Інноваційний менеджмент (2004)

Інноваційний процес являє собою підготовку і здійснення інноваційних змін і складається з взаємопов'язаних фаз, що утворюють єдине, комплексне ціле. В результаті цього процесу з'являється реалізоване, використане зміна - інновація. Для здійснення інноваційного процесу велике значення має дифузія - поширення в часі вже одного разу освоєної і використаної інновації в нових умовах чи місцях застосування. Облік цих моментів буде сприяти створенню гнучких систем організації та управління економікою.

Сучасні інноваційні процеси досить складні і вимагають проведення аналізу закономірностей їх розвитку. Для цього необхідні фахівці, що займаються різними організаційно-економічними аспектами нововведень, - інноваційні менеджери.

Інноваційні менеджери повинні мати науково-технічних та економіко-психологічним потенціалом, інженерно-економічними знаннями.

Інноваційні менеджери сприяють просуванню інноваційного процесу, намагаються прогнозувати можливі катаклізми та шляхи їх подолання.

Для ринкової економіки характерні конкуренція самостійних фірм, зацікавлених в оновленні продукції, наявність ринку нововведень, що конкурують один з одним. В результаті існує ринковий відбір нововведень, в якому беруть участь інноваційні менеджери.

Важливою складовою частиною державної соціально-економічної політики є інноваційна політика, що визначає цілі інноваційної стратегії і механізми підтримки пріоритетних інноваційних програм і проектів.

Актуальні в даний час проблеми підвищення ефективності використання наукових розробок і впровадження у виробництво результатів фундаментальних і прикладних досліджень.

Швидке скорочення виробничого потенціалу та зменшення витрат на його оновлення призвели за останні п'ять років до корінних змін у стані виробничого апарату.У більшій частині він фізично зношений і морально застарів. У галузях промисловості відбувається зниження обсягів виробництва наукомістких видів продукції, що визначають технічний і технологічний рівні.

Інноваційна активність знижується під впливом низького платоспроможного попиту на науково-технічну продукцію з боку як держави, так і недержавного сектора економіки. В умовах зменшення попиту організації в першу чергу скорочують обсяги виробництва наукомісткої продукції, часто замінюючи її технічно більш простою і дешевою.

Формування та реалізація інноваційної політики грунтуються на створенні такої системи, яка дозволить в найкоротший термін і з високою ефективністю використовувати у виробництві інтелектуальний і науково-технічний потенціали країни. Завдяки використанню нових інформаційних технологій цими потенціалами можуть користуватися як малі, так і великі організації всіх форм власності.

Інноваційна політика - потужний важіль, за допомогою якого належить подолати спад в економіці, забезпечити її структурну перебудову і наситити ринок різноманітною конкурентоспроможною продукцією.

Інноваційна політика покликана забезпечити збільшення валового внутрішнього продукту країни за рахунок освоєння виробництва принципово нових видів продукції та технологій, а також розширення на цій основі ринків збуту вітчизняних товарів.

З урахуванням сьогоднішнього стану економіки інноваційна політика на сучасному етапі ринкових реформ має сприяти розвитку інноваційної діяльності.

До основних напрямів державної інноваційної політики можна віднести:

• розробку та вдосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності, механізмів її стимулювання, системи інституційних перетворень , захисту інтелектуальної власності в інноваційній сфері і введення її в господарський оборот;

- створення системи комплексної підтримки інноваційної діяльності, розвитку виробництва, підвищення конкурентоспроможності і, легка промисловість. В процесі активізації інноваційної діяльності необхідна участь не тільки органів державного управління, комерційних структур, фінансово-кредитних установ, але і громадських організацій як на федеральному, так і на регіональному рівнях;

- розвиток інфраструктури інноваційного процесу, включаючи систему інформаційного забезпечення, систему експертизи, фінансово-економічну систему, виробничо-технологічну підтримку, систему сертифікації і просування розробок, систему підготовки і перепідготовки кадрів. Накопичилася протягом багатьох років відставання має у своїй основі не низький потенціал вітчизняних досліджень і розробок, а слабку інфраструктуру інноваційної діяльності, відсутність мотивації товаровиробників до реалізації нововведень як засобу конкурентної боротьби. Це призводить до незатребуваність потенціалу вітчизняної прикладної науки і техніки;

