Конкурентоспроможність підприємства

Нова стратегія управління якістю продукції дає можливість знайти пріоритетні способи досягнення конкурентних переваг на ринках збуту.

Розробка цієї стратегії повинна проходити такі етапи:

експортна орієнтація в товарній політиці підприємства;

розробка й впровадження комплексної системи управління якістю;

атестація всього виробництва на відповідність вимогам міжнародним стандартам якості;

створення й освоєння принципово нової наукомісткої конкурентоспроможної техніки й устаткування;

забезпечення тривалості життєвого циклу раніше освоєних видів техніки й устаткування;

технічне переозброєння й модернізація виробництва, впровадження нових прогресивних технологічних процесів;

активізація інвестиційної інноваційної діяльності підприємства;

Якщо фірма прагне підтримувати темпи свого розвитку й досягти розширення ринків збуту, то вона повинна постійно піклуватися про те, щоб додавати до набору основних видів діяльності нові й відкидати ті, які не відповідають стратегічним цілям підприємства.

В умовах зростаючої складності господарського механізму діяльності, нездатність вітчизняних підприємств бути на рівні сучасних наукових досягнень, невміння гнучко адаптуватися до вимог ринку, загрожує тим, що ринкові позиції підприємства будуть постійно піддаватися небезпеці з боку технологічно передових конкурентів.

Забезпечення тривалості життєвого циклу раніше освоєних видів техніки й створення нової конкурентоспроможної продукції потребують підвищених витрат на НДДКР, технічне переозброєння виробництва.

Для України багато чого з названого нездійсненне через:

зростаючу інвестиційну й технологічну відсталість більшості промислових підприємств;

відсутність відтворення ОВФ;

фінансову нестабільність і високу прибутковість ОВГЗ;

недостачу коштів у сфері реальної економіки;

недостачу іноземних інвестицій, вкладених у виробництво, малий відсоток реінвестування;

витрату коштів МВФ на підтримку внутрішніх валютних резервів покриття дефіциту платіжного балансу;

нераціональну витрату коштів інноваційного фонду.

З метою подолання інвестиційної кризи необхідно, щоб власні зусилля підприємства, що вживаються для збереження конкурентоспроможності продукції, підкріплювалися заходами з боку державних органів, зокрема в питаннях пожвавлення інвестування нововведень у перспективні напрями.

Для подолання інвестиційної відсталості вітчизняних підприємств важливо вдосконалювати систему оподатковування підприємств. Податкова політика повинна формуватися так, щоб вона стала елементом стимулювання інвестиційної діяльності.

Тому підприємствам потрібно покладатися на власні сили, на вміння більш ефективно використовувати свої внутрішньовиробничі резерви, розширювати можливості технічного переозброєння й модернізації виробництва за рахунок власних внутрішніх джерел підприємства.