Інноваційний менеджмент (2004)
8.4. Управління технічним рівнем і якістю нової продукції
Показники якості (техніко-економічні, експлуатаційні та інші параметри), які визначаються технічними умовами (ТУ), контролюються виробниками.
Технічний рівень продукції контролюється на наступних стадіях життєвого циклу:
розробки;
виробництва; експлуатації.
Оцінка технічного рівня здійснюється виробниками та споживачами.
Виробники можуть орієнтуватися на кращі вітчизняні та світові аналоги, на вимоги міжнародних та національних стандартів, результати попередніх та приймальних випробувань дослідних зразків.
Підвищення технічного рівня продукції означає втілення в ній нових, не реалізованих раніше науково-технічних знань і повинно забезпечити позитивний ефект від експлуатації нових виробів.
До оцінки технічного рівня машин і устаткування, що належать різним «ніш», застосовується диференційований підхід. Це означає, що враховується не тільки вироби
вальних операція, яка виконується машиною, а й «ніша», де вона реалізується.
Під техніко-економічним рівнем розуміють ступінь втілення в продукції науково-технічних знань про найбільш повному та точному виконанні виробничої мети найбільш економічним способом.
З позицій споживача техніко-економічний рівень представляється як компроміс між вигодою, яку отримують від цього рівня, і витратами на придбання відповідного обладнання. З позицій ж виробника - це компроміс між відпускною ціною на виріб з певним рівнем досконалості і витратами на його забезпечення. У такій постановці йдеться скоріше не про техніко-економічному рівні, а про конкурентоздатному технічному рівні. Відзначимо, що існує єдиний світовий конкурентноздатний рівень конкретних видів техніки.
При оцінці переваг машин і устаткування враховують не тільки технічні, але й економічні характеристики.
Підвищення технічного рівня - процес, пов'язаний зі створенням і впровадженням в практику ресурсозберігаючої техніки. Іншими словами, у порівнянні з аналогами заміщаються нова техніка повинна мати більш високою продуктивністю, єдиної потужністю, надійністю і економічністю як у виробництві, так і в експлуатації. При цьому техніці, що займає різні виробничі «ніші», відповідають свої пріоритетні напрямки підвищення технічного рівня. Так, для одних машин важливо домогтися підвищення виробляй
ності, для інших - потужності або іншого параметра функціонального призначення. Удосконалення техніки пов'язано з підвищенням її надійності та довговічності.
Надійність - одна з головних властивостей виробу, що визначає поряд з продуктивністю його ефективність. Надійність визначається з інтересів споживачів.
Вирішальний вплив на досконалість техніки надає рівень наукового забезпечення, тому що саме на етапі наукових досліджень закладається потенціал нововведень, який через проектно-конструкторські роботи матеріалізується у виробництво.
У країнах з ринковою економікою системи управління технічним рівнем і якістю роблять акцент на запобігання помилок саме на стадії наукових і конструкторських пророблень, щоб запобігти виникненню дефекту або усунути його, не доводячи до остаточної стадії виробництва вироби. Превентивна концепція управління технічним рівнем і якістю перспективна і для вітчизняних виробників. Для цього потрібно приділяти пріоритетну увагу створенню таких умов:
наявність виробничого устаткування, здатного за своїми характеристиками підтримувати необхідний рівень продукції;
оснащення обладнання мікропроцесорними пристроями контролю, діагностики та регулювання роботи;
інформаційне, програмне та апаратне забезпечення роботи обладнання;
наявність необхідного резерву виробничих потужностей для підтримки стабільного режиму роботи;
забезпечення ефективного технічного обслуговування та ремонту, критерієм надійності якого служать стабільність параметрів технологічних процесів та відсутність шлюбу.
Виявляє дефекти на ранніх стадіях сприяє досягненню високого технічного рівня і якості продукції.
Досвід Японії підтверджує, що тільки завдяки цілеспрямованій роботі з виховання почуття відповідальності за технічний рівень створюваних машин і устаткування, за Якість роботи цій країні вдалося досягти лідируючого по
розкладання в технологічному відношенні. Сьогодні Японія має у своєму розпорядженні самим грамотним у світі персоналом з точки зору володіння наукою управління технічним рівнем і якістю продукції та застосуванням її.
Для Росії один з факторів підвищення технічного рівня вітчизняної продукції полягає в міжнародному співробітництві в галузі науки і техніки, зокрема в закупівлі за кордоном ліцензій, впровадження в практику міжнародних стандартів.
У даному контексті під ліцензією розуміється надання іноземним контрагентом за певну винагороду прав на використання винаходів, промислових зразків, ноу-хау (повністю або частково конфіденційні знання технічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує переваги особі, яка отримала їх), технічної документації та інших науково-технічних досягнень і послуг типу інжинірингу. Все це оформлюється спеціальною угодою.
Ліцензії можуть бути продані і на власне велике нововведення, що буде сприяти контролю за технічним рівнем певного виду продукції.
