Система національних рахунків (2001)
6.1. Аналітичні можливості системи національних рахунків
Наявність величезного обсягу взаємозв’язаної інформації, яку охарактеризовано в попередніх розділах, забезпечує комплексність аналізу, його глибину та багатогранність.
Метою аналізу СНР є характеристика найзагальніших закономірностей, взаємозв’язків і пропорцій в економічному розвитку країни, виявлення основних тенденцій розвитку економічних процесів, що відображаються на окремих рахунках, і всієї економіки в цілому.
У процесі досягнення цілей розв’язуються такі завдання:
1) виявляються пропорції і результати економічної діяльності в розрізі секторів і галузей економіки, окремих форм власності;
2) з’ясовується процес утворення, розподілу та перерозподілу доходів в економіці;
3) досліджуються процеси утворення та використання кінцевих доходів галузей і секторів;
4) розглядається роль іноземних джерел інвестування вітчизняної економіки;
5) аналізується кінцеве споживання в економіці;
6) виявляються джерела фінансування нагромадження національного майна;
На основі системи макроекономічних показників СНР (валовий внутрішній продукт, валовий національний дохід, валовий прибуток, валове національне заощадження, валове нагромадження основного капіталу тощо) та їх співвідношень можна проаналізувати практично всі основні економічні процеси.
На рахунках відображаються результати різних видів діяльності: виробництво матеріальних благ; виробництво послуг (ринкових і неринкових, матеріальних і нематеріальних). Це визначає один з основних напрямків аналізу результатів економіки, а саме — аналіз структури ВВП щодо виробництва товарів і послуг, їх питомої ваги, а також щодо галузей і секторів економіки. Це дає змогу оцінювати структуру економіки, її результативність, виявляти внесок кожної галузі та сектору в її розвиток. На основі вивчення галузевої структури визначають характер розвитку економіки країни (індустріальний, аграрно-індустріальний, аграрний), фактори зростання макроекономічних результатів і рівень впливу екстенсивних та інтенсивних факторів.
На рахунках відображаються всі стадії циклу відтворення: виробництво, розподіл, перерозподіл доходів, їх кінцеве використання на споживання чи нагромадження (заощадження). Це забезпечує аналіз основних співвідношень та пропорцій — між виробництвом товарів і виробництвом послуг; виробництвом і споживанням; споживанням і заощадженням; споживанням виробничим і невиробничим; між первинними, вторинними та наявними доходами тощо.
СНР висвітлює роль фінансово-кредитного механізму в розподілі та перерозподілі доходів, формуванні кінцевих доходів, а також вплив податкового навантаження на кінцеві доходи, роль зовнішньоекономічної діяльності в економіці та формуванні доходів.
Запровадження в майбутньому рахунка переоцінки уможливить вивчення всіх явищ та процесів, що їх у СНР відображають у динаміці (у порівнянних цінах), з’ясування впливу інформації на обсяг та співвідношення показників, структуру економічних результатів.
Аналіз окремих рахунків також забезпечує корисну інформацію для органів управління виробництвом на різних рівнях.
Рахунок виробництва дає змогу проаналізувати обсяг валового випуску, його структуру, частку в ньому проміжного споживання та валової доданої вартості для оцінки затрат живої уречевленої праці на виробництво продукції галузі, сектору, країни в цілому, а також на виробництво різного роду послуг. Рахунок виробництва дає також можливість аналізу обсягу та структури валового випуску за кількома напрямками, зокрема визначити як співвідношення частки продуктів і матеріальних послуг та частки нематеріальних послуг у загальному обсязі валового випуску всієї економіки, так і співвідношення частки валового випуску окремих секторів та галузей у загальному валовому випуску продуктів та послуг.
Обчислимо ці показники за даними національних рахунків України за 1996 р. З даних табл. 6.1 можна зробити такі висновки.
Найвагоміша частка у валовому випуску належить промисловості — 44,2 %, на другому місці сільське господарство — 15,2 %, на третьому будівництво — 5,6 %.
