Система національних рахунків (2001)

Великий досвід нідерландського рахівництва та високу компетентність голландської школи визнано статистиками в усьому світі. Практично національне рахівництво Нідерландів бере свій початок у 1957 році. З цього часу загальне уявлення та суттєві риси його побудови залишились майже без змін, а концепції та класифікації було приведено у відповідність зі стандартизованою моделлю СНР ООН. Нині голландська система справді є однією з найповніших і найдосконаліших систем національного рахівництва. Отже, поглиблене вивчення національного рахівництва Нідерландів є для нас дуже корисним.

Статистичне бюро Нідерландів публікує дані з національного рахівництва своєї країни в спеціальному щорічному номері журналу «Статистичний та економетричний огляд».

СНР Нідерландів складається з восьми рахунків, що утворюють однорідне ціле, та із серії статистичних таблиць. Серія таблиць є численнішою, ніж серія рахунків, і значно менш однорідною. Усі визначення уніфіковано — ті, що застосовуються в рахунках, використовуються також і в таблицях (принаймні в основних).

СНР Нідерландів є оригінальною і досить простою схемою з невеликою кількістю секторів та статей. Тому її легко читати та використовувати.

Найпростішими рахунками в СНР Нідерландів є секторні. До них приєднуються рахунки, складніші за характеристикою.

У сектори виокремлюються підприємства, адміністративні заклади, органи соціального страхування, домашні господарства, закордонні операції.

Особливу роль відіграє група підприємств сектору «фінансові інститути»: банки та організації зі страхування життя та пенсій. Але не всю економічну діяльність фінансових закладів відображено в цьому секторі. Так, заощадження для страхування життя і внесків у пенсійні фонди відображено в рахунках сектору «Домашнє господарство», а операції з цими заощадженнями розподілено між кількома фінансовими рахунками різних секторів (підприємства, домашні господарства). Отже, не можна розглядати рахунки фінансових закладів тільки як підрозділи (субрахунки) рахунків сектору «Підприємства», оскільки певні операції відбито на рахунках сектору домашніх господарств. З погляду логіки це, може, і не дуже виправдано, але нідерландські статистики мали на меті створення скоріше практичної, ніж суто логічної системи.

Зміст рахунків кожного з секторів становлять:

операції з товарами та послугами;

розподіл доходів: первинний розподіл і перерозподіл;

споживання і нагромадження;

операції з капіталом;

фінансові операції.

У рахунку операцій з товарами та послугами обчислюється додана вартість, тобто цей рахунок певною мірою є аналогією таблиць використання ресурсів, товарів та послуг.

Визначення основних величин відповідають стандартній схемі СНР ООН.

Валовий внутрішній продукт визначається як загальна сума доданої вартості, утвореної всередині країни. Національний дохід відповідає тому самому поняттю, але скоригованому на сальдо доходів, одержаних за кордоном. Особи, які мають основні економічні інтереси в Нідерландах, та підприємства — філії іноземних фірм (установ), засновані в Нідерландах, розглядаються як резиденти. Усі інші заклади та особи належать до нерезидентів. Їх споживання становить частину експорту, а їхні внески в пенсійні фонди включають у суму трансфертів, які надходять з-за кордону.

Амортизація враховується згідно з її економічним сенсом: з одного боку, за відновленою ціною, з другого — за передбачуваною середньою тривалістю експлуатації машин та обладнання.

Валовий національний продукт (по суті національний дохід) дорівнює сумі трьох показників: споживання, капіталоутворення і сальдо за зовнішніми доходами. Але витрати нідерландських туристів за кордоном не належать до споживання. Ці витрати враховуються за обчислення сальдо зовнішніх доходів.

Поняття нагромадження не має характерних особливостей.

Трансферти доходів складаються, головно, з виплат пенсій, деяких допомог і податків.

Трансферти капіталу — це безповоротні виплати адміністративних закладів, платежі за угодами того самого роду, укладеними із закордоном.

Загалом схеми рахунків і визначень мають достатньо абстрактний характер. Сектори в схемі є не тільки результатом агрегування. Вони складаються з об’єднань виробничих одиниць, які інколи самі є частинами конкретних секторів. Наприклад, виробничий рахунок охоплює як господарську діяльність банків, спілок страхування життя і пенсійних фондів, котрі розглядаються як підприємства, так і деякі види діяльності домашніх господарств, однак тільки в тій мірі, в якій вони беруть участь у виробництві та аналогічні з цього погляду підприємствам (оренда приміщень, домашня прислуга). Але тільки приватні споживачі об’єднуються в сектор домашніх господарств. Таким чином, сектори часто є досить абстрактними.

У секторі «Уряд» об’єднано установи, які існують в інтересах суспільства, а не в своїх власних інтересах. Проте діяльність цього сектору є багатосторонньою і в деяких випадках аналогічною діяльності приватного сектору.

У рахунках підсектору «Фінансові посередники» об’єднано різні операції однойменного змісту. Проте ці операції не вичерпують всієї діяльності такого типу. Рахунки охоплюють угоди, які можна визначити серед потоку (тобто вони розглядають тільки частину потоку). Крім того, вони містять оцінку певних фіктивних потоків — умовно нараховані відсотки, внески, які реально не сплачені. До того ж деякі рахунки мають сальдо, величина якого є значною, але котре важко сформулювати точно, наприклад, сальдо фінансування фінансових закладів. Інакше кажучи, якщо розглядати їх виключно як рахунки-екрани, то можна не помітити певної частини їхньої діяльності.