Система національних рахунків (2001)

Систематизація даних СНР є необхідним етапом аналізу. Тому особливим завданням, пов’язаним із запровадженням національних рахунків у практику вітчизняної статистики, є розробка напрямків аналізу СНР і кожного рахунка окремо, виходячи з їхнього призначення.

Залежно від цілей та завдань аналітичні операції можуть провадитися з показниками:

окремих рахунків;

окремих рахунків у поєднанні з показниками інших рахунків;

динаміки та структури економіки в порівнянних цінах;

національних рахунків України та країн СНД, а також країн із розвинутою ринковою економікою;

економічної діяльності, процесів розподілу та перерозподілу доходів, використання доходів на споживання, зберігання, нагромадження та ін.;

розвитку економіки України за секторами;

галузевого виробництва товарів та послуг для визначення внеску галузей у національну економіку, оцінки рівня їхнього розвитку та його змін у динаміці;

приросту національного багатства країни та її соціально-економічного потенціалу на основі інформації СНР;

зовнішньоекономічної діяльності України.

Напрямки аналізу показників окремих рахунків. Покажемо це на прикладі тільки двох найважливіших рахунків: рахунка виробництва та рахунка утворення доходів.

Нагадаємо, що рахунок виробництва, до якого ми зверталися вже неодноразово, дає можливість проаналізувати обсяг і структуру валового випуску, а також визначити частку проміжного споживання і валового внутрішнього продукту всієї економіки в загальному обсязі валового випуску. Крім цього, можна обчислити частку валового випуску і валової доданої вартості окремих секторів і галузей у загальному валовому випуску продуктів і послуг; виявити їх натурально-речовинну і вартісну структуру з метою оцінки частки затрат живої і матеріалізованої праці на виробництво продукції галузі, сектору, країни в цілому. Питома вага доданої вартості у валовому випуску, як уже було сказано, дає уявлення про результативність виробництва окремих галузей і секторів економіки.

На основі показника «проміжне споживання» можна проаналізувати матеріаломісткість виробництва продуктів і послуг окремих секторів і галузей економіки для пошуку резервів її зниження. Матеріаломісткість — це відношення проміжного споживання до валового випуску. Важливо також вивчити структуру проміжного споживання — питому вагу в проміжному споживанні вартості використаних у поточному виробничому процесі продуктів і матеріальних послуг, оплати нематеріальних послуг; проаналізувати додаткові витрати, пов’язані із забезпеченням потреб поточного виробництва (витрати на відрядження, спецодяг, придбання інструменту, навчання працівників і т. п.), витрати домовласників на поточний ремонт будинку та ін.

Окремим напрямком аналізу цього рахунка є аналіз використання засобів виробництва в процесі створення продукту і визначення частки затрат живої праці, що важливо з погляду пошуку резервів зниження витрат на виробництво. Важливо виявити частку амортизації у валовому випуску і простежити зміну її в динаміці.

Використовуючи дані про кількість населення країни, можна розрахувати один з показників рівня життя населення, що широко застосовується для міжнародних порівнянь — чистий внутрішній продукт на душу населення.

Показники рівня економічної ефективності витрат можна розрахувати віднесенням ВВП (або ВДВ — галузей і секторів) до відповідного показника проміжного споживання, амортизації і оплати праці (з рахунка утворення доходів). Вони показують обсяг кінцевого результату виробництва, що припадає на кожну одиницю витрат.

Співвідношення ВВП (чи валової доданої вартості) і оплати праці характеризує результативність живої праці на одиницю заробітної плати; ВВП і чисельності зайнятих — продуктивність праці; ВВП (валової доданої вартості) і обсягу основного капіталу — показники капіталовіддачі і капіталомісткості тощо.

Рахунок утворення доходів доповнює інформацію рахунка виробництва, показує формування доходів за результатами виробництва: оплату праці найманих працівників, виплату податків на виробництво та імпорт, утворення валового прибутку (змішаного доходу).

Дані цього рахунка дають змогу пов’язати доходи від виробничої діяльності з досягнутими результатами такої діяльності в секторах і галузях; на основі даних про чисельність зайнятих розрахувати показники доходів на одного зайнятого; отримати порівняльну оцінку зарплатомісткості окремих галузей, порівнюючи оплату праці і валову додану вартість.

Порівняльний аналіз структури ресурсів цього рахунка в розрізі галузей і секторів разом з аналізом податків, виявлення тих інституційних одиниць, субсидії яким відіграють найбільшу роль у формуванні обсягу ресурсів цього рахунка, доповнить картину формування валового прибутку.

Окремий аналіз даних про податки в окремих галузях і секторах і в економіці в цілому, як було уже сказано, дає можливість визначити їхню питому вагу в загальному обсязі використаних прибутків, тобто органи управління країни матимуть змогу проаналізувати свою податкову політику щодо окремих інституційних одиниць, секторів і галузей.

Основні напрямки аналізу рахунків секторів. Основний наголос в СНР-93 робиться на простежуванні руху фінансових потоків з одного інституційного сектору в інший. Це уможливлює не тільки визначення масштабу та основних напрямків розвитку економіки, а й моделювання її функціонування, з’ясовування закономірностей її внутрішнього розвитку, ролі кожного із секторів. Нині саме цю аналітичну функцію СНР уважають пріоритетною.

Важливе значення для аналізу мають показники, які, після підсумовування за секторами, дають уявлення про масштаб явища на макроекономічному рівні. Наприклад, проведений ВВП є сумою валової доданої вартості всіх секторів. Сума первинних прибутків усіх секторів і чистих факторних доходів з-за кордону дає національний дохід, а сума витрат усіх секторів на кінцеве споживання й нагромадження, а також чистого експорту уможливлює визначення ВВП методом використання. Аналізуючи структуру цих показників, можна зробити важливі висновки про специфіку секторів, їхній внесок в економіку країни.

Сектор нефінансових підприємств формує, як правило, найбільшу частину ВВП, але він не бере участі в кінцевому споживанні.

Сектор фінансових посередників здійснює послуги, які майже повністю йдуть на проміжне споживання і тому мало впливають на динаміку ВВП.

Сектор домашніх господарств, навпаки, активно бере участь у кінцевому споживанні, але його внесок у виробництво незначний.

Сектор державних установ виробляє великі обсяги неринкових послуг. Значною є роль цього сектору і в перерозподільних процесах.

В окремих секторах обсяги створеної доданої вартості, наявного доходу, показники витрат і заощадження не збігаються, тобто виникає необхідність аналізу цього явища і визначення його причин. Наприклад, сектор домашніх господарств створює невелику додану вартість, але він отримує багато первинних доходів у вигляді доходів найманих працівників і змішаного прибутку. У результаті вторинного розподілу цей сектор отримує ще й додаткові кошти, а тому його наявний дохід може значно перевищувати доходи інших секторів. Основні переливання вартості між секторами відбуваються за розподілу первинних і вторинних доходів.

Один сектор передає якусь суму у вигляді, наприклад, трансферта, інший сектор таку саму суму коштів отримує. Однойменні показники рахунків доходів можуть мати протилежні знаки. Показники з різними знаками взаємно погашаються, а тому підсумковий консолідований показник залишається незмінним.

Без дослідження і моделювання в розрізі секторів розподільних і перерозподільних процесів, таких, наприклад, як формування і розподіл заробітної плати і прибутку, оподаткування, виплата пенсій, соціальне страхування, неможливо зрозуміти, чим пояснюється і якими доходами визначається рівень кінцевого споживання і заощаджень.