Організація консалтингової діяльності (2000)
ВСТУП
Сьогодні управлінське консультування є надзвичайно важливим елементом економічної та індустріальної інфраструктури розвинених країн (наприклад, в США менеджмент-консалтинг, виділений в окрему галузь, у 1990 році об’єднав більше 700 тис. спеціалістів, а річний оборот цієї галузі становив 50 млрд доларів).
Гідне соціальне та юридичне становище професійного консультування в усьому світі свідчить про його важливість та наявність певної державної підтримки менеджмент-консалтингу. Консалтинг як синтез професійної та комерційної діяльності потребує визначення методології ведення процесу консультування та забезпечення прибутковості консультаційного бізнесу.
Становлення та розвиток ринку консалтингових послуг в Україні пов’язані із започаткуванням підприємництва та розгортанням кампанії з роздержавлення власності. Виникла потреба у створенні методичної бази приватизаційних заходів на підприємствах та обґрунтуванні безлічі бізнес-планів з метою отримання інвестиційних коштів. Спочатку задоволення попиту на ці послуги взяли на себе консультаційні підрозділи банків та організацій, що отримали право консультувати з питань приватизації. Однак з розвитком ринку товарів попит на консалтингові послуги в Україні зазнає суттєвих змін. Поступове надбання вітчизняним бізнесом рис цивілізованої діяльності потребує відповідної професіоналізації консалтингу. Сьогоднішні вітчизняні менеджери чітко усвідомлюють необхідність такого консультування, при якому консультант здійснює не лише локальне виправлення вузьких проблем, а, поглиблено вивчаючи специфіку клієнтської організації, займається комплексними питаннями стратегічного розвитку даного підприємства.
Усе це неможливо здійснити без грамотної організації спілкування консультанта і клієнта, юридичного та фінансового визначення їх стосунків, а також відповідного побудування власне процесу надання управлінської допомоги.
Вітчизняні консультаційні фірми сьогодні мають схожі проблеми нормативно-організаційного характеру. Питання ліцензування консалтингової діяльності лишається невирішеним, і це затримує громадське визнання управлінського консультування як професії та бізнесу. Але офіційне визнання, окрім затвердження державою процедури ліцензування, також пов’язане із набуттям консалтингом універсальних професійних принципів організації консультаційного процесу в усіх сферах суспільно-виробничої діяльності. Саме такі принципи є характерною ознакою професії.
Ця книга присвячена дослідженню організаційно-економічного механізму функціонування специфічного виду підприємства – консалтингової фірми, її поведінки на ринку свого продукту, а також універсальних принципів та методологічного інструментарію консультаційного процесу.
Змістова частина книги містить синтез загальнотеоретичних основ професійної та комерційної діяльності консалтингової фірми та практичного досвіду провідних зарубіжних і вітчизняних консультаційних компаній.
Для засвоєння теоретичного матеріалу та набуття первинного досвіду консалтингової діяльності наведено ситуації модельного тренінгу. Деякі з них розроблено на базі економічно-статистичних матеріалів українських підприємств, що виступали споживачами консалтингових послуг, окремі ситуації підготовлені слухачами магістерської програми «Менеджмент проектів та консалтинг» Київського національного економічного університету на базі отриманих під час вивчення курсу «Організація консалтингової діяльності» теоретичних та практичних знань.
Усі матеріали цієї книги пройшли методичну апробацію як навчальна дисципліна магістерської програми «Менеджмент проектів та консалтинг» КНЕУ, а також під час тренінгу консультантів бізнес-центрів України, створених під егідою Міжнародної фінансової корпорації.
Зміст книги має наступний авторський розподіл:
к.е.н., доц. Верба В. А. — розділи 2, 3, 7, 9, 11, 12,13,
Решетняк Т. І. — вступ, розділи 1, 4, 5, 6, 8, 10.
Автори висловлюють подяку Алавердовій Т. Ю. за технічну допомогу під час підготовки рукопису.