Ціноутворення (2008)

У директивно керованій (планово-адміністративної) економіці ціни використовувалися як зовнішній регулювальник, інструмент дії на економічні процеси з боку держави: вони були об'єктом планування і встановлювалися цінтралізований державними органами; були єдині в масштабах країни, постійні і мінялися лише за рішенням уряду; рівень цін був відірваний від реальної вартості товарів і від світових цін. Таким чином, ціна займала друге місце після плану і виконувала чисто розрахункові функції, служила інструментом обліку, оскільки сама держава визначала рівень цін і контролювала динаміку їх зміни.

Ціна – елемент, властивий економіці будь-якого типу, заснованій на товарно-грошових стосунках, оскільки опосередковує їх, але формуються і діють ціни в різних системах по-різному. Оскільки ціна є одним з важелів управління процесами, що протікають в економіці, то вона тісним чином пов'язана з типом господарювання – методологія ціноутворення, властивості, функції і види цін відповідають механізму функціонування системи управління.

У ринковій системі господарювання кожне підприємство і його власники самостійно приймають всі виробничі і економічні рішення: що, де, коли і скільки виробляти, кому, за якою ціною і на яких умовах продавати. Зв'язки між підприємствами вільні, тому трудові, матеріальні і фінансові ресурси (будучи частиною сукупних ресурсів суспільства) включаються у виробничий процес власниками підприємств, відповідно вони самі несуть відповідальність за всі рішення, що приймаються, і дії. Механізм регулювання діяльності підприємств базується на використанні економічних методів, таких, як фінансово-кредитна система, податкова, митна, інвестиційна і бюджетна політика, тому ринкова економіка вимагає абсолютно іншого ціноутворення: принципи і моделі цін тут якісно інші – ціна грає головну структуровизначальну роль, є основною ланкою системи ринкового саморегулювання і характеризується наступними моментами.

Формування кінцевого рівня ціни відбувається не у сфері виробництва (що властиво планово-адміністративній системі), а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку ціна завжди є ринковою величиною (див. детальніший: Шевчук Д. А., Шевчук Ст А. Гроші. Кредит. Банки. Курс лекцій в конспективному викладі: Навчань. – метод. посіб. – М.: Фінанси і статистика, 2006).

Ціни на продукцію, товари,послуги визначаються власниками, суб'єктами господарювання, в результаті цього немає відчуження товаровиробників від результатів праці.

Ціни виявляють диспропорції між пропозицією (виробництвом) і попитом (споживанням) і миттєво реагують – включається механізм ринкового ціноутворення, тому ціна є рівноважною величиною, що балансує попит і пропозиція.

Ціна несе в собі властивість конкурентності, виступаючи інструментом конкурентної боротьби, перерозподілу ресурсів, переливу капіталів. Взагалі в основі ринкового господарства лежать конкуренція, змагальність і суперництво, оскільки існує безліч власників, між якими йде постійна боротьба за виживаність. З одного боку, конкуренція перевіряє кожного підприємця (підприємство) на відповідність виробництва і його структури вимогам ринку, характеризує здатність пристосовуватися до змінних умов. З іншого боку, конкуренція є механізмом стимулювання постійного вдосконалення виробництва і управління. Тому ринкове господарство здатне ефективно функціонувати лише при вільних конкурентних цінах, і це примушує кожного підприємця використовувати гнучкі методи ціноутворення.

Роль держави в ціноутворенні обмежена – вона визначає загальні правила формування цін, а фіксує або регулює ціни лише на обмежений круг продукції, товарів, сировини, послуг, що мають значення для забезпечення і підтримки життєвого рівня населення. У ринковій системі механізм вільного ціноутворення поєднується з державним регулюванням.

Через все це ринкові ціни динамічні, постійно міняються під впливом різних чинників і тому важко прогнозовані.

Ціна – найважливіший економічний параметр будь-якого підприємства, саме рівень цін впливає на його фінансове положення, оскільки зумовлює розмір отримуваного прибутку і відповідно можливості його виробничого і соціального розвитку, а також розмір особистого доходу власника.

Мал. 1. Чинники, що впливають на рівень цін

Визначення обгрунтованого рівня ціни – найбільш складний момент в діяльності підприємства, оскільки ціна схильна до впливу безлічі чинників (мал. 1), які потрібно враховувати фахівцям з ціноутворення (див. детальніший: Д. Шевчук. Корпоративні фінанси // Фінансова газета, 2008, № 7 (843)).

До чинників попиту, що діють на рівні економіки, відносяться: платоспроможний попит населення, об'єм попиту в натуральному вираженні, рівень заощаджень, розмір середньодушового доходу, його розподіл між соціальними групами, інфляційні чекання населення. Окрім цього, попит на конкретний товар залежить від смаків і переваг різних груп споживачів, якісних характеристик товарів і їх корисності, тобто здібності задовольнити потребу людини.

Чинники споживчого вибору визначають конкурентність даного товару і його місце на ринку: рівень цін на аналогічні товари підприємств-конкурентів; замістимість товару; рівень цін на взаємозамінні (субституты) і взаємодоповнювані (комплемент) товари (див. детальніший: Шевчук Д. А., Шевчук Ст А. Макроекономіка: Конспект лекцій. – М.: Вища освіта, 2006).

Чинники пропозиції залежать від умов функціонування сфери виробництва: рівня витрат виробництва і реалізації; кількості товарів, що поступають на ринок; цін на чинники виробництва (природні ресурси, капітал і праця); отримуваного прибутку і структури її використання; інвестиційних процесів.

До чинників, обумовлених альтернативними виробничими можливостями, відносять граничну замістимість продуктів, альтернативних витрат і технологій, граничну замістимість чинників виробництва.

Державне регулювання – це система оподаткування (ставки), що діє, митна політика, курси валют, ставки рефінансування і т. д.

Необхідними умовами вільного ціноутворення, які повинна забезпечити держава, є економічна самостійність і свобода вибору дій суб'єктів господарювання (підприємців, підприємств) як власників; захист договірно-контрактних стосунків між ними з точки зору правових гарантій відшкодування втрат, збитків, упущених вигод; підтримка конкурентного середовища і припинення проявів монополістичної поведінки.

У ринковій економіці ціни діють як єдиний цілісний ціновий механізм, що складається з двох взаємозв'язаних підсистем:

самі ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни;

ціноутворення як спосіб встановлення нових і зміни цін, що діють, яка і зумовлює їх рівень.

Механізм ціноутворення виявляється через динаміку цін, яка формується під впливом двох основних чинників:

Перший чинник – стратегічний, який полягає в тому, що ціни утворюються на основі вартості товарів.

Другий – тактичний, суть якого полягає в тому, що кінцева величина ціни визначається кон'юнктурою ринку.

Процес формування ціни досить складний, і розуміння взаємозв'язку цих чинників і їх суті дає відповідь на питання, що ж таке ціна, яке визначення їй можна дати. Для цього необхідно розглянути ціну як економічну категорію.