Макроекономіка

Результати суспільного виробництва оцінюються в економічній теорії неоднозначно. Існують дві концепції виміру суспільного продукту: звужувальна і розширювальна.

Звужувальна концепція грунтується на марксистській теорії згідно якої існує продуктивна і непродуктивна праця. Продуктивна праця створює продукт, до якого відносяться лише матеріальні блага – речовий продукт і матеріальні послуги, а непродуктивна праця продукту не створює. Іншими словами, у відповідності із цими поглядами суспільний продукт створюється виключно у сфері, де виробляють матеріальні блага, і не створюються у сфері нематеріальних послуг (саме тут застосовується непродуктивна праця).

Згідно цих уявлень, в економічній системі виділяють дві сфери – виробничу і невиробничу. До виробничої сфери відносять усі галузі виробництва, де виробляються матеріальні блага і послуги (промисловість, будівництво, сільське господарство, частково транспорт і зв’язок, побутове обслуговування населення, торгівля). До невиробничої сфери (де застосовується непродуктивна праця) зараховують освіту, охорону здоров’я, культуру, частково транспорт і зв’язок, науку, тощо – галузі, де надаються нематеріальні послуги.

За сучасною розширювальною концепцією до ефекту суспільного виробництва зараховуються не лише матеріальні, а й нематеріальні блага і послуги. Продуктивною вважається будь-яка праця, що створює те чи інше благо (матеріальне і нематеріальне) і праця приносить доход. За цими уявленнями, усе суспільне виробництво складається із двох сфер – матеріального і нематеріального виробництва. У матеріальному виробництві створюються матеріальні блага і послуги, у нематеріальному виробництві – нематеріальні послуги. Продуктивною є праця в обох сферах.

Обидві концепції створили свої системи макроекономічних показників: звужувальна – систему народногосподарського балансу (СНБ), розширювальна – систему національного рахівництва (СНР).

Система національних рахунків (СНР) – це система взаємопов’язаних показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні.

СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки. Її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про:

– усі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;

– усі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;

– усі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

Головні принципи побудови СНБ:

– продуктивною є праця лише у виробничій сфері, тому до складу сукупного продукту зараховують тільки речові блага і матеріальні послуги;

– суспільний продукт оцінюється через натурально-речові і вартісні показники;

– суспільний продукт у вартісному виразі, як правило, обчислюється з повторним рахунком;

– макроекономічні результати зводяться в систему галузевих і міжгалузевих балансів, що відображають пропорції економічних показників у галузевому і міжгалузевому аспектах.

Основні показники СНБ: сукупний (валовий) суспільний продукт (у натурально-речовому і вартісному виразах), чистий продукт суспільства, необхідний і додатковий продукт, кінцевий продукт суспільства, рівень цін, процентна ставка, рівень безробіття.

Оціночні показники національної економіки, відображаючи складну органічну систему господарювання, знаходяться у тісному взаємозв’язку і взаємозалежності, утворюючи структуру національного рахівництва, що найповніше відповідає розширювальній концепції оцінки макроекономічних показників. Національне рахівництво – це не лише система національних рахунків (СНР), але й один із найважливіших інструментів державного регулювання економіки.

СНР грунтується на бухгалтерському принципі подвійного запису і існує у вигляді сукупності балансів, що відбивають у формі агрегатів рух товарів, ресурсів, доходів і витрат між суб’єктами національної економіки, тобто в основу СНР покладено концепцію господарського кругообігу.

СНР будується на таких принципах:

– продуктивною є будь-яка праця, до сукупного продукту відносять як речові блага і матеріальні послуги, так і нематеріальні послуги;

– грошові витрати і доходи в економіці еквівалентні;

– виробництво, розподіл, обмін і споживання розглядаються як взаємопов’язані сторони єдиного процесу відтворення (поновлення суспільного виробництва);

–усі показники обчислюються лише в грошовій формі і без повторного рахунку.

Зокрема, рівність грошових витрат і доходів випливає із правила обліку: усі витрати на придбання продукту обов’язково стають доходом виробника цього продукту.

Національні рахунки – це вид балансів, що відображають систему взаємопов’язаних параметрів, які характеризують виробництво, розподіл, обмін і споживання національного продукту і національного доходу. При цьому національна економіка уявляється сукупністю інституціальних одиниць (господарських одиниць), або резидентів, що утворюють інституціальні сектори (суб’єкти економічної системи). Дана структура відображена на рис. 3.3.1.

Інституціальні сектори “Фірми”, “Домашні господарства”, “Держава” і “Фінансові установи” – внутрішні, а сектор “Інший світ” – зовнішній. Національні рахунки складаються як для кожного сектора окремо, так і для національної економіки в цілому.

СНР виконує в національній економіці ту ж функцію, що й система бухгалтерського обліку на окремій фірмі. Різні її показники дозволяють вимірювати обсяг виробництва (у вартісній формі) у конкретний момент часу, розкрити чинники, які безпосередньо визначають функціонування економіки, робити прогноз економічного розвитку, розробляти відповідну економічну політику тощо.