Регулювання міжнародних фондових ринків (2000)

Тема 5. Регулювання фондових ринків Німеччини і Франції

Особливості функціонування акціонерних товариств та корпоративного управління у Німеччині. Роль комерційних банків на ринку цінних паперів. Місце фондових бірж та утворених ними інституцій в організації фондового ринку країни. Специфіка побудови системи регулювання з огляду на федеративний устрій Німеччини. Взаємодія федеральних та місцевих органів.

Види та форми випуску цінних паперів у Франції. Учасники ринку цінних паперів. Паризька фондова біржа. Органи регулювання фондового ринку.

Європейський фондовий ринок

Характерні сучасні особливості:

• ринок акцій незначний порівняно з обсягами економіки (крім Великобританії) внаслідок застосування універсальної банківської системи;

• реформування ринку капіталу в зв’язку з інтеграційними процесами в ЄС, зокрема з введенням в обіг євро;

• проведення активних переговорів щодо об’єднання фондових бірж, уніфікації правил, вимог, часу роботи і т. ін.;

• створення спільних торгових систем, зокрема торгівлі опціонами EUREX (на базі німецької DTB);

• розбудова Європейського клірингового депозитарію «Європейський кліринговий дім (ECH) (на базі «Седел» та «Німецька біржа — кліринг АГ»);

• створення європейського рейтингового агентства «Єврорейтинг»;

• створення FESCO — Європейської асоціації регуляторів ринку капіталів.

Подвійне членство у німецькій та швейцарській ф’ючерсних EUREX біржах і є прикладом реалізації нових стратегій. Обидві фондові біржі використовують єдину технічну платформу і мають таким чином об’єднані сили у запровадженні технічного та організаційного злиття.

EUREX є однією з перших спільних біржових організацій з опціонної електронної ф’ючерсної торгівлі, яка охоплює дві юрисдикції. Схожий стратегічний альянс було недавно укладено між Лондонською та Франкфуртською фондовими біржами.

Регулювання фондового ринку Німеччини

• Особливості організації ринку:

• особлива роль банків в економіці та на фондовому ринку;

• цінні папери на пред’явника;

• переважає ринок облігацій, насамперед державних;

• певна недовіра населення до акцій;

• обмеження на придбання контрольних пакетів, практична відсутність «ворожих» поглинань.

Лише 6 % населення Німеччини володіє акціями.

• У Німеччині існують вісім фондових бірж: у Франкфурті, Дюссельдорфі, Берлині, Гамбурзі, Ганновері, Мюнхені, Бремені, Штутгарті. Найбільшою є Франкфуртська фондова біржа (ФФБ), на яку припадає понад 75 % всієї біржової торгівлі. Згідно з ні- мецьким законодавством фондова біржа є установою публічного права — некомерційною організацією. Члени біржі розподіляються на три категорії: банки, офіційні маклери (Kursmakler) та вільні маклери (Freimakler). У цілому на біржі домінують три найбільші німецькі банки: Дойче банк, на який припадає 1/3 всього обігу ФФБ, Дрезднер банк та Коммерцбанк. Перші два на початку 2000 р. оголосили про злиття, внаслідок чого може утворитися одна з найбільших фінансових установ у світі.

Усі біржі об’єднані в Акціонерному товаристві «Німецька біржа АГ». У статутному капіталі товариства 80 % належить банкам, 10 % — біржам, 10 % — маклерам.

Основними завданнями товариства є:

• об’єднання провідних інститутів фондового ринку в єдину систему;

• створення торговельно-інформаційних систем;

• використання єдиної депозитарно-клірингової установи.

Центральний депозитарій «Німецька біржа — кліринг АГ» — дочірнє підприємство «Німецька біржа АГ». Сьогодні в рамках європейських інтеграційних процесів розпочалось його об’єднання з депозитарієм «Седел».

Основний фондовий індекс — DAX30.

Законодавча база регулювання

• Біржове право Німеччини є федеральним, хоча нагляд за його виконанням входить до компетенції земельних урядів.

У 90-х роках у Німеччині змінилися уявлення про регулюючі механізми ринку цінних паперів. «Якби в Німеччині діяли такі ж жорсткі правила щодо зловмисників, як у США, — зазначив один з американських брокерів на початку 90-х років, — то всі німецькі торговці цінними паперами давно сиділи б за ґратами».

Після зняття кордонів на пересування капіталів в об’єднаній Європі було потрібно привести національне законодавство у відповідність із загальноприйнятими європейськими юридичними нормами (директивами Європейського Союзу). У 1994 р. було ухвалено Закон про торгівлю цінними паперами, в якому впроваджені положення про заборону операцій з цінними паперами з використанням інформації, невідомої широкому загалу. Внаслідок прийняття Закону був створений федеральний орган — Комісія з цінних паперів (BAWe), що налічувала в середині 1999 р. понад 150 працівників, основним завданням яких є боротьба з використанням інсайдерской інформації на ринку цінних паперів. Порушники (інсайдери, що використали інформацію в корисливих цілях) можуть бути ув’язнені на термін від 1 до 3 років.

