Економіка зарубіжних країн (2005)
9.2.1. Особливості положення в глобальній економіці
У сучасній РК виробляється приблизно 2% глобального ВВП, хоча питома вага населення країни становить менше 0,8% світового. За абсолютними розмірами ВВП Корея посідає четверте місце серед держав Азії за відносними показниками поступається лише Японії і Сінгапуру. Частка ж країни у світовому експорті товарів вже зараз наблизилася до 2,5%. За окремими видами продукції вже на поч. 90-х років Південна Корея посіла провідні позиції у глобальній економіці, зокрема у виробництві текстильних виробів (7% світових обсягів), одягу (5,2%), кораблів (15%), а також автомобілів та запасних частин до них, а також оргтехніки, телевізорів, радіоприймачів і магнітофонів (В.Ломакін, 1999).
Разом з тим, РК поки що не можна віднести до постіндустріальних держав, тому що в деяких макроекономічних показниках країна має суттєве відставання від провідних економічних лідерів планети. Зокрема, за індексом людського розвитку Корея посідає 30-е місце в світі (2001), а за відносним показником ВВП на душу населення 15090 дол. (ПКС) займає граничне положення між розвинутими державами та країнами, що мають рівень вище аніж середній (Пригадайте, що може бути покладено за основу при класифікації країн світу?). Доволі суперечливими є також технологічні досягнення Кореї. Так, у 1999-му році вона вийшла на 5-е місце в світі за індексом технологічних досягнень, проте наслідки структурної кризи та пошук нової моделі розвитку у 2004-му році призвів до суттєвих змін в показнику «конкурентоспроможності економіки, що зростає». За один рік за цим індексом країна перемістилася з 18-го місця (яке посідала у 2003-му році) на 29. Щоправда за іншими оцінками рівнів конкурентоспроможності країна впевнено тримається на провідних позиціях посідаючи місця з 20-ї по 30-ту. Наприклад, за показником ділової конкурентоспроможності РК це 24-е місце в світі (Японія – 8, Сінгапур – 10, Тайвань – 17).
Азіатська фінансова криза 1997-1999 рр. була суттєвим випробуванням для економіки країни, яка доволі чітко визначила свої слабкі місця та довела необхідність переходу до нової моделі розвитку, аніж тієї що була високоефективною у другій половині ХХ ст.