Міжнародний менеджмент (2002)

3.3 Фінансування науково-технічної діяльності

Міжнародної стратегією виділені п'ять джерел фінансування НДДКР. До основних з них слід віднести дві: кошти держави (державне фінансування) і засоби промислових фірм (приватне фінансування).

Важливим фактором, що визначає рівень і динаміку витрат на НДДКР, у всіх країнах Західної Європи є їх чіткий поділ на два взаємопов'язані напрями - власне дослідження і розробка та забезпечення їх комерційного використання.

Одним з перших імпульсів, що підштовхнули державне фінансування НДДКР у країнах Західної Європи, стала міжнародна конкуренція в електронній промисловості, зокрема масований захоплення світових ринків американськими електронними фірмами, що спиралися на підтримку держави. Без державної фінансової допомоги європейські електронні фірми не могли б утриматися навіть на власних ринках. Державне фінансування використовувалося для формування структури електронної промисловості шляхом заохочення пріоритетних напрямків її розвитку. Фінансове участь урядів країн Європи виразилося і в тому, що в нових фірмах, що виробляють комп'ютери та електронну техніку, держави мають більшу частину акцій.

У Франції в найближчі десятиліття державні обсяги фінансування фундаментальних і прикладних досліджень, що проводяться державними науковими організаціями та вищими навчальними закладами, постійно зростали часто на шкоду фінансування процесів впровадження нововведень і підготовки науково-технічних кадрів.

У вищих навчальних закладах усіх країн домінують витрати на фундаментальні дослідження. Так, у Німеччині їх частка в загальному обсязі витрат по НІОКР становить близько 55%, у Франції та Великобританії - 90-95%.

Загалом, частка держави у фінансуванні цивільних НІОКР у Франції становить 42%, у ФРН - 36,5, у Великобританії - 26%.

Хоча значення і співвідношення джерел фінансування для проведення НДДКР постійно змінюється залежно від зміни цілей і основних пріоритетів національної науково-технічної політики, в усіх без винятку країнах досить чітко простежується тенденція випереджального зростання витрат приватних компаній у порівнянні з державними асигнуваннями.

Капіталовкладення приватних компаній у НДДКР і нововведення розглядається ними як "ріскоінвестіціі", тобто капіталовкладення в ті підприємства та програми, де існує більший в порівнянні зі звичайним середнім рівнем ризик недоотримання прибутку. Обсяг ріскоінвестіцій в країнах Західної Європи значно нижче, ніж у США. За даними Європейської асоціації ріскокапітала, в країнах Європейського співтовариства ставлення ріскокапітала до валового національного продукту (ВНП) складає в середньому 0,19%, а в США - 0,41%. Однак ріскоінвестірованіе в різних країнах розвивається нерівномірно - наприклад, у Великобританії зазначене співвідношення складає 0,69%.

У країнах Західної Європи склалися три основні тенденції розвитку податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестицій у ризикові проекти. Країни першої групи (Великобританія) вважають за краще підтримувати на низькому рівні ставки оподаткування корпорацій і не розробляти спеціальних систем податкових стимулів. Друга група (Німеччина, Італія, Іспанія) має низькі ставки податків на корпорації і паралельно проводить активну податкову підтримку фірм цього бізнесу. До третьої групи входять країни, що мають найбільш високі ставки податків на корпорації і паралельно систему різноманітних спеціальних стимулів ризикового підприємництва (Франція).

Особливої уваги заслуговує система стимулювання індивідуальних інвесторів, створена у Великобританії. Введена там в 1983 р., система Business expansion scheme (BES) надає податкові знижки інвесторам, які вкладають капітал в офіційні некотируваних акції молодих інноваційних фірм.

Лідером за обсягом і темпами зростання інвестицій ризикового капіталу є Великобританія. З початку 80-х років там прийнято низку законодавчих актів, що забезпечують податкові пільги інвесторам венчурного капіталу. Створено понад 40 нових фондів для підтримки середніх і дрібних інноваційних фірм.

У Франції важливу роль у процесі державної підтримки ризикового капіталу грають націоналізовані банки, "Товариство з фінансування нововведень", спеціалізована ( "друга") біржа.