Валютні операції (2001)

Суб’єкти та об’єкти факторингових операцій. Види факторингу. Механізм проведення факторингової операції.

Факторинг (від англ. factor — агент, посередник) — одна з нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася в банківській практиці у 50-х роках.

Факторингова операція — комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).

Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов’язані з поставкою товарів чи наданням послуг.

Суб’єкти та об’єкти факторингових операцій

Суб’єкти — банк, факторингова компанія, спеціалізовані установи, які скупають рахунки-фактури у своїх клієнтів.

Клієнти — кредитори, постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, що уклали угоди з банком чи факторинговою компанією.

Позичальники — покупці товарів і послуг.

Види факторингу

Прямий — в операції бере участь лише один фактор — з експорту в країні експортера, з яким імпортер уклав факторингову угоду.

Опосередкований — в операції беруть участь два фактори: 1) з експорту в країні експортера та 2) з імпорту в країні імпортера.

Розкритий — операція, в якій покупцеві повідомляється про факторингову угоду.

Нерозкритий — операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжному покупцеві не повідомляється про неї.

Конвенційний — універсальна система фінансового обслуговування, яка включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та ін.

Конфіденційний — обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передача права на отримання грошей та ін.

Етапи здійснення факторингової операції

Перший етап. Підготовчий.

Отримання заявки від клієнта.

Оцінка економічного та фінансового стану клієнта.

Другий етап. Оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом.

Обов’язки банку: стягнення боргу та функції з його обслуговування; аналіз кредитоспроможності боржників; інкасація, облікові операції та ін.

Обов’язки клієнта: плата за факторингові послуги банку. Плата складається з: комісійних за послуги по обслуговуванню боргу в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків; позичкового процента, нарахованого на виданий аванс.

Визначення методу розрахунку максимальної суми з операцій факторингу.

Методи бувають:

визначення загального ліміту — для кожного клієнта встановлюється періодично поновлюваний ліміт;

визначення помісячних лімітів відвантажень — встановлюється сума, на яку протягом місяця будуть відвантажені товари;

страхування по окремих операціях.

Третій етап. Відсилка всіх рахунків-фактур, виставлених на покупця.

Четвертий етап. Аналітичний.

Вивчення рахунків-фактур.

Вивчення платоспроможності позичальників (триває від 24 годин до 2—3 днів).

П’ятий етап. Оплата рахунків.

Клієнт, що продав дебіторську заборгованість, отримує від банку аванс (готівкою, переказом, оплатою чека та ін.) в розмірі 80—90 % суми боргу. Решту процентів — 10—20 — банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

Шостий етап. Оплата вимог.

Особливості здійснення факторингових операцій

1. Придбання платіжних вимог до покупців у своїх клієнтів на умовах негайної оплати клієнту 80—90 % вартості відфактурованих поставок.

2. Оплата у визначений термін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних і процентів за кредит, незалежно від суми виручки, що надійшла від покупців. Платіж, який надходить потім від покупця, повністю зараховується на рахунок банку.

Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що при роботі з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу, він виконує роботу, пов’язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного, або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожного з банків, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог тощо.

Факторинговий кредит дорожчий за звичайний, оскільки він супроводжується інкасовими, юридичними, обліково-контрольними, інформаційними, консультативними та іншими послугами. Факторинг найбільш вигідний для крупних фірм-експортерів, що мають значні відстрочки платежів і недостатньо готівки. Вони одержують такі переваги від факторингового обслуговування: звільнення від ризику неплатежу, завчасну реалізацію портфеля боргових вимог, спрощення структури балансу, скорочення терміну інкасації вимог до клієнтів, економію на бухгалтерських, адміністративних та інших видатках.

Список літератури

Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України № 15—93 від 19.02.93.

Про банки і банківську діяльність: Закон України № 872—XII від 20.03.91.

Про заставу: Закон України від 02.10.92.

Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Інструкція НБУ № 3.

Про розширення сфери обігу векселів: Указ Президента України № 658/95.

Порядок проведення банками операцій з векселями: Зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ № 171 від 02.06.97.

Про кредитування: Положення НБУ від 27.05.96.

Положення «Про порядок реєстрації одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів»: Затв. постановою Правління НБУ № 144 від 07.05.97.

Регулювання банківської та інвестиційної діяльності в Україні // Законодавчі і нормативні акти / Укл.: І.В. Годлодець та ін. — К., 1995.

Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение: Кредит и банки. — М., 1995.

Бабалов А. Некоторые аспекты лизинговых операций // Внешняя торговля. — 1993. — № 10.

Банковское дело: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 576 с.

Бровкова Е.Г., Продивус И.П. Финансово-кредитная система государства. — К., 1997. — 224 с.

Бурова М.Е. Факторинг: возможности и перспективы // Деньги и кредит. — 1991. — №1.

Бункин М.К., Семенов А.М. Основы валютных отношений: Учеб. пособие. — М.: Юрайт, 1998. — 192 с.

Валютный рынок и валютное регулирование: Учеб. пособие / Под ред. И.Н. Платоновой. — М.: Изд-во БЕК, 1996. — 475 с.

Васильев Г.И. Кредитование внешнеэкономической деятельности. — М.: Финансы, 1990.

Внукова Н.М. Основи факторингу: Навч. посібник. — К.: Знання КОО, 1998. — 174 с.

Внукова Н.Н. Факторинг в рыночной экономике. — Харьков: АО «Бизнес-Информ», 1997. — 160 с.

Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлука. — К.: Лібра, 1998.

Деньги, кредит, банки: Справ. пособие / Г.И. Кравцова, Б. С. Войтешенко, Е.И. Кравцов и др.; Под ред. Г.И. Кравцовой. — Минск, 1994. — 270 с.

Долан Э.Д. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Долан Эдвин Дж., Кэмпбелл Колин Д., Кэмпбелл Розмари Дж. — СПб: Санкт-Петерб. оркестр, 1994. — 496 с.

Жуков Е.Ф. Трастовые и факторинговые операции коммерческих банков. — М.: Консалтбанкир, 1995. — 48 с.

Кочетков В.Н. Организация лизинговых операций / В.Н.Кочетков, Е.В. Краева, О.В. Кочеткова. — К.: Укр. фин. ин-т менеджмента и бизнеса, 1998. — 104 с.

Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. — М.: Финансы и статистика, 1994.

Луців Б.Л. Лізинг і факторинг як альтернативне джерело кредитування та інструмент збуту. — К.: ІСДО, 1993. — 72 с.

Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / За ред. А.С. Філіппенка. — К.: Либідь, 1997. — 208 с.

Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения. — М.: ЮНИТИ, 1995. — 208 с.

Носкова И.Я. Валютные и финансовые операции: Учебник для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ, 1998. — 334 с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов / Л. А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др.; Под ред. проф. Л. А. Дробозиной. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. — 479 с.

Шмиттгоф Кл. М. Экспорт: право и практика международной торговли: Пер. с англ. — М.: Юрид. лит., 1993. — 512 с.