Економіка зарубіжних країн (2005)

Після проголошення державного суверенітету у 1991 році Молдова зіштовхнулася із значно більшою кількістю проблем аніж інші республіки колишнього СРСР, що зумовило більш високі темпи падіння її економіки (у 1999 році країна виробляла лише 30% обсягу ВВП від рівня 1989 р.). Основними чинниками такого падіння були:

розрив традиційних економічних зв’язків та втрата ринків збуту побутової техніки, фруктів, овочів, вин, взуття, текстильних виробів – основних статей молдавського експорту;

майже повна відсутність місцевої сировинної бази (за виключенням агрокліматичних ресурсів), яка хоча б певною мірою могла підтримати виробництво у перехідному періоді;

фактично монополістична залежність від постачання енергоносіїв і електроенергії з інших держав, підвищення цін на які поставила енергоємку економіку країни у вкрай тяжке становище;

придністровський конфлікт і відповідне розмежування території Республіки Молдова порушили нормальний товарно-грошовий обмін та створили фактично дві держави на відносно невеликій території з різними соціально-економічними моделями розвитку;

висока залежність від експорту та імпорту з РФ зумовила найважче серед усіх республік колишнього СРСР становище молдавської економіки під час російської економічної кризи 1998-1999 рр.

Упродовж 1991-2000 рр. Молдова проводила широкомасштабні економічні реформи в основному ліберального спрямування, які включали в типовий для монетарних заходів комплекс стабілізаційних програм серед яких найважливішими були:

введення стабільної конвертованої валюти – молдавського лея;

лібералізація цін, яка інколи включала пряме і непряме їх регулювання (особливо цим відрізнялася Придністровська республіка);

запровадження нової кредитної політики, яка ставила в однакові умови державний та приватний сектор національної економіки;

поглиблення процесів приватизації та зниження процентних ставок;

інтеграція країни у світовий економічний простір.

Внаслідок проведених заходів намітилася тенденція до економічного зростання лише на поч. ХХІ ст. Так, у 2000-му році ВВП країни збільшився на 2,1%, в 2001-му на 6,1%, а вже в 2004-му – на 7,3%. Разом з тим, основними макроекономічними проблемами Молдови залишаються великий зовнішній борг, що становив у 2000-му році 1,2 млрд. дол. чи 84% її ВВП (найвищий за процентним відношенням рівень серед усіх пострадянських країн), негативне сальдо зовнішньої торгівлі (експорт – 565 млн. дол., імпорт – 915 млн.), низький технологічний склад експорту. Залишається проблемним через політичну та економічну невизначеність залучення прямих іноземних інвестицій в країну. Напруженою є також соціальна ситуація в Молдові, приміром питома вага населення, що знаходилось за межею бідності (ООН встановив міжнародний рівень на доходи у 2 дол. на день на одну особу) складала 38,4% (1997), має місце значна диференціація населення за доходами (коефіцієнт Джині (40,6) є значно вищим ніж в сусідній Румунії (31,1) та в Україні (29,0)). Не зважаючи на проведення цілого ряду приватизаційних заходів питома вага приватного сектору в структурі ВВП залишається порівняно з іншими державами СНД низькою (не перевищує 50%). Досить проблемним залишається високий рівень безробіття в Молдові, який суттєво відрізняється від зафіксованого офіційною статистикою показника в 1,8% (2000). За оцінками міжнародних експертів реальний показник (за методикою МОП) коливається на рівні 25-30%%. Доволі проблемним в країні є структура виробництва ВВП, в якій питома вага сільського господарства становить 28,9% (1998), а промисловості – 31,3%. Країна має також певні бюджетні проблеми, пов’язані зі значним перевищенням витрат над доходами. У 2000-му році перші були майже на 20% більшими за другі.

У сучасній структурі експорту Республіки Молдова переважають продовольчі товари (передусім фрукти, вино і тютюн, консерви), а також тканини, взуття, деякі машини та обладнання. В імпорті – домінують паливо і сировина, технологічне обладнання, машини, хімічні товари. Основними торговельними партнерами є Росія, Україна, Румунія, Німеччина, Білорусь.