Конкурентоспроможність підприємства
12.1. Радикальні інновації — шлях до вільного від конкурентів ринку. Історична роль експлерентів у НТП
Науково-технічний прогрес у ринковій економіці має одну парадоксальну особливість: більшу частину наукових і дослідно-конструкторських робіт виконують одні компанії, а найбільш значимі результати одержують інші.
Справді, більша частина наукових досліджень здійснюється найбільшими корпораціями. У країнах «Загального ринку» наприклад, 2/з усіх промислових досліджень виконують великі фірми із числом зайнятих більше 5 тис. чоловік. Проте принципові нововведення, що змінюють обличчя всієї промисловості, дуже часто виявляються не наслідком зусиль лідерів, а результатом діяльності дрібних, раніше невідомих фірм. Однак не будь-яких дрібних, тому що більшість невеликих фірм науковими дослідженнями зовсім не займається. Історичний досвід XX ст. показав, що всі найбільші компанії галузей, які виникли тоді, незважаючи на кращі стартові можливості найбільших підприємств того часу, ведуть своє походження від дрібних піонерських фірм. Багато хто з них зберігають у назві імена своїх засновників («Сіменс» і «Форд», «Даймлер-Бенц» і «Боїнг» та ін.). Перші підходи до пояснення феномена науково-технічного прогресу на мікрорівні зробив на початку XX ст. австро-американський економіст Й.А. Шумпетер. У праці «Теорія економічного розвитку» (1911) він розмежував дві сторони господарського життя: рутинний кругообіг і розвиток, або інновацію. Рутинний кругообіг пов'язаний з постійним повторенням і поновленням виробництва. Фірми, що беруть участь у ньому, з минулого досвіду знають рецепти правильної поведінки. їм нескладно приймати рішення, тому що ситуація зрозуміла й легко передбачати результати своїх дій. При цьому в економіці, як і в житті взагалі, кількісно переважає рутина.
Знайомий нам принцип «невидимої руки» А. Сміта описує саме таку рутинну поведінку фірм в економіці. Відстоюючи свої інтереси, компанії строго раціонально реагують на зміни обстановки й, самі того не бажаючи, «штовхають» економіку до оптимального стану, а саме: «до оптимального стану в статичному розумінні оптимуму», — уточнює Й. Шумпетер.
Розвиток економіки, тобто не просто її механічне розширення, а та постійна якісна зміна, що спостерігається при капіталізмі, не може вирости з рутини.
Збурити спокій маже Підприємець. Й. Шумпетер називає так не кожного капіталіста або главу фірми, а тільки новатора (щоб підкреслити цей зміст, слово «Підприємець» у шумпетерївському розумінні пишуть з великої букви). Підприємець порушує устояну рутину ведення справ заради зрозумілих поки тільки йому, — але не оточуючим, вигід.
Особливо важливо, що «невидима рука» ринку при цьому не допомагає, а протидіє Підприємцеві. Адже його дії «неправильні», вони «відхиляють» економіку від сформованого статичного оптимуму. Для здійснення свого проекту Підприємцеві треба перебороти опір ринку, змусити його суб'єктів відмовитися від прибуткового застосування ресурсів, перерозподіливши їх на користь нового, може авантюрного, проекту. Небезпека провалу дійсно існує. Підприємець не може обпертися на досвід минулого — його просто немає. Але ж навіть дрібні рішення важкі й можуть мати помилки, коли вони стосуються зовсім нових питань. І заради цих мрій практичному бізнесменові треба відмовитися від прибутків, що вже йдуть із рутинного виробництва. Опір інновації, таким чином, — це не прояв тупого консерватизму, а закономірний результат дії ринкових сил.
Вирвавши ресурси з рутинного кругообігу, Підприємець використовує їх на небачений доти манер. И. Шумпетер називає це новими комбінаціями ресурсів і нараховує п'ять можливих різновидів нових комбінацій:
створення нового товару й/або послуги;
відкриття нового ринку збуту;
застосування нового джерела або виду сировини;
введення нових принципів організації діяльності фірми. Слідом за цим результати інновації проходять випробування ринком.
На коротку мить, вибравшись за рамки рутинного кругообігу, підприємець змушений знову підкоритися йому.
Успіх або неуспіх нововведення залежить від обсягу попиту на новий товар, його ціни, витрат і т.д., тобто визначається звичайними ринковими силами.