Інноваційний менеджмент (2015)
Особливості та завдання організації інноваційного процесу. Організаційні структури
Людина виступає, як головний ресурс, що залучається до інноваційних процесів. Успішність завдань інноваційних процесів знаходиться в прямій залежності від громадської позиції і від рівня науково-технічного розвитку співробітників компанії. Також потрібно враховувати творчу активність, стимуляцію та мотивацію окремого співробітника.
Організацію ВП на базі наукової чи проектної установи вважають багатоваріантною. В залежності від того, які роботи виконуються, прийнято виділяти декілька груп факторів:
- По відмінності послідовності в дослідженнях та розробках;
- По ресурсній структурі;
- По швидкості та терміновості виконання робіт;
- По організаційних структурах, видах структур.
Матеріально-технічну базу наукової та проектної розробок рахують одним з найважливіших та найдинамічніших елементів ВП. Ступінь раціоналізму організації та управління інноваційним процесом знаходиться в прямій залежності від того, чи поєднаються оптимально витрати в створенні інновацій з терміном реалізації і ринковими параметрами (можливостями).
Слід підкреслити, що в організаційних структурах інноваційного менеджменту особливу роль відводять невеликим компаніям з високо мобільним персоналом, здатним до швидкого прийняття та генерації нових ідей.
Щодо великих компаній, основною їх орієнтацією являється удосконалення інновацій, які вже створені. Керівники подібних підприємств удосконалюють розроблену інновацію в тих напрямках, в яких компанія займає лідируючі місця на ринку. Переходити до кардинально нових технологій та продукції в великих компаніях небажано, оскільки такий підхід веде до знецінення нагромадженого виробничого потенціалу.
Якщо ж говорити про малі фірми, вони не здатні до серйозної ринкової конкуренції, що і провокує їх персонал до впровадження кардинальних оновлень, тим більше, що вони не тягнуть за собою великі витрати.
В розвинутих країнах Заходу малий інноваційний бізнес використовує потенціал венчурних компаній – компаній з «ризикованим» капіталом, а також різних інвестиційних фондів.
Венчурний капітал – це капітал, яким інвестор може ризикувати для впровадження інновацій та розвитку нових компаній. На первинних етапах великі компанії, адміністрація яких не хоче ризикувати іменем, надають венчур малим фірмам для розробки інновацій і займаються тільки контролем можливих ризиків.