Основи управління якістю (2002)

Сертифікація - дія, що виконується незалежною третьою стороною, яка показує, що існує відповідне довіру, що належним чином маркований продукт, метод або маркована послуга відповідають певному стандарту або іншому нормативному документу. Результатом сертифікації є свідоцтво про відповідність - сертифікат, що має встановлену форму.

Сертифікат на систему якості - це документ, який видається підприємству органом з сертифікації систем якості і свідчить про відповідність системи якості вимогам нормативного документа (стандарту), а також підтверджує здатність підприємства забезпечувати і підтримувати якість своєї продукції на відповідному рівні.

Розрізняють обов'язкову і добровільну сертифікацію (ринкову). Сертифікація системи якості відноситься до категорії добровільної сертифікації. Разом з тим у випадках, коли до надійності продукції пред'являються підвищені вимоги, сертифікація системи якості входить в схему сертифікації продукції як обов'язковий елемент. Розглянемо відмінності добровільної та обов'язкової сертифікацій.

Обов'язкова сертифікація проводиться на відповідність вимогам нормативної документації щодо безпеки для життя, здоров'я, майна громадян; захисту навколишнього середовища; сумісності та взаємозамінності продукції, відповідності вимогам охорони праці, а також метрологічним нормам і правилам, які забезпечують достовірність та єдність вимірювань. Обов'язкова сертифікація проводиться у регульованому законом сфері.

Регульована законом сфера - це сфера, в якій рух матеріальної та нематеріальної продукції регулюється національними законами та постановами.

Перелік товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації, включає в себе товари для дітей, продукти харчування, товари побутової хімії, парфумерію, косметику, добрива мінеральні добавки, прилади побутового призначення та ін На початок 1999 р. в Україні обов'язковій сертифікації підлягали 32 товари. Обов'язковій сертифікації підлягає продукція вітчизняного та імпортного виробництва. Випуск і реалізація продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, без відповідного сертифіката обкладається штрафними санкціями.

Добровільна (ринкова) сертифікація проводиться на відповідність всім необхідним споживчим вимогам. Добровільна сертифікація здійснюється в неврегульованої законом сфері.

Нерегульована законом сфера - це вільна економічна сфера, в якій звернення матеріальної та нематеріальної продукції здійснюється не тільки на підставі національних законів і постанов, але і приватноправових договорів і добровільних угод, що не виходять за рамки існуючого законодавства.

Проведенням добровільної сертифікації може займатися як державна, так і приватна організація, акредитована в якості органу з сертифікації. Цінність сертифіката при добровільній сертифікації вище, ніж сертифіката на відповідність обов'язковим вимогам, так як він свідчить про відповідність більш високим вимогам, ніж обов'язкові вимоги законодавств. Довіра до такого сертифікату забезпечується рівнем компетенції і репутацією органу з сертифікації, що видав сертифікат. Добровільна сертифікація проводиться, як правило, на підставі заяви виробника, постачальника або продавця продукції. Добровільна сертифікація проводиться з метою реклами продукції, освоєння нових ринків збуту, формування і підтримки іміджу фірми, а також у випадку, якщо це обговорено в умовах контракту на поставку продукції. У промислово розвинених країнах прийнято, щоб якість товару оцінювала незалежна недержавна структура.

Основні відмінності між обов'язкової і добровільної сертифікації показані на рис. 36.