• Згідно із Законом 1994 р. до компаній, які здійснюють операції з цінними паперами, висуваються такі вимоги:

1) вести операції в інтересах своїх клієнтів на належному професіональному рівні, надійно та ретельно;

2) долати конфліктні ситуації і турбуватись про те, щоб при неминучості конфлікту інтересів доручення клієнта було виконано з максимальним урахуванням інтересів останнього;

3) доводити до відома клієнта інформацію щодо виду та обсягів майбутньої угоди у тій мірі, в якій вона необхідна для забезпечення його інтересів.

У той же час таким компаніям забороняється давати клієнтам рекомендації щодо купівлі-продажу цінних паперів або деривативів, якщо вони не узгоджуються з інтересами клієнтів, укладати угоди за власний рахунок на підставі відомостей, які отримані з клієнтських доручень та можуть нанести збитки цим клієнтам.

Права акціонерів у Німеччині закріплені у Законі про акціонерні товариства, в якому обумовлюється право акціонерів на отримання інформації про діяльність товариства від Ради директорів. Усі німецькі акціонерні товариства зобов’язані публікувати річний звіт, що має обов’язково містити звітність про прибутки і збитки, баланс, опис діяльності за рік, звіт Спостережної ради і пропозицію ради директорів про розподіл чистого прибутку.

Система регулювання

• У рамках чотирирівневої структури контролю та нагляду за фондовим ринком (федеральні органи — органи біржового нагляду федеральних земель — комітети з контролю на фондових біржах — управління внутрішнього контролю комерційних банків та інших учасників ринку) налагоджена взаємодія на кожному рівні при чіткому розподілі функцій.

У зв’язку з особливостями організації ринку значна роль у регулюванні фондового ринку належить:

• земельним органам нагляду за біржами;

• органам регулювання банківської діяльності.

Відомства по нагляду за ринком:

• Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами (BAWe);

• Федеральне відомство по нагляду за діяльністю фінансових установ (BAKred);

• земельні органи біржового нагляду;

• біржові органи по нагляду за торгівлею (HUST).



Представниками земельних урядів на біржах є призначені державні комісари.

Основні функції і повноваження земельних наглядових установ:

• дозвіл на відкриття і закриття бірж (§ 1 ст. 1 Біржового закону);

• правовий нагляд за біржею (§ 1 ст. 2 Біржового закону);

• нагляд за ринком на біржі (§ 1 ст. 2 Біржового закону);

• залучення і відкликання курсових маклерів та їх заступників (§ 30 Біржового закону);

• нагляд за платоспроможністю маклерів (§ 8а Біржового закону);

• нагляд за Палатою курсових маклерів.

• Традиційно регулювання ринку цінних паперів у Німеччині було децентралізоване і здійснювалося спеціальними земельними органами.



Федеральне відомство по нагляду за діяльністю фінансових установ (ВАКгеd)

Завдання:

• забезпечення функціонування кредитної системи;

• нагляд за платоспроможністю банків;

• видача ліцензій на здійснення банківської діяльності, ліцензія керівника банку;

• дотримання принципів по власному капіталу і ліквідності кредитних інститутів;

• контроль дотримання обов’язків кредитних інститутів по реєстрації, звітності і наданню інформації;

• планові та спеціальні ревізії.

Повноваження:

• грошові штрафи у випадку порушення законодавства;

• звільнення з посади керівників банків;

• скасування ліцензії на здійснення банківської діяльності;

• інші заходи.

• У загальновживаній термінології для позначення організації внутрішнього нагляду використовується спеціальне поняття — комплайнс. У широкому значенні під ним розуміється порядок ведення фондових операцій у відповідності з чинним законодавством; у вузькому — це система заходів, започаткованих на солідарній і довірчій взаємодії клієнтів, банку та його працівників, які забезпечують захист інвесторів у рамках прийнятих законів та інших нормативних актів.

Оскільки у комерційних банків існують широкі можливості обміну між співробітниками конфіденційною інформацією, яка може бути використана з корисливою метою, головна функція комплайнс полягає в управлінні інформаційними потоками та контролі за належною поведінкою службовців, зайнятих операціями з цінними паперами. Для цього у банках створюються спеціальні підрозділи (контрольні служби), безпосередньо підпорядковані керівництву.

До компетенції таких служб входить збирання та накопичення нерозкритої інформації, яка здатна стати об’єктом зловживань співробітників при укладенні угод та здійсненні операцій, до яких така інформація має відношення. Певною мірою контрольні служби виконують функції підрозділів внутрішньої фінансової безпеки та управління організацією роботи банку.

Управління (відділи) комплайнса комерційних банків та інших учасників фондового ринку Німеччини поки що тільки формуються, хоча у великих банках вони існували ще до прийняття Закону про торгівлю цінними паперами. У невеликих банках та в учасників ринку функції цих підрозділів виконують служби внутрішнього аудиту. Перед згаданими підрозділами ставиться завдання забезпечити таку організацію інвестиційної діяльності, яка перешкоджала б виникненню конфліктів інтересів сторін, що беруть участь у ній.

