Економіка зарубіжних країн (2005)

За обсягами загального експорту у 2001 році країна посідала друге місце в світі (569,5 млрд. дол.), аналогічні позиції вона мала і в імпорті (493 млрд. дол.), випереджаючи, таким чином, найближчу до неї Японію в 1,4 рази (експорт та імпорт). Проте у питомій вазі експорту високих технологій (18%), країна суттєво відставала від США (34%), Японії (28%), а також ряду європейських країн: Франції (24%), Великобританії (32%), Нідерландів (35%). При цьому на експорт промислових товарів припадало 85% загального товарного експорту.

Основними статтями експорту були: машини та технологічне обладнання, продукція хімічної та хіміко-фармацевтичної промисловості, метали та промислові вироби, продукти харчування, текстиль.

Подібним до цього був і імпорт товарів, проте у ньому значну вагу мали енергоносії – природний газ та нафта.

Географічно експорт та імпорт розподіляється так само, як в усіх інших країнах Європейського Союзу, при якому майже 60% експорту та стільки ж імпорту припадає на інші члени ЄС. Другим торговельним партнером виступає США (8-10% експорту та імпорту) та Японія (3-5%). Останнім часом значно зріс товарообіг між країнами ЦСЄ (Польща, Чехія, Угорщина, а нещодавно і Росія).

ФРН відноситься до держав з високим рівнем інвестиційної активності. Країна входить у п’ятірку лідерів за кумулятивними прямими капіталовкладеннями за кордоном. Її питома вага у світі за цим показником є більшою за 9%, що, за даними А.Кузнєцова, удвічі перевищує її частку у світовому ВВП. Проте подальше нарощування інвестиційної присутності німецьких корпорацій за кордоном гальмується існуванням в країні холдінгової моделі, при якій досягається значний прогрес в традиційних галузях економіки (це пов’язано із створенням матеріальних активів), однак у високотехнологічних галузях так званої “нової економіки” (в ній переважають нематеріальні активи), пропонована модель не спрацьовує, внаслідок цього виникають проблеми, пов’язані з недостатньою розвинутістю фондового ринку країни.

На кінець 2000 року загальна сума нагромаджених німецьких ПІІ в усьому світі досягла 572 млрд. євро. Лідером при цьому виступає обробна промисловість, питома вага якої сягнула 39,1% (у т.ч. автомобілебудування – 17,3%, хімічна промисловість – 7,9%, електротехнічна – 4,3%). Упродовж останніх двадцяти років суттєво змінилися мегарегіональні пріоритети німецьких ПІІ. У цілому західноєвропейський інвестиційних ринок виявився замалим для німецьких капіталовкладень, а відтак його питома вага зменшилася з 57,1% (у 1980 р.) до 44,2% (кінець 2000 р.). Водночас вона значно зросла частка німецьких ПІІ у Великобританії (з 3,6 до 9,5%%). Справжній німецький “інвестиційний бум” пережили США, в яких питома вага кумулятивних ПІІ зросла з 18,4% до 37,9%. Упродовж 90-х років значно посилився інтерес німецьких інвесторів до країн Центральної та Східної Європи. Так, якщо на початку 80-х років ПІІ складали лише 0,2% загального обсягу, то вже у 2000 р. – їх питома вага становила 4,6%, лідерами при цьому виявилися Польща, Угорщина, Чехія, а пізніше і Росія. Зменшилась також інвестиційна присутність німецьких фірм в Латинській Америці (з 10,7% до 4,5%), незначно зросла вона в Японії (1,3% - 1,7%) та в Китаї (0,0% - 0,9%).

Найбільш активно поводять себе на постсоціалістичному просторі такі німецькі ТНК як Deutsche Telekom, яка направила на модернізацію зв’язку в країнах ЦСЕ близько 4,2 млрд. дол., Volkswagen, який інвестував чималі кошти у фірму Škoda (Чехія), корпорація Henkel, яка побудувала потужні заводи побутової хімії в Польщі, Угорщині, Росії. Останнім часом високу ділову активність в державах ЦСЄ проявляє також фірма Siemens.

ФРН виступає також одним з найбільших у світі донорів економічної допомоги, спрямованих на підтримку розвитку. З цією метою щорічно виділяється близько 6 млрд. євро на підтримку ринкових перетворень в різних країнах світу у т.ч. в країнах ЦСЕ, розвиток стосунків з якими є пріоритетним для країни.