За такими напрямками і аналізують обсяг, структуру проміжного споживання та валової доданої вартості.
У 1996 р. частка проміжного споживання становила 59,0 %, а валової доданої вартості — 41,0 %. У структурі валової доданої вартості частка оплати праці була більшою, ніж валовий прибуток. Податки становили 4,8 % від валового випуску.
Частка валової доданої вартості у валовому випуску дає уявлення про рівень результативності кожного господарського суб’єкта, галузі, сектору, про матеріаломісткість виробництва.
Наступним напрямком аналізу є відношення валової доданої вартості до проміжного споживання, що характеризує зведений показник економічної ефективності виробництва та уможливлює визначення, скільки отримано кінцевого продукту на одиницю витрат. У 1996 р. цей показник дорівнював 71,2 %.
Проміжне споживання показує вартість продуктів і послуг, які були спожиті в процесі виробництва інших продуктів і послуг. Тому, порівнюючи цей показник з валовим випуском, одержимо інший важливий показник ефективності виробництва, а саме — показник матеріаломісткості. У 1996 р. він дорівнював 59,0 %.
Обсяг податків, як порівняти з валовим випуском, а також з валовою доданою вартістю, дає можливість визначити податкове навантаження, тобто визначити, скільки на кожну результативну одиницю сплачено податків. Розкладання узагальнюючого показника податків на складові елементи дає інформацію про види, джерела надходження податків та дає можливість висновувати, хто саме несе найбільше податкове навантаження. У 1996 р. частка податків (за виключенням субсидій на продукти) становила 5,4 % до валового випуску.
Використання даних інших рахунків уможливлює розрахунок та аналіз процесів інтенсифікації та ефективності виробництва. Співвідношення валової доданої вартості та заробітної плати характеризує продуктивність живої праці, величину кінцевого результату на одиницю заробітної плати (у 1996 р. — 2,1), а співвідношення валової доданої вартості (на рівні економіки країни — валового внутрішнього продукту) та кількості зайнятих у галузях та секторах економіки — макроекономічну продуктивність праці. Використання даних про середньорічний обсяг основного капіталу дає можливість розрахувати додатково показники капіталовіддачі, капіталомісткості та ін.
Залучаючи для дальшого аналізу дані про кількість населення країни, можна розрахувати один із показників рівня життя населення, застосовуваний за міжнародних порівнянь. Цим показником є валовий внутрішній продукт на душу населення. У 1996 р. він становив 1575 грн. у фактичних цінах.
Таблицю СНР «Витрати — випуск» покладено в основу аналізу формування цін, а також аналізу матеріаломісткості валового випуску.
Рахунок утворення доходів доповнює інформацію рахунка виробництва: він дає можливість проаналізувати рівень оплати праці в галузях та секторах економіки. У 1996 р. частка оплати найманих працівників у ВВП становила 47,8 %. Дані цього рахунка допомагають узгодити доходи з досягнутими результатами діяльності в секторах та галузях, розрахувати показники доходів, виробництва продукції та надання послуг на одного зайнятого.
Аналіз показників рахунку утворення доходів у динаміці (у постійних цінах) виявляє не тільки тенденції зміни обсягів доходів, що утворюються, та їх використання, а й тенденції зміни частки участі окремих галузей та секторів у цих процесах, зміни структури використання доходів на різні потреби, зміни співвідношень між оплатою праці, її результатами та часткою прибутків, що вилучаються.
Рахунок розподілу доходів може бути джерелом інформації про податки та податкове навантаження секторів і галузей економіки; він також уможливить порівняння розміру податків, що їх виплачують окремі інституційні одиниці, узгодження всіх показників доходів, підрахунок сальдо первинних доходів, визначення частки доходів від праці, капіталу та змішаних доходів у наявному доході. Так, у 1996 р. частка доходів від праці становила 47,8 %, від капіталу та змішаних доходів — 30,3 %. Ураховуючи це, органи держуправління матимуть можливість аналізувати свою податкову політику, визначати, наскільки оптимально податкові платежі розподілено між секторами, як ці платежі пов’язано з доходами секторів та їхнім внеском до економіки в цілому.
