Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств (2003)

Аудит дотримання нормативних вимог П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» здійснюється на основі вимог ННА № 3 «Мета і загальні принципи аудиту фінансової звітності».

Мета аудиту фінансової звітності — підготовка висновку про відповідність фінансової звітності чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів.

При перевірці аудитор з’ясовує наявність наказу керівника підприємства про облікову політику та проводить аналіз дотримання бухгалтерською службою принципів підготовки фінансової звітності.

Процедури завірення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним Головної книги (оборотного балансу) і журналам-ордерам без здійснення процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації.

Джерела перевірки: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5), Головна книга, Оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери.

Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.

Встановлення звітного періоду. Звітним періодом для річної звітності є календарний рік. Для новоствореного підприємства звітний період може перевищувати календарний рік (але не більш як на півроку), а для ліквідованого підприємства він буде меншим за один рік (з 1 січня до дати ліквідації).

Аудитору потрібно встановити період перевірки на підставі поданих даних про звітний період підприємства.

Перевірка складу фінансової звітності. Аудитору слід проаналізувати повноту складу поданої звітності з урахуванням наявних філій, представництв, інших відокремлених підрозділів.

Оцінка критеріїв статей фінансової звітності. Аудитор оцінює обґрунтованість рішень керівництва підприємства щодо відображення у фінансовій звітності відповідних статей.

Аудитор має встановити, що кожна стаття, наведена у фінансовій звітності, відповідає таким критеріям:

є вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

Для цього аудитор має порівняти результат господарської операції з визначенням активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат.

Оцінка вірогідності отримання або витрат майбутніх економічних вигод і можливості достовірності оцінки показує місце відображення результатів господарської операції — у фінансових звітах або в примітках до них. Це стосується суттєвої інформації, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності.

Оцінка якісних характеристик фінансової звітності. При оцінці якісних характеристик фінансової звітності аудитору потрібно врахувати вимоги П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Для цього проводять аналіз дотримання вимог П(С)БО за напрямами:

дохідності (дані фінансової звітності мають забезпечувати однозначні трактування користувачами. Це наявність необхідних реквізитів, чітко визначений звітний період, одиниця виміру);

достовірності (передбачає необхідність виключення наявності помилок і викривлень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності. Аудитор має проаналізувати рішення керівництва про оцінку та відображення статей у фінансових звітах);

зіставності (забезпечення можливості користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди. Для цього аудитору слід проаналізувати розкриття інформації про облікову політику та її зміни у Примітках до фінансової звітності);

доречності (наявність інформації впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу своєчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні дії. Аудитору необхідно проаналізувати правильність розкриття відповідних статей порівнянням даних Головної книги і даних статей Балансу).

5. Оцінка принципів підготовки звітності. Завдання аудитора є встановити дотримання при складанні фінансової звітності десяти принципів:

автономності, при якому кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому власне майно і зобов’язання власників не відображуються у фінансовій звітності підприємства;

безперервності діяльності, який полягає в тому, що оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи із припущення, що його діяльність триватиме:

періодичності, що передбачає розподіл діяльності підприємства на певні (визначені) періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що свідчить про пріоритет оцінки активів підприємства виходячи із витрат на їх виробництво й придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат. Доходи і витрати відображуються в обліку й звітності в момент їх виникнення, тобто незалежно від часу надходження та сплати грошей. Фінансовий результат підприємства за звітний період визначається зіставленням доходів звітного періоду з витратами, які здійснені для отримання цих доходів;

повного висвітлення, який полягає в тому, що фінансова звітність має вміщувати всю інформацію про фактичні та потенційні результати операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Аудитор має встановити дотримання загальних вимог до змісту Приміток, де передбачено висвітлення:

облікової політики підприємства;

інформації, не наведеної безпосередньо у фінансових звітах, але яка є обов’язковою згідно з відповідними П(С)БО;

інформації, яку вмістить додатковий аналіз статей звітності, необхідної для забезпечення її зрозумілості та доречності;

послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована й розкрита у фінансовій звітності. Аудитор повинен встановити дотримання вимог щодо змісту Приміток до фінансових звітів «Облікова політика». У цьому розділі має бути описання:

принципів оцінки;

методів обліку щодо окремих статей звітності.

У разі змін в обліковій політиці підприємства аудитор встановлює розкриття в розділі Приміток до фінансової звітності «Облікова політика»:

причини і сутність змін облікової політики;

суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості його достовірного визначення;

факт повторного надання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку.

У процесі перевірки аудитору слід керуватися П(С)БО щодо визначення змін в обліковій політиці, випадки, коли підприємство має право змінювати свою облікову політику, порядок їх відображення й розкриття у фінансовій звітності;

обачності, який полягає в тому, що методи оцінки, що застосовуються, мають допомогти уникнути завищення активів і доходів та заниження зобов’язань і витрат. Цей принцип стосується не тільки однієї статті фінансових звітів, а й усіх активів, зобов’язань, витрат і доходів. Зокрема, запаси у балансі мають відображуватися за найменшою із оцінок — первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, фінансові інвестиції — за ринковою вартістю тощо;

превалювання сутності над формою. Операції мають обліковуватися відповідно до їх суті, а не тільки виходячи із юридичної форми. Цього принципу слід дотримуватися постійно — під час оцінки відповідності результатів господарських операцій визначенням активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат, розрахунку складу собівартості, визначення пов’язаних сторін, наявності суттєвого впливу. Як правило, під час складання фінансової звітності відбувається погодження всіх принципів її підготовки, однак принципу превалювання змісту над формою належить виняткова роль в цьому процесі;

принцип єдиного грошового вимірника передбачає, що вимір і узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.

На основі виконаних процедур аудитор робить висновок про відповідність фінансової звітності вимогам про надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства.