Система національних рахунків (2001)
3.7. Національні особливості застосування СНР ООН
Раніше за інших перейшли на СНР-68 Канада, Швеція, Англія (1971), Австралія (1972), Норвегія, Туреччина, Нідерланди (1973), Данія, Франція, Люксембург (1974), США, Італія, Іспанія (1975). Однак багато країн ще не повністю перейшли на СНР, а тому вони не можуть подавати дані до Статистичного бюро ООН. Так, не всі країни складають зведений рахунок фінансування капітальних витрат, розробляють дані про валовий внутрішній продукт у порівнянних цінах з розбивкою за типами виробників і одночасно за галузями економіки, як це рекомендовано СНР ООН. Крім того, ці країни не розподіляють валової доданої вартості в окремих галузях на прибуток і оплату праці. Існують також інші питання, які не реалізуються в практиці складання СНР окремими країнами.
Наприклад, у ФРН навіть загальна структура рахунків відрізняється від рекомендованої ООН. У СНР ФРН та сама класифікація економіки за секторами застосовується як у рахунках виробництва, споживання і нагромадження, так і в рахунках доходів і витрат, а також у рахунках фінансування капітальних витрат. Для кожного сектору в ФРН складається сім рахунків, які характеризують розвиток цього сектору. На відміну від СНР ООН у ФРН заощадження некорпорованих дрібних підприємств, які призначено для розширення підприємницької діяльності, звільнено від доходів, призначених для купівлі споживчих товарів.
СНР Канади за структурою близька до СНР-68, але теж має певні особливості. Так, рахунок виробництва складається лише для економіки в цілому. Для різних секторів економіки складаються лише рахунки доходів і витрат, а також рахунки фінансування капітальних витрат.
СНР Франції характеризується великою деталізацією і глибоким методологічним опрацюванням економіко-статистичної моделі економічних та фінансових взаємозв’язків на макрорівні. Її розроблено на засаді концепції продукції, до якої відносять матеріальні блага та матеріальні види послуг. Поряд із поняттям «продукція» в офіційній французькій статистиці застосовується також інший зведений показник, який називається «продукт». До складу продукту поряд з матеріальною продукцією та послугами, включено послуги адміністративних установ, страхових компаній і деяких фінансових посередників, а також домашньої прислуги.
Основним показником у цій системі рахунків є валова територіальна (внутрішня) продукція в ринкових цінах, яка обчислюється як сума доданої вартості кожної галузі виробничої діяльності. Для переходу до порівнянного показника, рекомендованого стандартною СНР, слід обчислювати додану вартість у секторах фінансових посередників і державних установ, а також оплату праці прислуги.
Суттєво наближені до міжнародного стандарту СНР Швеції, Замбії, Індії, Кенії.
Національному рахівництву Англії властиве оцінювання показників за вартістю факторів, а не за ринковими цінами, як пропонують міжнародні стандарти. Існують ще й інші відмінності: не оцінюються послуги банків; деякі статті витрат на військові потреби розглядаються в категорії капіталовкладень, а не урядових споживчих витрат; є розбіжності в деталях галузевої класифікації продукту, капіталовкладень, особистого споживання.
Японія, хоч дещо відстала з переходом на СНР-68 (1978), проте запровадила розрахунки всіх елементів нової СНР, передбачених проектом ООН.
У СНР США основна увага приділяється аналізу показника ВНП (валового національного продукту), на відміну від СНР-68, де за основний показник береться ВВП. Дещо інакше трактується в СНР США продукція фінансових установ. У СНР-68 продукцію банків на стадії використання відносять до проміжного споживання, тоді як у СНР США — розподіляють на кінцеве і проміжне споживання. Показник національного доходу обчислюється в США за факторною вартістю (без урахування побічних податків і субсидій), а не в ринкових цінах, як у СНР-68. Національний дохід США складається з таких статей: оплата праці, підприємницький дохід, прибутки корпорацій, поправка на оцінку запасів, поправка на споживання основних фондів і чистий відсоток. Чистий національний продукт, крім національного доходу, включає також перерозподільні платежі, що пов’язані з бізнесом, побічні податки, субсидії. Валовий національний продукт (ВНП) складається з чистого національного продукту і споживання основного капіталу.
У багатьох країнах з перехідною економікою уряди схвалили програми перетворень статистичних систем. Ці програми передбачають, як правило, поступовий перехід до статистики, орієнтованої на ринкову економіку. Центральним елементом цих програм є розділи, пов’язані із запровадженням СНР, яка є головним стрижнем усього процесу перетворень статистичних систем згідно з міжнародними стандартами.
Зрозуміло, що країни з перехідною економікою не становлять однорідної групи щодо рівня економічного розвитку, якості статистики, глибини економічних реформ. Деякі статистичні системи (головно, країн Східної та Центральної Європи) у минулому були ближчими до західного типу. Ці країни вже мають певний досвід щодо розрахунку ВВП, брали участь у Проекті міжнародних зіставлень (ПМЗ), в організованому ООН порівняльному вивченні СНР і БНГ (Угорщина, Польща). Країни СНД створили Статистичний комітет СНД, основним завданням якого є допомога у впровадженні нового типу статистики, орієнтованої на ринкову економіку. Статистичний комітет СНД працює в тісному співробітництві з міжнародними організаціями в галузі національних рахунків, головним чином з ОЕСР і Євростатом.
