілкуванні персоналу із засобами обчислювальної техніки.

Правове забезпечення — сукупність правових норм, що регламентують правостосунки при функціонуванні системи і юридичний статус результатів її функціонування.

На практиці виокремлюють і такі підсистеми: кадрового, технологічного і ергономічного забезпечення, управління збутом продукції, управління матеріально-технічним постачанням і т. ін.

У межах підсистем згідно з їх функціями розв’язуються задачі автоматизованої системи. Під задачею АС розуміть частину автоматизованої функції АС, що характеризується кінцевим або проміжним результатом у конкретній формі [4]. Наприклад, задачею може бути автоматизоване складання технологічної карти, нарахування заробітної плати і тому подібне. За характером виконання задачі поділяють на задачі прямого розрахунку, оптимізаційні, пошукові і т. ін.

Розглянуту структуру АС можна подати у вигляді двовимірної таблиці, де по горизонталі перераховуються функціональні підсистеми, а по вертикалі забезпечуючі, чи навпаки.

Структурну модель системи можна зобразити у вигляді піраміди, куба. Наприклад, на одній грані куба вмістити наведену щойно таблицю, на іншій назвати рівні управління (об’єднання, господарство, відділок), ще на одній — стадії виробництва (підготовка виробництва, основне і допоміжне виробництво, реалізація продукції) і т.ін.

Структурні моделі АІС у принципі можуть бути такими самими, як і моделі відповідних їм АСУ. При цьому функціональні підсистеми можуть називатися інформаційними підсистемами нормування, перспективного планування і т. ін. І хоч АІС відносно АСУ сама є забезпечуючою, усі види забезпечення (технічне, програмне і т. ін.) лишаються щодо неї зебезпечуючими підсистемами. Тому такі підсистеми правомірно називати ще підтримуючими. До того ж в окремі підтримуючі підсистеми може групуватися забезпечення класифікаторами та уніфікованою документацією, нормативно-довідковою інформацією. Водночас кожна підсистема щодо виконуваного нею комплексу функцій та видів підтримки може розглядатися також як окрема система: ІС нормування, ІС планування і т.д.

Оскільки автоматизовані системи є не статичними, а динамічними, то їх часто зображають у вигляді кібернетичних моделей, тобто замкнених моделей з відповідними зворотними зв’язками. Так, кібернетичну модель АІС підприємства можна подати у вигляді схеми, зображеної на рис. 2.1.

Кібернетичну інформаційну модель АСУТП з використанням ЕОМ у ролі радника наведено на рис. 2.2. У цій моделі регулятор нових параметрів здебільшого являє собою технічний пристрій виконання дій, що змінюють параметри управління. Такі дії не обов’язково обмежуються механічними, вони можуть, скажімо, і змінювати опис чи характер алгоритму.

Кібернетична модель АСУТП з використанням ЕОМ у замкненому контурі (автоматична система) схожа на попередню, але в ній немає блока суб’єкта аналізу інформації та прийняття рішення. Що ж до моделі з позаконтурним використанням ЕОМ, то в ній блок «ЕОМ» виноситься за межі основного контура і сполучається двостороннім зв’язком із блоком оператора.

Інформаційні системи мають багато спільних характеристик, які регламентуються відповідними стандартами ще під час створення систем . При цьому додержуються наступних основних принципів [5].

Принцип системності. Полягає в необхідності встановлювати й зберігати зв’язки між структурними елементами АС, які у процесі створення та функціонування цієї системи забезпечують її цілісність.

Принцип розвитку. АС має створюватися з урахуванням можливості поповнення й поновлення функцій системи та видів її забезпечення доопрацюванням програмних і технічних засобів або налагодження наявних засобів.

Принцип сумісності. Забезпечує здатність автоматизованих систем різних видів і рівнів взаємодіяти у процесі їх спільного функціонування.

Принцип стандартизації та уніфікації. Полягає в раціональному застосуванні типових, уніфікованих і стандартизованих елементів у процесі створення й розвитку автоматизованих систем.

Принцип ефективності. Полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення автоматизованої системи і цільовими ефектами, що їх дістають при її функціонуванні.

У літературі розглядаються й інші принципи, серед яких слід згадати принцип першого керівника і особливо принцип орієнтації на відхилення. Річ у тім, що в умовах автоматизованих інформаційних систем управлінський персонал може бути завалений різною інформацією, але управління від цього не поліпшиться, оскільки персонал не зможе впоратися з таким обсягом інформації. Проте в кожній конкретній ситуації управлінцям потрібна лише інформація про відхилення, причому не всі, а ті, що виходять за певні межі.