Конкурентоспроможність підприємства

Щороку в США створюється близько 700 тис. нових компаній. Переважна більшість із них — це дрібні фірми. У Росії до початку реформ було всього 40 тис. самостійних підприємств. Наприкінці 1998 р. їхнє число перевищувало 1 млн. Більша частина новостворених фірм, так само як і на Заході, належить до числа малих компаній.

Компанії, з'явившись на світло, відразу включаються в конкурентну боротьбу, перемогти в якій, здавалося б, мають мало шансів. Справді, середньостатистична мала компанія не має у своєму розпорядженні виробленого устаткування, страждає від недостачі фінансових ресурсів, не має особливо привабливих товарів у своїй виробничій програмі й безупинно побоюється витиснення з ринку могутнішими конкурентами. Не дивно, що число фірм, які припиняють свою діяльність, мало поступається числу знову створюваних.

Тисячі підприємців, що діють у будь-якій ринковій економіці в сфері дрібного бізнесу, існують у вкрай незавидних умовах. Однак у цілому вони задоволені своїм положенням. Як показало проведене в Англії дослідження, 82% власників дрібних компаній не хотіли б, щоб їхні підприємства стали більшими.

Дійсно, у більшості капіталістичних держав не менше половини всіх зайнятих працюють на дрібних підприємствах. А для деяких країн ця частка значно вища. Так, у суперсучасній Японії половина всіх трудящих зайнята на одних тільки дрібних фірмах (до них відносять підприємства із чисельністю персоналу до 20 чоловік), а разом дрібні (до 100 чоловік) підприємства дають роботу трьом чвертям японців. Таким чином, принаймні, у чисто кількісному відношенні, дрібні підприємства являють собою великий сектор ринкової економіки.

Роль малого бізнесу велика не тільки кількісно, а й функціонально, виходячи із завдань, які він вирішує в економіці. Невеликі фірми утворюють свого роду фундамент, на якому виростають високі «поверхи» господарства і який багато в чому визначає архітектуру всього будинку. Це стосується насамперед ролі дрібних компаній (звідси, до речі, відбувається латинізоване позначення цього типу фірм комутанти, тобто з'єднувачі), які інтегрують, поєднують економіку в єдине ціле.

У ринковій економіці наявність платоспроможного попиту на певний товар повинна автоматично породжувати його пропозицію. Але зворотним боком ефективності сучасного виробництва є його вибірковість, виробництво економічно виправдане далеко не в будь-яких умовах. Так, велике виробництво дає віддачу лише там, де виробляється маса більш-менш однотипних продуктів. В іншому випадку велика фірма не береться за випуск нерентабельного товару. Потенційно це може бути джерелом великих диспропорцій у господарстві.

Найпростіший приклад — автомобіль є серійним, типовим товаром, тому з вигодою виробляється великими фірмами. Бензин для автомобіля знов-таки з прибутком виробляють інші великі компанії. А от бензоколонки (за винятком розташованих на самих інтенсивних шляхах) гігантам розміщувати немає рації — занадто малий денний виторг, великі витрати на зарплату й т.д. Без дрібного бізнесу склалася б парадоксальна ситуація. Достатня кількість добротних автомобілів не змогли б вільно переміщуватися по країні через відсутність мережі бензоколонок у віддалених районах. І так практично в будь-якій галузі.

Лише дрібні фірми готові використовувати будь-яку можливість для бізнесу, інші фірми — великі, спеціалізовані й ін. — у цьому плані дуже розбірливі. Наприклад, спеціалізоване виробництво вигідне при істотно менших серіях, ніж велике, але зате виникає тільки там, де сформувалися особливі й при цьому досить довгострокові потреби.

Інакше кажучи, без дрібних підприємств виникла б «клапотна економіка». Деякі потреби ринку задовольнялися б повністю, а інші (на базі яких не можна розгорнути масштабний, інноваційний або спеціалізований бізнес) ігнорувалися.