Основи управління якістю (2002)
4.2. Хронологія розвитку управління якістю
1900-1920 рр.. - Індустріальна революція і початок конвеєрного виробництва. З метою відбраковування дефектної продукції виникла необхідність контролю виробів, що випускаються. Контроль виконував відповідальний зі зміни старший робітник. Приблизно під час Першої світової війни з'явилася нова професійна група - контролери. В цей же час контролери стали організовуватися в окрему виробничу одиницю - відділ контролю.
1920-1940 рр.. - Розвиток виробництва і збільшення обсягів робіт з контролю. Протягом 20-30-х років на виробництвах повсюдно формувалися відділи контролю. Розвивати та вдосконалювати прилади і методи контролю. Контроль продукції став самостійною і невід'ємною частиною виробництва.
1940-1950 рр.. - У роки Другої світової війни обсяги виробництва промислової продукції зросли, що зумовлювалося в основному військовими потребами. Істотно підвищилися вимоги до якості виробів, що випускаються. На підприємствах, що виробляють військову продукцію, з'явилися перші збірки вимог щодо забезпечення якості. Кількість втягуються у виробництво людей скорочувалась у зв'язку з потребами армії, тому отримали широкий розвиток статистичні методи контролю. Була розроблена методична, технічна та математична база статистичних методів. Статистичні методи контролю широко застосовувалися як у цивільній, так і у військовій промисловості.
1950-1960 рр.. - Прискорення науково-технічного прогресу, ускладнення продукції, що випускається, збільшення ризику функціональних несправностей продукції. На стадії проектування більше уваги стало приділятися збереженню стабільності необхідних споживчих характеристик продукції з плином часу в заданих умовах експлуатації. У зв'язку з цим почали розвиватися способи підвищення надійності і формуватися системи проектування надійності. З'являються поняття "проектування якості" та "тимчасові характеристики якості". Спочатку ця діяльність зосереджувалася в сфері виробництва приладів, призначених для військових і космічних цілей. Надалі методи проектування та забезпечення надійності стали застосовуватися для багатьох інших видів продукції. У 1950 р. були організовані перші курси з управління якістю для вищого керівництва японських промислових підприємств. У 1951 р. в Японії затвердили Премію Демінга та Практичну Демінга премію за досягнення у сфері якості. У 1959 р. телебачення Японії відкриває цикл щотижневих передач з управління якістю.
1960-1970 рр.. - Корінне зміна способів транспортування товару. У зв'язку з цим значно збільшуються обсяги міжнародної торгівлі. Нові ринкові умови передбачали створення єдиних вимог до якості виробничих процесів і продукції. Стало недостатнім тільки контролювати якість розробки і кінцевий результат. Виникла необхідність планувати якість на всіх етапах виробництва. Система, яка в цей час набула широкого розповсюдження, називається "Загальний контроль якості" або "Загальний внутрішньофірмовий контроль якості". На початку 60-х років виходять перші збірки вимог щодо забезпечення якості для підприємств машинобудівної галузі. У 1962 р. в Японії виник рух гуртків якості. З'явилося перше щомісячне видання "Контроль якості для робітників".
1970-1980 рр.. - Зростання ролі охорони праці та безпеки експлуатації продукції. Розвивається система юридичної відповідальності за якість продукції, що охоплює перелік обов'язків, покладених на виробника, дистриб'ютора, посередника, продавця та інших осіб щодо компенсації збитків споживача (як матеріальних, так і моральних), отриманих внаслідок придбання неякісних товарів або послуг. У деяких випадках компенсаційні збитки виробника (особливо в США) можуть досягати досить значних розмірів, що додатково стимулює виробника розвивати систему контролю якості. У середині 70-х років Японія завойовує велику частину світових ринків. Почалося побудова систем якості на промислових підприємствах. У 1979 р. у Великобританії з'явився перший національний стандарт забезпечення якості.
1980-1990 рр.. - Лавиноподібне розвиток інтересу до управління якістю в усьому світі. Досвід Японії показав, що прибуток компанії, її позиції на ринку стабільні настільки, наскільки стабільно високий рівень якості її продукції. Повсюдно вивчається, розвивається і впроваджується управління якістю.
Аспекти якості продукції стали скрізь визначатися інтересами споживачів і суспільства в цілому. У 80-і роки в усіх промислово розвинених країнах були створені національні програми стимулювання діяльності в сфері якості, які підтримуються державою (в тому числі створення національних інститутів якості).
Процес побудови систем якості поширився на всі сфери, включаючи сервісне обслуговування та надання послуг. У 1987 р. міжнародною організацією зі стандартизації були прийняті міжнародні стандарти управління і забезпечення якості ISO серії 9000. Почався процес сертифікації систем якості.
Таблиця 6
Етапи розвитку методів управління якістю
| Год | Этап развития методов управления качеством | Побуждающие причины |
| 1900 | Проверка произведенного товара | Начало конвейерного промышленного производства |
| 1920 | Организованный контроль качества произведенного товара (контролеры, отдел контроля, приборы и методы контроля) | Развитие массового промышленного производства |
| 1940 | Широкое применение статистических методов контроля | Увеличение объемов производства и нехватка людей в связи с нуждами армии |
| 1950 | Развитие систем проектирования надежности | Усложнение товаров, развитие электроники, нужды космических исследований |
| 1960 | Всеобщий внутрифирменный контроль качества, гарантии качества | Увеличение объемов международной торговли, повышенные требования рынка |
| 1970 | Юридическая ответственность за качество продукции, построение систем качества | Актуализация проблем безопасности и экологии |
| 1980 | Создание международных стандартов обеспечения качества, сертификация систем качества, национальные программы качества | Конкуренция на международном рынке, устранение барьеров в международной торговле |
| 1990 | Всеобщее управление качеством, интернациональные программы качества | Международное разделение труда, становление транснациональных производственных систем и глобальных международных рынков |
Ренцо на міжнародному ринку 90-х років - це боротьба існуючих систем якості, розвиток концепції "загального управління якістю" (TQM), що дозволяє управляти поліпшенням якості. Затвердження в більшості країн світу національних премій за якістю (в Україні національна премія з якості створена в 1996 р.). Практично у всіх країнах створені інститути якості, асоціації якості, національні програми якості.