Порівняння структури наявного доходу зі структурою первинних доходів є необхідним для аналізу впливу перерозподільного процесу на формування кінцевих доходів.
Аналіз наявного доходу необхідно пов’язати з показниками «соціальні трансферти в натуральному вираженні», які поки що не знайшли повного відображення у вітчизняній практиці СНР, але їх рекомендовано відображати у СНР за методологією ООН. Соціальні трансферти в натуральному вираженні характеризують натуральні виплати та видачі окремим особам та колективам. За умов інфляції такі соціальні трансферти є досить поширеними. У такому разі рахунок наявного доходу та його використання коригують на величину натуральних трансфертів. Аналіз рахунка розподілу доходів, що охоплює первинний розподіл, та рахунків перерозподілу доходів дає інформацію для фіскальних органів, що в Україні є дуже актуальним, оскільки до 50 % усіх доходів на даному етапі залишається укритим від податкових служб. Ці рахунки уможливлюють визначення рівня охоплення секторів оподаткуванням чи проведення аналізу щодо певного типу податку, наприклад податку на додану вартість.
Аналіз указаних рахунків виявляє також чистий перерозподільний ефект трансфертів і доходів від власності та їх вплив на економіку країни в цілому. Це важливий і новий для вітчизняної практики напрямок аналізу. Слід зазначити, що процеси приватизації збільшують доходи від власності.
Аналіз рахунків, які відображають утворення та розподіл доходів (первинний та вторинний), показує, в якому обсязі споживаються в домашньому господарстві продукція та послуги власного виробництва та наскільки великим є обсяг прибутку, що його одержують домашні господарства від такої продукції. Це забезпечує вимірювання різниці між витратами на споживання та фактичним споживанням; останнє в даному разі відображає загальний обсяг споживання населення.
Аналіз рахунка капітальних витрат свідчитиме, які сектори економіки створили інвестиції на придбання основного та оборотного капіталу і в яких розмірах; які сектори та інституційні одиниці спромоглися зробити заощадження для наступного фінансування своєї діяльності чи діяльності інших фірм. Як у країні в цілому, так і в секторах економіки суми заощаджень та інвестицій не бувають однаковими через перерозподільні процеси. Проте, якщо уряд має дефіцит за поточними рахунками, тобто негативні доходи (збитки), то він усе-таки може здійснювати інвестиції, беручи в борг кошти в підприємств, домашніх господарств, за кордоном. Рахунки відображають ці процеси та їх результати. Так, в Україні в 1996 р. чисті заощадження дорівнювали 1582 млн грн., а валове нагромадження основного капіталу — 16 891 млн грн.
Отже, цей рахунок дає важливу інформацію для здійснення політики капіталовкладень та її оцінки.
Дуже важливим є аналіз взаємодії, взаємозв’язків секторів та галузей економіки. Для поглиблення аналізу та використання СНР на рівні галузей може бути здійснене дезагрегування всіх рахунків, розкладання їх на складові. Наприклад, у секторі держуправління можна виокремлювати органи центрального управління, місцевого управління, органи соцстраху та ін.
Рахунок зовнішньоекономічних зв’язків можна дезагрегувати за країнами, виокремлюючи країни СНД та далекого зарубіжжя, за географічними зонами та ін.
Можна розкладати і макроекономічні показники, пов’язуючи їх із показниками бухгалтерського та банківського обліку. Це потребує розроблення відповідних напрямків аналізу.
Крім того, усі макроекономічні показники, як фінансові, так і нефінансові, можна дезагрегувати до рівня показників окремих секторів, галузей та виробництв. Це дає змогу зробити більш глибокий та детальний аналіз економічного розвитку країни.
Інформаційні можливості СНР, як бачимо, дають змогу проаналізувати основні економічні процеси і їх результати.