Найважливішим фактором підвищення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку стало створення системи сертифікації. Сертифікація широко поширена у світовій практиці. Поряд з національними функціонують і міжнародні організації, наприклад, Міжнародна організація по стандартизації, Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), Європейська економічна комісія (ЄЕК) та ін
Сертифікація - це комплекс дій, за допомогою яких незалежною стороною перевіряється і засвідчується відповідність продукції вимогам визначених нормативно-технічних документів. Наявність на продукцію сертифіката (документа), виданого авторитетним органом, що має великий кредит довіри, полегшує укладання зовнішніх договорів, вихід продукції на світовий ринок.
Відзначимо, що в багатьох країнах з ринковою економікою не може бути представлена на внутрішній ринок продукція, яка не має сертифіката, що підтверджує її відповідність вимогам стандарту.
Сертифікація передбачає проведення типових випробувань та державного нагляду за якістю сертифікованої
продукції шляхом періодичних випробувань її зразків; оцінку умов виробництва (атестацію виробництва).
Після проведення типових випробувань видається сертифікат відповідності на продукцію, а після оцінки умов виробництва, крім сертифіката на продукцію, видається атестат виробництва, що підтверджує здатність виробництва забезпечувати протягом певного часу відповідну якість.
Оцінка нової продукції на відповідність світовому технічному рівню включає чотири основних етапи:
1) визначення номенклатури показників, необхідних для оцінки;
2) формування групи аналогів і встановлення значень їх показників;
3) виділення базових зразків з групи аналогів;
4) зіставлення оцінюваного зразка з базовими.
Номенклатура показників, що застосовується для оцінки, повинна забезпечувати порівнянність різних зразків продукції одного виду, прийматися однаковою для всіх аналогів і оцінений продукції. Вона формується з урахуванням міжнародних стандартів. Крім оціночних номенклатура включає класифікаційні показники (призначення і область застосування даного виду продукції). Ці показники дозволяють віднести що є на світовому ринку зразки до групи аналогів оцінюваного виробу. До класифікаційних показників відносяться, наприклад, параметри типорозмірів продукції (потужність двигуна, вантажопідйомність тощо); показники наявності додаткових пристроїв або властивостей продукції (наприклад, холодильник із звуковим сигналом); показники виконання продукції, що визначають область її застосування; показники, що визначають групу споживачів, та ін
До групи аналогів при оцінці розробляється продукції входять перспективні і експериментальні зразки, надходження яких на світовий ринок прогнозується на період випуску оцінюваної продукції. При оцінці продукції, що випускається в цю групу входять зразки, що реалізуються на світовому Ринку.
Для прогнозу значень показників перспективних зразків проводяться:
патентні дослідження та оцінка термінів реалізації перспективних технічних рішень, спрямованих на поліпшення показників даного виду продукції. Після формування групи базових зразків проводиться попарне їх порівняння з оцінюваним виробом. Результати порівнянь можуть бути наступними:
оцінюється продукція поступається базовому зразку, якщо вона поступається йому хоча б по одному показнику, не перевершуючи його за жодним з інших;
оцінюється продукція рівноцінна базовому зразку, якщо значення всіх їх показників збігаються;
продукція перевищує світовий рівень, якщо перевершує кожен базовий зразок.
Оцінка технічного рівня машин і устаткування на стадії серійного виробництва передбачає спостереження за сертифікацією. Показники сертифікації є індикаторами міжнародного визнання.
Розглянуті напрямки управління технічним рівнем і якістю нової продукції мають наскрізний характер - від мікро-до макрорівня. Однак на мікрорівні існує внутрішня система управління технічним рівнем і якістю нової продукції. Велику допомогу тут може надати застосування вибіркового методу. Вибірковий метод корисний, коли проводяться сертифікаційні випробування і оцінюється міцність, надійність і інші параметри нової продукції. Вибірковий метод може бути застосований і для контролю стабільності технологічних процесів (заснованих на нових технологіях).
При оцінці нової продукції слід враховувати взаємозв'язок (рис. 8.3).
Статистична теорія дає два основні методи контролю: дискретний і безперервний. При дискретно методі перевірка виробів здійснюється при прийомі партії і на виході з виробництва. Безперервний контроль передбачає регулярне спостереження за ходом і результатами процесу виробництва.
Виробник контролює якість нової техніки на всіх стадіях виробництва. Якість нової техніки, придбаної споживачем, оцінюється через якість виробленої на ній продукції.
Для контролю якості використовується так звана мала вибірка.
Приклад ВА
Проведена вибірка 10 одиниць продукції з 100 випущених на новому обладнанні. У вибірці виявлено два дефекту (відбір бесповторний).
За наведеними даними можна визначити частку дефектної продукції у вибірці: ^ = 0,2.
