Конкурентоспроможність підприємства

16.3. Фірми й конкурентоспроможність національної економіки

Держави, як і фірми, мають різну конкурентоспроможність на світовому ринку. Конкурентоспроможність країни, на думку М. Портера, залежить від чотирьох властивостей, що мають загальний характер і формують середовище, в якому конкурують місцеві фірми. Це середовище може сприяти створенню конкурентної переваги, а може й перешкоджати цьому. От ці чотири властивості:

Факторні умови, тобто ті конкретні фактори (скажемо, кваліфікована робоча сила певного профілю або інфраструктура), які потрібні для успішної конкуренції в даній галузі.

Умови попиту, тобто який на, внутрішньому ринку попит на продукцію або послуги, пропоновані даною галуззю.

Споріднені й підтримувальні галузі, тобто наявність або відсутність у країні споріднених або підтримувальних галузей, конкурентоспроможних на міжнародному ринку

Стратегія фірми, її структура й конкуренти, тобто умови в країні, що визначають створення й управління фірм, а також характер конкуренції на внутрішньому ринку.

Національний «ромб» — це система, компоненти якої взаємно підсилюються. Кожний детермінант впливає на всі інші. Так, великий попит на продукцію фірми сам по собі не дасть їй конкурентної переваги, якщо гострота конкуренції недостатня, щоб фірма прийняла цей попит до відома. Крім того, переваги в одному детермінанті можуть створити або підсилити переваги в іншому.

Конкурентна перевага на підставі тільки одного двох детермінантів можлива тільки в галузях із сильною залежністю від природних ресурсів або в галузях, де мало застосовуються складні технології й навички. Втримати таку перевагу, як правило, не вдається, тому що вона швидко «перетікає» з країни в країну, а глобальні фірми легко можуть нейтралізувати її, діючи «в обхід» за допомогою глобальної стратегії. Щоб одержати й утримати конкурентну перевагу в наукомістких галузях, що становлять основу кожної розвинутої економіки, потрібно мати перевагу в усіх складових частинах «ромба». Перевага по кожному детермінанту — це не передумова для конкурентної переваги в галузі. Взаємодія переваг за всіма детермінантами забезпечує саме виграшні моменти, що підсилюються, які іноземним конкурентам дуже важко знищити або скопіювати.

Детермінанти, що визначають національні переваги, створюють в окремих галузях особливе внутрішнє середовище. Однак в історії більшості успішно конкуруючих галузей зіграв свою роль і випадок, тобто такі події, які мають мало загального з умовами розвитку в країні й впливати на які часто не можуть ні фірми, ні навіть національні уряди. От деякі приклади цих подій, що мають особливо важливе значення для розвитку конкурентоспроможності:

винахідництво;

великі технологічні зрушення (наприклад, біотехнологія, мікроелектроніка);

різкі зміни цін на ресурси, типу нафтового шоку;

значні зміни на світових фінансових ринках або в обмінних курсах;

сплеск світового або місцевого попиту;

політичні рішення закордонних урядів;

війни.

Випадкові події важливі тому, що вони змінюють позиції компаній, які суперничають, і можуть звести нанівець перевагу старих конкурентів, створити потенціал для нових фірм, здатних замінити старі з досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності в нових умовах.

В описі факторів, від яких залежить рівень національної конкурентоспроможності, останньою змінною є роль уряду, що може вплинути на всі чотири детермінанти. Уряд може впливати й підпадати під вплив — як позитивний, так і негативний — усіх чотирьох детермінантів. На параметри виробничих факторів впливають субсидії, політика відносно ринків капіталу й т. д. Роль уряду у формуванні параметрів місцевого попиту часто буває менш помітна. Урядові органи встановлюють місцеві норми й стандарти на виробництво того або іншого товару, а також інструкції, що впливають на поведінку споживачів. Уряд також часто є головним покупцем різної продукції. Роль, яку він відіграє як покупець, може допомогти й нашкодити розвитку національної промисловості.

Уряд може формувати умови розвитку родинних галузей і постачальників також іншими способами, такими як контроль над рекламними коштами або регулювання діяльності інфраструктури. Урядова політика може впливати на стратегію фірм, їхню структуру й суперництво, використовуючи регулювання ринків капіталу, податкову політику й антитрестовські закони. У свою чергу, чотири детермінанти теж можуть впливати на уряд.

Таким чином, детермінанти — кожний окремо й усі разом — сприяють досягненню національного успіху або гальмують його. Однак вони являють собою комплексну систему, що перебуває в стані розвитку. Один детермінант постійно впливає на інший. Підтримка конкурентоспроможності в галузі на високому рівні є результатом взаємодії переваг, що самопідсилюються, відразу в декількох галузях, що іноземним конкурентам буває важко відтворити. Національна система в цілому не менше або навіть більше важлива, ніж її окремі частини. Інакше кажучи, «ромб» — така система, в якій усі фактори взаємозалежні й підсилюють дію один одного.