Інформаційні системи в аграрному менеджменті (1999)

Діалоговий режим — це режим виконання операцій з обробки даних безпосередньо користувачами з допомогою дисплеїв, підключених у локальному чи віддаленому варіанті до ЕОМ. Технологія в обох варіантах практично однакова, але реакція системи у віддаленому варіанті дещо більша.

Діалоговий режим обробки економічної інформації використовується на всіх типах ЕОМ, але більше він властивий комп’ютерним технологіям на основі ПЕОМ .

Технологічний процес виконується в діалозі «людина-ЕОМ» і людина переважно відіграє головну роль у такому інтерактивному процесі. При цьому можуть бути три типи схем взаємодії:

 «монолог ЕОМ», коли машина відіграє роль ведучого і регламентує поводження користувача;

 «монолог користувача», коли ініціатива належить користувачу, який видає накази системі, керуючи тим самим її роботою;

 «власне діалог» — це комбінація двох попередніх, коли управління процесом розв’язування задачі надається почергово користувачу і ЕОМ.

Для організації діалогового режиму попередньо записуються спеціальні програми чи використовуються ППП, системні програмні засоби. Основні елементи діалогу — «вибір із меню», «робота за підказкою», «заповнення шаблону», «питання – відповідь».

Діалог типу «вибір із меню» вимагає попереднього індиціювання на екран дисплея переліку рядків. У рядок часто включають два елементи, один з яких є ключовим словом (фразою), а інший його кодовою ознакою (порядковий номер рядка, перший символ ключового слова ). Уведення кодової ознаки приводить систему до відповідного стану: виходу на режим, запуску програми, заповнення документа і т. ін. Останнім часом частіше використовується варіант вибору необхідного рядка безпосередньо з допомогою інверсного (протилежного основному фону екрана) рядка-курсора (див. рис. 14.4). При цьому самі меню часто будують на екрані програмними засобами у вигляді дерева меню, що дозволяє користувачу послідовно переходити від одного меню до іншого.

Діалог типу «робота за підказкою» розрахований на неознайомленого з проблемою користувача, чи того, що не має спеціальної підготовки, і система підказує наступний крок.

Діалог типу «заповнення шаблону» використовується для введення форматованої інформації за вказаним на екрані шаблоном, частіше аналогічно заповненню паперового первинного документа. При цьому курсор послідовно зупиняється в тих полях, куди потрібно вносити інформацію (див. рис. 14.6).

Діалог типу «питання-відповідь» базується на жорсткому розмежуванні дій користувача і системи. Система запитує, користувач мусить ввести з клавіатури (переважно) у межах дозволених відхилень відповідну інформацію.

Оскільки в процесі діалогу можуть виконуватися як функціонально незалежні, так і залежні види робіт, то використовується таке поняття як «крок діалогу», що дозволяє будувати діалог у визначеній послідовності.

Під час роботи в діалоговому режимі можна використовувати такі переваги комп’ютерних технологій, як використання тимчасово випливаючих (рис. 8.1 і 8.2) чи випадаючих (рис. 14.7) меню, що дозволяють у поєднанні з маніпулятором «миша» суттєво прискорити технологічний процес; можливість розміщення на екрані багатьох каскадних меню (послідовно розміщених і, можливо таких, що частково перекривають одне одного вікон з певною інформацією в них) для кращого візуального сприймання дерева послідовностей чи залежностей (рис. 8.3 ); можливість збільшення екранних форм документів, переміщення їх в різні боки, а також на передній чи задній плани; виділення кольорами та напівтонами важливих елементів екранних форм; на відміну від пакетної обробки є можливість децентралізувати діалоги між різними спеціалістами та ЕОМ і потім здійснити завершальну обробку даних і т. ін.

У діалоговому режимі бувають і негативні сторони, пов’язані з необхідністю сприймання і осмислення часто значних порцій візуальної інформації, труднощами маніпулювання з шаблонами документів, що перевищують розміри екрана.

Вибір системи діалогу і послідовності виконання операцій регламентуються типом ЕОМ, характером об’єкта функціонування інформації, кваліфікацією розробника системи і користувачів. При цьому послідовність і характер операцій часто не лише чітко регламентується, а й контролюється системою.

Основні операції діалогового режиму такі:

 виконання процедури доступу до системи ( якщо така передбачена);

 вибір режиму роботи із системою;

 пошук даних ;

 коригування даних і формування машинних носіїв;

 запуск на виконання окремих програм;

 відображення даних;

 встановлення зв’язку з окремими об’єктами мережі;

 копіювання даних.

Окрім зазначених операцій виконуються також операції, пов’язані з захистом інформації від програмних вірусів і несанкціонованого доступу, контролю правильності введення/виводу інформації тощо (докладнішу характеристику операцій у діалоговому режимі наведено в [19]).