Інноваційний менеджмент (2015)

В управлінських підсистемах суспільного виробництва досить складно розібратися навіть досвідченим керівникам.

Інноваційний менеджмент тут полягає в суміщенні динаміки, зовнішнього і внутрішнього середовища, які постійно змінюються під дією природних та техногенних катастроф, екології, права, звичаїв і життєвого устрою людей.

Управління виробничим процесом в ринкових стосунках успішне, якщо ним забезпечується конкурентоздатність всієї виробничої схеми. В даний час поняття «конкурентоздатність» являється складним і синтетичним. Необхідно врахувати цілий ряд соціально-економічних компонентів, якими визначається стан і рівень розвитку виробничих схем, основними з яких є показники, записані в класифікації виробничих технологій:

1. Технології управління об’єктами.

2. Техніко-економічна підготовка кадрів.

3. Науково-технічний розвиток в суспільстві.

4. Наявність економічного і політичного потенціалу виробничої системи (законів, капіталу, ресурсів, економічної привабливості).

5. Наявність можливості в задоволенні інтересу щодо конкретного виду діяльності.

Якщо спиратися на міжнародний досвід, можна зробити висновок, що сама по собі інновація не являється успіхом, не дивлячись на те, що персонал є грамотним і дієвим. Якщо організацію виробничого процесу не продумано, або вибрано невірно, а керівник інертний, реалізація інновації успіху не принесе.