Основи кадрового менеджменту (2004)

Визначення перспективної потреби у фахівцях

За періодом планування розрізняють поточну та перспективну додаткову потребу у фахівцях. Поточна додаткова потреба у фахівцях - це необхідна їх чисельність в базисному році. Цей показник є основою для планування перспективної потреби. Перспективна потреба у фахівцях визначається на період 10 і більше років. Розглянемо існуючі методи розрахунку перспективної потреби у фахівцях.

Для визначення потреби у фахівцях на період до 5 років використовується штатно-номенклатурний метод, який грунтується на планових показниках розвитку виробництва, типових структурах і штатах, а також номенклатури посад, що підлягають заміщенню фахівцями з вищою освітою. За наявності планових показників за допомогою штатно-номенклатурного методу можна визначити потребу у фахівцях як кількісно (на основі штатних розкладів), так і якісно (на основі номенклатури посад, що визначає рівень кваліфікації і профіль підготовки фахівця). Типові номенклатури містять найменування функцій управління, структурних підрозділів і посад, а також найменування спеціальностей вищої освіти, наявність яких необхідна для кандидатів на заміщення зазначених посад. Приклад такої номенклатури наведено в табл. 8.

Типова номенклатура посад розробляється на всіх рівнях управління - від підприємства до міністерства - і служить вихідною базою для розробки нормативів насиченості спеціалістами і потреби в них у розрізі



спеціальностей. Підсумковий рядок номенклатури посад показує нормативну чисельність фахівців з вищою освітою, тому від якості розробки номенклатури посад залежить достовірність розрахунків потреби у фахівцях, на основі яких формуються плани підготовки фахівців високої та середньої кваліфікації. У розробці номенклатур разом з працівниками кадрових служб беруть участь співробітники технічних, планово-економічних, виробничих та інших підрозділів, що здійснюють функції поточного та перспективного планування.

Для додання номенклатурами посад більшої гнучкості доцільно в залежності від специфіки галузі та підприємства на кожну посаду передбачати кілька спеціальностей з метою більш повного врахування перспектив розвитку виробництва.

Для визначення потреби у фахівцях на довгострокову перспективу за відсутності детальних планових показників застосовують метод розрахунку коефіцієнта насиченості. Коефіцієнт насиченості, який розраховується з відношення кількості фахівців на 1 тис. працівників або на 1 млн ум. од. обсягу виробництва, можна використовувати при визначенні потреби у фахівцях як для галузі в цілому, так і для окремої організації, підприємства.



Універсальним і найбільш надійним методом розрахунку перспективної потреби у фахівцях є нормативний, що передбачає розробку спеціальної методики розрахунку нормативів чисельності керівних працівників і службовців, які забезпечують оптимальну кількість фахівців для кожної галузі, організації, підприємства з урахуванням їх організаційно-технічних умов. Даний метод заснований на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості і чисельності фахівців.

Нормативи навантаження й обслуговування можна застосовувати також у невиробничій сфері (наприклад, охороні здоров'я, освіті, побутовому обслуговуванні та ін.)

На підприємствах галузей матеріального виробництва (промисловості і будівництва) доцільно застосовувати нормативи чисельності фахівців. Їх використання в розрахунках передбачає встановлення залежності між кількісними і якісними показниками кадрів спеціалістів і основними техніко-економічними показниками діяльності підприємства (обсягом продукції, що випускається, продуктивністю праці, вартістю основних виробничих фондів та ін):