Конкурентоспроможність підприємства

Дія системи детермінантів також веде до того, що конкурентоспроможні національні галузі не розподілені рівномірно у всій економіці, а пов'язані в «кластери» — пучки, що складаються з галузей, які залежать один від одного. Наприклад, в Італії близько 40% експорту припадає на частку кластера галузей, пов'язаних з їжею, модою або благоустроєм житла. У Швеції понад 50% усього експорту становить експорт продукції кластера галузей, пов'язаних з перевезеннями, металургією й деревообробкою.

Причини виникнення кластерів безпосередньо пов'язані з детермінантами національної переваги і є проявом їхнього систематичного характеру. Одна конкурентоспроможна галузь допомагає створенню іншої в процесі взаємно зміцнювальних відносин. Така галузь часто буває найвимогливішим покупцем товарів і послуг, від яких вона залежить. її наявність у країні стає важливим фактором, що визначає зростання конкурентоспроможності галузі-постачальника.

Конкурентоспроможні постачальники також сприяють розвитку в країні споживаючих галузей. Вони забезпечують їх технологіями, стимулюють розвиток загальних виробничих факторів, породжують нових виробників. Одна галузь, конкурентоспроможна на світовому ринку, може також створити ряд нових суміжних галузей, забезпечуючи їм легкий доступ до кваліфікованої робочої сили, використовуючи родинну диверсифікованість визнаних компаній або стимулюючи виникнення нових фірм шляхом відділення

Коли формується кластер, усі виробництва в ньому починають один одного взаємно підтримувати. Вигода поширюється у всіх напрямах зв'язків. Активна конкуренція в одній галузі поширюється на інші галузі кластера. Нові виробники, що приходять з інших галузей кластера, прискорюють розвиток, стимулюючи різні підходи до НДДКР і забезпечуючи необхідні кошти для впровадження нових стратегій і кваліфікацій. Відбуваються вільний обмін інформацією й значне поширення нововведень по каналах постачальників або споживачів, що мають контакти з численними конкурентами. Взаємозв'язки усередині кластера, часто абсолютно несподівані, ведуть до розробки нових шляхів у конкуренції й породжують зовсім нові можливості. Людські ресурси й ідеї утворюють нові комбінації.

Кластер стає засобом для подолання замкнутості на внутрішніх проблемах, інертності, негнучкості й змов між суперниками, які зменшують або повністю блокують сприятливий вплив конкуренції й появу нових фірм. Наявність кластерів сприяє збільшенню обміну інформацією й підвищенню ймовірності появи нових підходів, а також виникненню нових виробників, що з'являються з галузей-споживачів (постачальників), із суміжних галузей або ж шляхом відділення. У деякому змісті вони відіграють роль творця аутсайдерів, які можуть внести щось нове в конкурентну боротьбу. Таким чином, національні галузі одержують можливість підтримати свою перевагу, а не віддати ЇЇ тим країнам, які більше схильні до відновлення.

Наявність цілого кластера галузей прискорює процес створення факторів там, де є група внутрішніх конкурентів. Усі фірми із кластера взаємозалежних галузей роблять інвестиції в спеціалізовані, але родинні технології, інформацію, інфраструктуру, людські ресурси, що веде до масового виникнення нових фірм. Кластер у цілому сприяє великим капіталовкладенням і спеціалізації. Нерідкі спільні проекти галузевих асоціацій, у яких беруть участь взаємозалежні фірми з різних галузей. Уряди й університети приділяють кластерам багато уваги. Всі нові таланти залучаються в кластери, тому що зростають їхні розміри й престиж. Міжнародна репутація країни в цих галузях також зростає.

Кластер конкурентоспроможних галузей стає чимось більшим, ніж проста сума окремих його частин. Він має тенденцію розростатися, тому що одна конкурентоспроможна галузь породжує іншу. Напрям цього зростання залежить від структури самих кластерів, які неоднакові в різних країнах. Показові два приклади. У Японії простежується тенденція розвитку кластерів по горизонталі, тому що визнані японські компанії активно намагаються проникнути в родинні галузі, чому сприяє природа їхніх цілей і схильність до внутрішньої диверсифікованості. В Італії кластери розвиваються по вертикалі, тому що нові компанії відокремлюються для того, щоб обслуговувати ще більш спеціалізовані ніші, і починають займатися поставками. Суміжна диверсифікованість існуючих компаній трапляється рідше.

У процесі розвитку кластера економічні ресурси починають притікати до нього з ізольованих галузей, які не можуть використати їх настільки ж продуктивно. Чим більше галузі орієнтовані на міжнародну конкуренцію, тим більше наочним стає процес утворення кластерів.

Таким чином, національна конкурентоспроможність багато в чому залежить від рівня розвитку кластерів окремих галузей. Цей факт має велике значення для урядової політики й стратеги компаній.

Галузі, які входять в кластер, користуються підвищеною суспільною й державною увагою. На фундаментальні дослідження у відповідних галузях знання виділяються бюджетні асигнування, створюють наукові інститути й вузи. Нарешті, кластер дає роботу безлічі дрібних підприємств, постачальників простих комплектуючих.

Отже, носієм високої конкурентоспроможності, в остаточному підсумку, є не окрема фірма, а група кластерів. Від наявності в країні ефективно діючих співтовариств багато в чому залежить конкурентоспроможність націй у цілому.