Функції та завдання регулюючого органу

Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами (ВАWе)

Основні завдання:

• переслідування інсайдерської діяльності;

• нагляд за ринком капіталів;

• депонування проспектів емісії.

Мета:

• розвиток торгівлі цінними паперами шляхом регулювання та нагляду за фондовим ринком;

• нагляд за торгівлею цінними паперами з метою захисту інвесторів.

Функції:

• контроль інсайдерської торгівлі;

• перевірка дотримання обов’язків по розкриттю інформації і публікації матеріалів;

• нагляд за дотриманням правил поведінки на фондовому ринку;

• міжнародне співробітництво.

Повноваження:

• грошові штрафи;

• кримінально-правові норми.

Регулювання фондового ринку Франції

• Особливості організації ринку.

Дві основні реформи французького ринку цінних паперів — дематеріалізація цінних паперів (1984 р.) та впровадження системи «поставки проти платежу» (1991 р.), що відповідним чином вплинуло і на систему регулювання ринку.

Усі рахунки в цінних паперах ведуться в електронній формі, для чого відкривається поточний рахунок, який дублюється в SІКОVАМ. Тобто цінних паперів у документарній формі у Франції не існує.

У 1999 р. ринок звичайних акцій інтегрується в євроринок, зокрема акції котируються в євро. Також конвертуються в євро державні боргові папери, нові ж випускаються тільки в євро.

Організовані ринки:

• товариство французьких бірж (SBF);

• біржа опціонів (MONEP);

• біржа ф’ючерсів (MATIF).

Регіональні фондові біржі закриті в 1991 р.

Депозитарні послуги надає центральний депозитарій — SICOVAM.

Розрахункові системи RELIT (акції та облігації) та SATURNE (казначейські зобов’язання) пов’язані з SICOVAM.

Законодавча база регулювання

• Закон про модернізацію фінансової діяльності (1996 р.)

Структура регулювання

• Міністерство економіки і фінансів:

• здійснює загальне регулювання фінансових ринків;

• затверджує акти Ради з фінансових ринків (CMF) після консультацій з Комісією з біржових операцій.

• Комісія з біржових операцій (СОВ).

• Банківська комісія має повноваження по нагляду за грошовим ринком. Вона здійснює:

• моніторинг за дотриманням нормативних актів CRBF;

• моніторинг фінансового стану кредитних установ та інвестиційних компаній;

• нагляд за їх платоспроможністю.

Комісія має право:

• вимагати інформацію, пояснення, докази;

• накладати штрафи за порушення;

• видавати попередження менеджменту;

• накладати штрафи на керівництво і персонал.

• Комітет з банківського та фінансового регулювання (CRBF) встановлює:

• правила для кредитних установ та інвестиційних фірм;

• вимоги щодо:

мінімального капіталу;

придбання частки в інвестиційних фірмах;

здійснення певних видів діяльності;

• норми:

ліквідності;

платоспроможності;

розподілу ризику.

Головою Комітету є міністр економіки і фінансів, заступником — голова Банку Франції, інші п’ять членів призначаються міністром.

• Комітет по кредитних установах та інвестиційних компаніях (CECEI) приймає окремі рішення щодо:

• видачі дозволів на надання інвестиційних послуг інвестиційним фірмам та кредитним установам;

• скасування дозволів інвестиційним фірмам, що не є компаніями з управління портфелем;

• здійснює нагляд за інвестиційними фірмами в процесі їх ліквідації.

Комітет складається з семи осіб, очолює його голова Банку Франції.

Завдання та повноваження регулюючого органу

• Комісія з біржових операцій — незалежний адміністративний орган, який:

• видає ліцензії взаємним фондам (SICAV), керуючим інвестиційними фондами;

• контролює розкриття інформації емітентами та використання інсайдерської інформації;

• здійснює нагляд за дотриманням законодавства з цінних паперів;

• розглядає скарги інвесторів;

• встановлює етичні кодекси;

• укладає угоди з контролюючими органами інших країн.

Комісія має право:

• накладати санкції, зокрема штрафи;

• направляти матеріали до прокуратури;

• забороняти або відміняти лістинг цінних паперів.

Комісія складається з голови та дев’яти членів. Вона представляє річний звіт Президенту та парламенту.

Саморегулювання

• Рада з фінансових ринків (СМF) — єдиний саморегулівний орган французьких фінансових ринків. До її завдань належать:

• розробка та прийняття основного регламенту — зводу загальних нормативних документів, що регулюють ринок;

• здійснення нагляду за виконанням вимог Європейського паспорту щодо інвестиційних послуг;

• затвердження зразків типових договорів для фінансових операцій (після консультацій з Банком Франції та СОВ);

• моніторинг дотримання основного регламенту;

• нагляд за дотриманням правил торгівлі.

Рада може накладати штрафи за порушення. Вона складається з 16 членів, які призначаються міністром економіки та фінансів на чотири роки після консультацій з представницькими організаціями та професійними спілками. Голова обирається серед членів Ради.