Економічний ризик: ігрові моделі (2002)

1. Сучасна теорія портфеля (СТП) припускає, що ринок є ефективним. Це означає, що всі учасники ринку мають доступ до інформації, всі одержують ту саму інформацію, мають вільний доступ і вихід з ринку. З іншого боку, фундаментальний аналіз припускає, що ринок є неефективним і що більший прибуток можна одержати, купуючи недооцінені ЦП.

2. СТП припускає, що інвестори неохоче сприймають ризик. Ризик визначається несталістю норми прибутку або основного капіталу.

3. СТП припускає, що інвестори віддають перевагу вищій нормі прибутку, а не нижчій.

4. СТП припускає, що чим більший прибуток, тим більший ризик, і чим менший прибуток, тим менший ризик.

5. СТП припускає, що інвестори намагаються максимально збільшити доходи і до мінімуму зменшити ризик. Іншими словами, інвестори намагаються одержати найвищі доходи на одиницю ризику.

6. СТП припускає, що всі рішення приймаються на основі аналізу числових характеристик ЦП (наприклад, сподіваної норми прибутку, дисперсії норми прибутку, міри ліквідності тощо).

7. СТП вимагає, щоб було певне (невипадкове) співвідношення ЦП у портфелі (цю вимогу було розроблено Марковіцем).

8. СТП стверджує: щоб зменшити ризик, інвестор повинен додати до свого портфеля ЦП іншого виду. Тобто, ризик портфеля зменшується в разі збільшення кількості ЦП, що складають цей портфель.

9. СТП припускає, що завданням інвестора є формування ефективного набору ЦП, який забезпечить найвищий прибуток за найнижчого рівня ризику.

10. СТП припускає, що сподівана норма прибутку і величина ризику щодо ЦП оцінюються на основі інформації, зафіксованої впродовж певного проміжку часу, і ці характеристики залишаються незмінними у цьому проміжку.

11. СТП припускає, що будь-які ЦП можуть додаватися, вилучатися з портфеля на будь-яку суму УГО.

Зазначимо, що в основі СТП лежить гіпотеза про ефективність ринку.