Система національних рахунків (2001)

Суть першої методики полягає в тому, що визначають умовну кількість зайнятих у тіньовій економіці та величину ВВП на одного фактично зайнятого (продуктивність праці) а потім кількість умовно зайнятих у тіньовій економіці помножують на цю продуктивність. У такий спосіб підраховується обсяг ВВП, створений у тіньовій економіці. Визначаючи його співвідношення з величиною ВВП, створеного у «світлій» економіці, матимемо так званий коефіцієнт координації. Якщо ж необхідно визначити частку ВВП тіньової економіки у загальному обсязі ВВП (з урахуванням тіньової економіки), то слід спочатку визначити обсяг ВВП з урахуванням ВВП, який створено у тіньовій економіці (підсумувати ВВП, створений у «світлій» та тіньовій економіці), а потім вже визначити частку ВВП тіньової економіки.

Розглянемо методику розрахунку цих показників на основі даних про економіку України за 1994—1996 роки.

З балансу трудових ресурсів України візьмімо необхідні дані. Припустімо, що безробітні, а також більша частина економічно неактивного населення, «приховані» безробітні (працівники, що працюють неповний робочий день чи тиждень, перебувають у відпустці без збереження або з частковим збереженням заробітної плати) зайняті в тіньовій економіці.

Тоді населення, яке (гіпотетично) зайняте в тіньовій економіці (Т) можна групувати за такими показниками (табл. 5.4).

Валовий внутрішній продукт України у 1994 р. становив 1204,0 трлн крб., у 1995 р. — 5451,6 трлн крб., у 1996 р. — 81519 млн грн. у фактичних цінах.

Визначаємо ВВП на одного зайнятого:

W94 = 1 204 000 млрд крб. : 21 193,1 тис. осіб = = 56,8109 млрд крб. / тис. осіб;

W95 = 5 451 600 млрд крб. : 21 962,0 тис. осіб = = 248,2287 млрд крб. / тис. осіб;

W96 = 81 519 млн грн. : 20 868,3 тис. осіб = = 3,906 млн грн. / тис. осіб.

Отже, обсяг ВВП, створений у тіньовій економіці, становив:

q94 = W94 • Т94 = 56,8109 • 4555,8 = 258 819,3 млрд крб.;

q95 = W95 • Т95 = 248,2287 • 3684,1 = 914 499,4 млрд крб.;

q96 = W96 • Т96 = 3,906 • 4974,0 = 19 428,4 млн грн.

Коефіцієнт координації ВВП, створеного в тіньовій економіці, до офіційно опублікованого ВВП становить:

К94 = 258 819,3 : 1 204 000 • 100 = 21,5 %;

К95 = 914 499,4 : 5 451 600 • 100 = 16,8 %;

К96 = 19 428,4 : 81 519 • 100 = 23,8 %.

Цей коефіцієнт можна одержати також іншим способом — через співвідношення кількості зайнятих у тіньовій економіці та всіх зайнятих у народному господарстві:

К94 = 4555,8 : 21 193,1 • 100 = 21,5 %;

К95 = 3684,1 : 21 962,0 • 100 = 16,8 %;

К96 = 4974,0 : 20 868,3 • 100 = 23,8 %.

Далі визначаємо частку ВВП тіньової економіки в загальному обсязі ВВП (з урахуванням ВВП тіньової економіки).

Загальний обсяг ВВП94 = 1 204 000 + 258 819,3 = = 1 462 819,3 млрд крб.

Загальний обсяг ВВП95 = 5 451 600 + 914 499,4 = = 6 366 099,4 млрд крб.

Загальний обсяг ВВП96 = 81 519 + 19 428,4 = = 100 947,4 млн грн.

Частка тіньової економіки у ВВП:

d94 = 258 819,3 : 1 462 819,3 • 100 = 17,7 %;

d95 = 914 499,4 : 6 366 099,4 • 100 = 14,4 %;

d96 = 19 428,4 : 100 947,4 • 100 = 19,2 %.

Іншу, придатну для умов України, методику засновано на припущенні, що частина грошових доходів населення витрачається на неформальному, неорганізованому ринку, тобто в тіньовій економіці. Якщо вилучити з грошових доходів населення ці грошові витрати, то одержимо частину доходів, яка проходить через тіньову економіку. З балансу грошових доходів та витрат (табл. 5.6) населення України візьмімо необхідні для розрахунку дані:

Звідси, визначимо, яка частина доходів обертається в тіньовому обігу:

q94 = 538 914,3 – 448 362,3 = 90 552,0 млрд крб.;

q95 = 2 649 787,0 – 2 267 910,0 = 381 877,0 млрд крб.;

q96 = 40 311,0 – 33 805,0 = 6506,0 млн грн.

Отже, частка тіньової економіки становить:

d94 = 90 552,0 : 538 914,0 • 100 = 16,8 %;

d95 = 381 877,0 : 2 649 787,0 • 100 = 14,4 %;

d96 = 6506,0 : 40 311,0 • 100 = 16,1 %.

Порівнюючи ці дві методики слід зазначити безсумнівні переваги першої з них.

По-перше, якість інформації про зайнятість населення значно вища, тобто повніша та надійніша, ніж про доходи.

По-друге, за умов перехідного періоду, значна частина доходів і витрат населення одержується й витрачається в натуральній формі (за бартером), при цьому офіційно не реєструється.

Отже, є підстави більше довіряти першій методиці, хоча й вона не позбавлена недоліків, а саме:

— частина зайнятих у так званій «світлій» економіці тією чи іншою мірою бере участь також у тіньовій економіці, що не враховується;

— не всі безробітні, як офіційні, так і «приховані», зайняті в тіньовій економіці;

— продуктивність праці в тіньовій економіці не еквівалентна продуктивності праці у «світлій» економіці, а є значно вищою.

Проте на практиці дія цих факторів є різноспрямованою, а тому вони взаємно погашають один одного.