Податковий менеджмент (2001)

Податок на рекламу. Платниками податку на рекламу є рекламодавці, але фактично перераховують цей податок до бюджету виготовлювачі реклами. При перевірці слід встановити правильність визначення об’єкта оподаткування. При цьому слід пам’ятати, що об’єктом оподаткування є вартість послуг з виготовлення реклами. Найвірогідніша помилка з цього приводу — нарахування податку з собівартості рекламних послуг. Увага звертається також на правильність застосування ставок податку: 0,1% — за розміщення одноразової реклами всіх видів; 0,5% — за розміщення реклами на триваліший час; 0,3% — за розміщення реклами на майні, товарах народного споживання та одязі. Важливою складовою перевірки є встановлення обґрунтованості пільг. Так, від податку звільняється реклама благодійних заходів, інформаційні табло, які розміщуються в приміщеннях, що використовуються для реалізації товарів, оголошення про зміни місцезнаходження підприємств або зміни номерів телефонів, факсів, оголошення органів державної влади, які містять інформацію, пов’язану з виконанням покладених на них функцій.

У деяких випадках рекламні роботи можуть виконувати безпосередньо самі рекламодавці. В такому разі об’єктом для нарахування податку є обсяг виконаних робіт, виходячи з фактичних витрат на виготовлення реклами.

Комунальний податок. Виходячи з формули визначення комунального податку, а саме:

Кп = Чср  Нмін  10%,

де Кп — сума комунального податку;

Чсп — середньосписочна чисельність постійних працівників;

Нмін — неоподатковуваний мінімум доходів громадян, при перевірці необхідно звернути увагу на такі питання.

Правильність визначення середньосписочної чисельності працівників, що приймається для розрахунку. До цього показника не повинні входити працівники, прийняті на роботу за сумісництвом. Основними формами первинної документації, що підтверджують правильність включення працівників у середньосписочну кількість, є:

наказ, розпорядження про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, про закінчення трудового договору;

особові картки працівників;

табель обліку використання робочого часу;

розрахунково-платіжні відомості;

особові рахунки;

довідки з основного місця роботи тих осіб, які працюють за сумісництвом.

Правильність арифметичних підрахунків. При цьому слід мати на увазі, що зайво нарахована сума комунального податку збільшує валові витрати, а значить зменшує оподатковуваний прибуток. У такому разі особі, яка здійснює перевірку, необхідно скоригувати суму податку на прибуток і нарахувати штрафні санкції.

Обґрунтованість пільг. Звільняються від сплати комунального податку бюджетні установи, сільськогосподарські підприємства, метробуд і метрополітен, державні підприємства комунального господарства, які отримують дотації з бюджету, а також підприємства, що у відповідності з чинним законодавством звільнені від сплати податку на прибуток.

Збір за використання місцевої символіки. Під час перевірки необхідно встановити:

Наявність дозволу Комітету охорони і реставрації пам’яток історії, культури та історичного середовища на виготовлення продукції з використанням місцевої символіки.

Достовірність обсягів виготовленої продукції з використанням місцевої символіки за період, що перевіряється.

Правильність арифметичних підрахунків. При цьому слід мати на увазі, що ставка податку становить 0,1% від об’єкта, указаного в п. 2.

Під час перевірки необхідно керуватися переліком місцевої символіки, який затверджується місцевими органами влади.

Підсумовуючи, зазначимо, що методика перевірки правильності нарахування кожного виду податку залежить від особливостей їх стягнення у відповідності з чинним законодавством. Виходячи з цього, студентам потрібно самостійно розробити методику перевірки місцевих податків і зборів, не розглянутих вище.