- розвиток малого інноваційного підприємництва шляхом формування сприятливих умов для утворення і успішного функціонування малих високотехнологічних організацій та надання їм державної підтримки на початковому етапі діяльності;

- удосконалювання конкурсної системи відбору інноваційних проектів і програм. Реалізація в галузях економіки щодо невеликих і швидко окупається інноваційних проектів за участю приватних інвесторів і за підтримки держави дозволить підтримати найбільш перспективні виробництва і організації, підсилити приплив у них приватних інвестицій;

- реалізацію критичних технологій і пріоритетних напрямків, здатних перетворювати відповідні галузі економіки країни та її регіонів. Ключовим завданням формування і реалізації інноваційної політики є вибір відносно невеликої кількості найважливіших базових технологій, що надають вирішальний вплив на підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції в галузях економіки і забезпечують перехід до нового технологічного укладу;

• використання технологій подвійного призначення. Такі технології будуть застосовуватися як для виробництва збройних сил і військової техніки, так і для продукції громадянсського призначення.

Головними методами реалізації інноваційної політики є:

* формування інституціональних і законодавчих умов для позитивних змін в інноваційній сфері. Масштаби впровадження прогресивних технологій і наукомістких виробництв видів продукції значною мірою визначаються інституційними перетвореннями, що забезпечують розвиток нових прогресивних форм інноваційної діяльності та бізнесу в цій галузі економіки. У законодавчому плані повинні передбачатися заходи щодо розроблення правових актів, у першу чергу федерального закону про інноваційну діяльність та державної інноваційної політики в Російській Федерації, указу Президента Російської Федерації про державну політику щодо розвитку ринку інтелектуальної власності і залучення в господарський обіг результатів інтелектуальної діяльності, постанови Уряду Російської Федерації про невідкладні заходи щодо розвитку ринку інтелектуальної власності і залучення в господарський обіг результатів науково-технічної діяльності та ін;

* державна підтримка та стимулювання інвесторів, які вкладають кошти в наукоємне, високотехнологічне виробництво, а також організацій різних форм власності (у період освоєння ними інновацій) шляхом введення певних податкових пільг, державних гарантій і кредитів;

* вдосконалення податкової системи з метою створення вигідних умов для ведення інноваційної діяльності всіма суб'єктами незалежно від форм власності і видів фінансування;

* зовнішньоекономічна підтримка, що передбачає створення умов для формування спільних з іноземними партнерами організацій з випуску та вітчизняної продукції

* забезпечення в іноземних кредитних лініях квот для розвитку інноваційної інфраструктури, закупівлі обладнання з метою реалізації високоефективних інноваційних проектів під гарантії держави і ліцензій на високоефективні технології та ноу-хау для освоєння виробництва новітньої продукції;

* консолідація зусиль органів державної влади і приватних інвесторів, спрямованих на організацію взаємодії з країнами - членами ЄС, СНД, іншими державами;

* розвиток лізингу наукоємного унікального обладнання;

* участь інноваційно-активних організацій у міжнародних конкурсах;

* виділення прямих державних інвестицій для реалізації інноваційних програм і проектів, що мають

загальнонаціональний характер, але не привабливих для приватних інвесторів.

Для розвитку інноваційної діяльності, потрібно також комплекс заходів зі створення суто ринкових структур (наприклад, бірж інновацій для виконання інноваційних проектів, організації відкритих торгів цінними паперами інноваційних фірм та інформаційного забезпечення учасників інноваційного ринку).

Реалізація основних етапів інноваційної діяльності, починаючи від перетворення науково-технічних розробок в інноваційний продукт, привабливий для інвестора, виробника і покупця, і кінчаючи освоєнням їх у виробництві, вимагає розширення мережі технопарків, бізнес-інкубаторів, інноваційно-технічних центрів в тих регіонах Росії, де зосереджена інфраструктура, що забезпечує активізацію інноваційного процесу.

Новий складний етап реформування економіки Росії вимагає підготовки фахівців з інноваційного менеджменту, що володіють методами управління науковими колективами, дослідженнями і розробками і здатних працювати на ринку нововведень.