Так, в Угорщині система національних рахунків, яку було схвалено ще 1970 р., містить концепції як СНР так і БНГ. Ця система є важливим етапом переходу до СНР. Нині угорські національні рахунки включають основні рахунки і таблиці, передбачені міжнародними стандартами, хоч і мають іще певні суттєві відхилення від СНР, і насамперед у таких галузях, як фінансові операції, сектор органів державного управління і зовнішньоекономічні операції. Однак уже 1992 р. було використано нові джерела інформації і усунуто частину цих відхилень.
Велику роботу було зроблено на початку 90-х років у Чехословаччині, а згодом у Чеській і Словацькій республіках, щодо розрахунків ВВП. Нині проводиться робота зі складання основних рахунків Системи. Експериментальні рахунки для країни в цілому за 1989 р. відображено в документі «Досвід впровадження СНР у Чехословацькій Федеративній Республіці», який був підготовлений І. Пелеєм для міжнаціонального семінару зі застосування СНР у країнах з перехідною економікою, який відбувся в Мінську 1993 р.
Польща вже дуже давно брала участь у міжнародній статистичній діяльності з порівняння ВВП. Новий імпульс цій роботі було надано наприкінці 80-х рр. через політичні зміни і економічні реформи. Нині в Польщі складаються основні рахунки за секторами та підсекторами. Для цього забезпечено надійну основу: створено реєстр усіх інституційних одиниць; запроваджуються нові міжнародні класифікації і нові методи збирання даних, необхідних для складання рахунків. Розроблено таблицю «витрати-випуск» на основі переглянутої СНР.
Значного прогресу щодо впровадження переглянутої СНР досягнуто в Румунії, яка отримала технічну допомогу від Національного інституту статистики та економічних досліджень Франції. У 1990—1993 рр. опубліковано (за 1989—1992 рр.) основні рахунки секторів, зведену економічну таблицю, а також рахунки галузевих виробництв на основі концепції і класифікації Європейської системи інтегрованих економічних рахунків. Було змінено форму звітів підприємств для того, щоб отримати дані про випуск та проміжне споживання, необхідні для складання таблиць «витрати-випуск» у 105 галузях. Цю таблицю було розроблено за 1992 р. у поточних та постійних цінах.
У Болгарії ще 1989 р. схвалено програму впровадження СНР, згідно з якою було складено рахунки виробництва та утворення доходів за 1990—1991 рр. за галузями та інституційними секторами. Робилися також спроби розробки рахунку товарів і послуг та таблиці «витрати-випуск». Складання рахунків розподілу доходів і рахунків операцій з капіталом почалось 1993 р.
У Німеччині проведено нові оцінки ВВП для «нових земель» за 1988—1991 рр. у поточних та постійних цінах, а також квартальні розрахунки за 1991 р. У 1993 р. отримано кінцеві розрахунки ВВП та валового національного доходу для поповнення динамічних рядів «старих земель». Після закінчення розрахунків ВВП було складено всі основні рахунки за 1991 р.
Більшість країн — членів СНД постійно публікують оцінки ВВП у поточних цінах, однак здебільшого вони виконуються за допомогою перехідних таблиць, розроблених раніше Статистичним відділом ООН у зв’язку з вивченням зв’язків СНР та БНГ. Розрахунки ВВП у постійних цінах розробляються за допомогою дефляторів, визначених для чистого матеріального продукту. Водночас робляться і спроби складання основних рахунків на експериментальній основі в порядку пристосування переглянутої СНР до умов країн СНД і до існуючих там джерел даних.
Великого прогресу щодо впровадження СНР досягла Російська Федерація. Починаючи з 1989 р. там розробляються розрахунки ВВП трьома методами (виробничим, розподіленим та кінцевого використання) у поточних та постійних цінах, складаються рахунки виробництва та утворення доходів за галузями. Розроблено в експериментальному порядку всі основні рахунки для сектору домашніх господарств за 1992 р. Запроваджено в практику квартальні розрахунки та місячні оцінки ВВП. Створено міжвідомчу робочу групу зі спеціалістів Держкомстату, Центрального банку та Міністерства фінансів Російської Федерації, які розробляють фінансові рахунки секторів і готуються до складання міжгалузевого балансу на основі концепцій СНР.
Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Киргизстан, Молдова, Узбекистан підготували в експериментальному порядку основні рахунки Системи (рахунок виробництва, утворення доходів, розподілу доходів, використання доходів, операцій з капіталом, товарів та послуг), за один рік, а більшість із них — за два-три роки для економіки в цілому, а також для галузей і секторів. Так, Азербайджан, Білорусь і Казахстан склали такі рахунки за 1990—1992 рр., Вірменія — за 1990—1991 рр., Молдова — за 1989—1990 рр., Узбекистан розробив основні рахунки для економіки в цілому за 1990—1991 рр., для галузей і секторів — за 1992 р., Казахстан та Туркменістан зосередили свої зусилля на складанні галузевих рахунків виробництва.
Спільною проблемою для країн СНД є те, що робота зі впровадження СНР випереджає роботу в суміжних галузях, яка мала була б забезпечити основу для її практичного застосування. Це стосується нової системи бухгалтерського обліку, міжнародних класифікацій, організації реєстрів підприємств, складання платіжного балансу. Різні відомства, відповідальні за цю роботу, не завжди координують свої зусилля. Це особливо помітно в країнах, які ще не схвалили національних програм перебудови статистики.
У країнах Балтії ці проблеми розв’язують досить ефективно. З 1993 р. ці країни відмовились від БНГ і почали складати основні рахунки СНР за секторами і галузями, запровадивши в практику нову систему бухгалтерського обліку, міжнародні класифікації галузей і продуктів, а також реєстри підприємств.