Ціноутворення (2003)

1.3. Види собівартості продукції

По етапах формування витрат залежно від міри готовності, місця їх здійснення і об'єму розрізняють собівартість продукції технологічну, цехову, виробничу і повну. Технологічна собівартість — це сума витрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції, за винятком витрат на купувальні деталі і вузли.

У технологічну собівартість входять такі витрати: на сировину, матеріали, паливо, енергію; технологічні потреби; заробітну плату виробничих робітників з нарахуваннями; технологічне обслуговування, ремонт і амортизацію устаткування, покупку інструментів і пристосувань, змащувальних, охолоджуючих і обтиральних матеріалів. Цехова собівартість включає всі витрати цеху на виробництво продукції: технологічну собівартість; вартість напівфабрикатів і послуг інших підрозділів; витрати на купувальні комплектуючі вироби; витрати на управління і обслуговування виробництва в межах цеху. Виробнича собівартість є сумою витрат підприємства на виробництво продукції і включає цехову собівартість і загальногосподарські витрати по підприємству (на вміст адміністративно-технічного персоналу підприємства; амортизаційні відрахування від вартості будівель і споруджень загальногосподарського призначення, їх вміст і ремонт; витрати на охорону праці і техніку безпеки; на дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи; на підготовку кадрів, відрядження; обов'язкові платежі — страхування майна, платежі за забруднення природного середовища і ін.). Повна собівартість є сумою витрат підприємства на виробництво і збут продукції по видах і відрізняється від виробничої на величину позавиробничих (комерційних) витрат, пов'язаних з реалізацією продукції.

До них відносяться витрати на вивчення ринку, рекламу продукції, тару, упаковку, комісійні виплати організаціям збуту, проведення ярмарків і тому подібне. Повна собівартість обчислюється лише по товарній (реалізованою) продукції. Вона служить базою ціни товару і її нижнім кордоном для товаровиробника. Якщо розраховується ціна одиниці продукції для окремого підприємства, то початковою є індивідуальна собівартість. При визначенні ціни одиниці продукції, що виготовляється на декількох підприємствах, об'єднаних в корпорацію або холдингову компанію з централізованим розрахунком цін, враховується, що рівні індивідуальної собівартості на різних підприємствах можуть істотно розрізнятися внаслідок відмінності їх техніко-економічних рівнів. В цьому випадку використовують показник середньогалузевої собівартості продукції конкретного вигляду, який розраховують по формулі зваженої середньої арифметичної величини.

По функціях в процесі управління і планування розрізняють собівартість кошторисну і нормативну. Кошторисна собівартість обчислюється на основі тимчасової технології і по укрупнених нормах використання робочого часу, обладнання і матеріалів. Вона необхідна для обгрунтування разових або тимчасових цін на продукцію.

Нормативна собівартість визначається на основі технології, що діє, і нормативного методу обліку виробництва, тобто виходячи з рівня тих, що діють на підприємстві на початок кожного місяця норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії всіх видів (електроенергії, води, пари, стислого повітря і т. п.), купувальних напівфабрикатів, відрядних розцінок по заробітній платі, посадових окладів, норм обслуговування устаткування.