Знаходимо: дисперсію вибіркової сукупності:
Статистичні методи можуть бути корисні, коли потрібно визначити очікувані результати при внесенні змін або • удосконалень до конструкції машини. Для цього необхідно провести серію випробувань і проаналізувати їх результати. Середні значення параметрів удосконалених виробів порівнюються з параметрами контрольної партії, виготовленої в колишніх умовах. Розрахунок може бути виконаний із застосуванням середніх лінійних відхилень.
При оцінці ступеня удосконалення техніки важливо відповісти на питання, наскільки нова техніка більш прогресивна і який конкретно ефект отримає споживач від її використання. Розрахунок переваг нової техніки може виходити з таких передумов:
У основі оцінки ступеня досконалості можуть бути й інші техніко-економічні характеристики. Число зіставляються Параметрів залежить від особливостей техніки. Проте суть полягає саме у відшуканні позитивних і негативних відхилень нової техніки від замінює.
Випробування техніки - це процес, пов'язаний з послідовною зміною станів у часі. Наприклад, комп'ютер в даний час справний, а через якийсь час перестав працювати. Сталася подія, що називається відмовою. Відмови служать характеристиками надійності.
Характеристика надійності заснована на двійковій оцінці стану елементів і виробів: працездатний - зумовити. Відмова - це подія, в результаті якого окремий елемент або весь пристрій не працює. Відмова розглядається як випадкова подія, а всі характеристики надійності носять імовірнісний характер.
Випробуванню піддається деяке число виробів Щ, і
фіксуються моменти виникнення відмов. Випробування припиняються, як тільки будуть встановлені закономірності відмов.
Середній час безвідмовної роботи визначається як математичне сподівання неперервної випадкової величини - часу роботи техніки.
Управління якістю нової техніки може здійснюватися і на основі експертних оцінок. Для цього залучаються незалежні експерти, найбільш компетентні в даному виді техніки.
Крім знання технічних характеристик і технології, експерт повинен володіти ситуацією на ринку новацій, щоб віддати перевагу саме тієї техніки, яка буде користуватися попитом на ринку. Експертові необхідно висловитися і щодо ціни на нову техніку.
Експерти відбирають сукупність параметрів, що характеризують кожен представлений зразок техніки з точки зору експлуатаційних, технологічних, конструкторських, ергономічних та інших властивостей.
Оскільки між різними характеристиками техніки існує взаємозалежність, для її оцінки може бути застосовано регресійний аналіз.
Після визначення параметрів експерти оцінюють їх значимість. Кожен експерт виставляє оцінки параметрів і про
гнозірует їх. Потім результати експертизи обробляються і аналізуються.
Найбільш поширений метод парних порівнянь з використанням бальних оцінок.
Зразки техніки (їх параметри) пред'являються попарно одному або декільком експертам. Експерт віддає перевагу одному об'єкту в порівнянні з іншим або вважає їх рівними, використовуючи нормовану шкалу (в якій дана ступінь переваги). Наприклад, може бути застосована шкала з сімома поділками (S - 3; 2; 1; 0; - 1; -2; -3). Порівнюються зразки А і В. При оцінці можуть спостерігатися наступні переваги:
сильне перевагу А;
перевагу А;
слабке перевагу А;
відсутність переваги;
слабке перевагу В;
перевагу В;
сильне перевагу В.
Результати експертного опитування вважаються надійними, якщо узгодженість думок експертів висока. Ступінь узгодженості думок експертів оцінюється коефіцієнтом конкордації (W):
Інноваційні менеджери підприємства-виробника і підприємства-споживача можуть бути спостерігачами в експертної комісії, але не можуть брати участь в оцінці пред'явленого зразка.
При визначенні переваги враховується і ціна нової техніки, що важливо як для підприємства-виробника, так і для підприємства-споживача. Ціна відображає економічні інтереси. Ціна споживання включає витрати, пов'язані з придбанням нової техніки: транспортування, монтаж, навчання персоналу та ін Для споживача важливий мінімум ціни споживання, а не продажної ціни, тому багато західні фірми-виробники пропонують споживачеві провести розрахунок витрат на експлуатацію техніки, що придбається.
Управління якістю виробленого нової техніки передбачає також правильне відображення в специфікаціях всіх якісних параметрів, що має значення для виходу на ринок і організації системи післяпродажного обслуговування.
Висновки
1. При розробці нової техніки враховується життєвий цикл виробу. Життєвий цикл складається з ряду етапів, на яких ідея трансформується в нову техніку, здатну задовольняти вимоги споживачів.
2. Одним з методів удосконалювання техніки на всіх стадіях життєвого циклу є функціонально-вартісний аналіз (ФСА), що дозволяє провести комплексне техніко-економічне дослідження об'єкта і розвинути його корисні функції. На всіх етапах ФСА Центральна роль належить інформаційному і аналітичному аспектів.
3. При організації розробки нової техніки необхідно контролювати її якість. Показники якості (техніко-економічні, експлуатаційні та ін) контролюються виробником.
4. Якість нової техніки у споживача оцінюється через якість виробленої на ній продукції.