Конкурентоспроможність підприємства

Складність розглянутої проблеми полягає в тому, що по кожному елементу стратегічного потенціалу повинні бути визначені параметри ресурсів, які можуть забезпечити досягнення цілей фірми в тій або іншій фазі (етапі) життєвого циклу КПФ. Наприклад, необхідно визначити параметри устаткування, методи оброблення інформації, кваліфікацію й спеціалізацію працівників, характеристики приміщень і т.п., щоб дати можливість фірмі у фазі зрілості КПФ реалізувати конкурентоспроможні ідеї, висунуті персоналом фірми у сфері виробництва й просування обновленого товару на ринок, щоб запобігти втраті конкурентної переваги через посилення конкурентних позицій фірми-суперниці. Аналогічні характеристики ресурсів потрібно визначити й по інших елементах стратегічного потенціалу.

Порівнюючи значення фактичних і необхідних параметрів ресурсів, визначають показники відповідності фактичних параметрів необхідним по кожному елементу стратегічного потенціалу, які зводять в узагальнюючу оцінку з урахуванням значимості кожного елемента.

Викладений підхід до оцінки міри достатності розвитку стратегічного потенціалу виходить із потенційної можливості визначення необхідних значень параметрів ресурсів. Разом з тим, саме в цьому головні труднощі реалізації такої оцінки. Перебороти ці труднощі можна, керуючись такими принциповими положеннями:

стратегічний потенціал фірми являє собою систему взаємозалежних елементів, тому він підданий впливу всіх закономірностей систем: цілісності, ієрархічності, комунікативності, еквіфінальності, інтегративності й ін.;

витрати, пов'язані із забезпеченням кожного елемента СПФ ресурсами, являють собою альтернативні вартості цих ресурсів, тобто цінності тих альтернативних можливостей, від яких довелося відмовитися, направивши ресурси в той, а не інший елемент СПФ з метою максимізації «корисності» сукупного СПФ, тобто з метою створення найбільш сприятливих передумов досягнення максимального для кожного етапу ЖЦКПФ рівня КПФ;

максимізація «корисності» сукупного СПФ — є процес досягнення Парето-еффективності, тобто такого розподілу ресурсів між елементами СПФ, при якому неможливо поліпшити «корисність» хоча б одного елемента СПФ, не зменшуючи при цьому «корисності» іншого елемента;

міра достатності розвитку СПФ із урахуванням обмеженості ресурсів, якими володіє фірма на кожному етапі ЖЦКПФ, оцінюється щодо бази, у якості якої приймається максимальна «корисність» сукупного СПФ, тобто «корисність», створена взаємодією всіх елементів. Інакше кажучи, максимальна «корисність» — це своєрідний ефект цілісності (емерджентності) системи, який є сукупний СПФ.

Визначити міру достатності умов, формованих детермінантами «національного ромба», значно складніше. На відміну від умов, формованих СПФ, умови зовнішнього середовища динамічніші.

У кожному детермінанті «національного ромба» постійно відбуваються зміни: з'являються нові конкуренти, змінюються параметри попиту, виникають і відмирають родинні й підтримуючі галузі, змінюються параметри загальних факторів виробництва. Усе це збільшується впливом випадкових факторів, а також змінами законодавства й інших нормативних актів.

Оскільки швидкість, з якою відбуваються ці зміни, практично непередбачена, залишається лише постійно відслідковувати ці зміни, прогнозувати можливість й очікувані моменти їхньої появи, погоджуючи цю діяльність із етапами ЖЦКПФ.

Постійно оброблюючи одержувану інформацію, експертно визначають, наскільки сприятливі зовнішні умови для досягнення максимальних значень рівня КПФ на тому або іншому етапі його життєвого циклу.

Таким чином, рівень конкурентного статусу фірми, тобто міра достатності передумов для створення й підтримки необхідного рівня конкурентної переваги фірми, залежить від рівня «корисності» стратегічного потенціалу фірми, характеру й міри використання умов зовнішнього середовища.