Оцінка вартості підприємства (бізнесу) (2009)

1.2. Мети й етапи процесу оцінки майна

Мети оцінки майна можуть бути наступними:

поліпшення процесу поточного керування підприємством для збільшення його вартості;

визначення вартості цінних паперів у випадку купівлі- продажу великих пакетів акцій на фондовому ринку;

установлення вартості підприємства у випадку його купівлі-продажу цілком або частинами;

реструктуризація підприємства — ліквідація, поглинання, злиття, виділення самостійних виробничих одиниць;

розробка плану розвитку підприємства (майбутні доходи компанії, ступінь її фінансової стабільності, імідж і т. д.);

визначення кредитоспроможності підприємства й вартості застави при кредитуванні;

визначення вартості активів у процесі страхування майна підприємства при ймовірності виникнення втрат;

визначення вартості й прибутковості інвестиційного проекту в процесі обґрунтування бізнес-плану;

установлення оподатковуваної бази для обчислення податку на майно підприємств (податку на нерухомість);

визначення вартості встаткування й інших основних коштів, переданих у лізинг (на умовах договору фінансової оренди;

продаж частини нерухомості, щоб позбутися невикористовуваних будинків і споруджень, земельних ділянок і ін.;

страхування нерухомості й визначення вартості страхуємого майна;

одержання банківського кредиту під заставу нерухомості (іпотечного кредиту);

здача нерухомості в оренду;

оформлення частини нерухомості як внеску в статутний капітал новостворюваного підприємства;

продаж окремих видів фізично й морально застарілих машин і встаткування для їхньої заміни на більш ефективні;

передача машин і встаткування в оренду і т.д.

Якщо відповідно до законодавства підприємство повинне здійснювати оцінку активів в обов'язковому порядку, тоді необхідно користуватися послугами професійних оцінювачів.

У всіх інших випадках підприємство може вибирати: провести оцінку власними чинностями або звернутися до відповідних до фахівців.

Відносини з оцінювачами будуються на взаємних домовленостях, які закріплюються в спеціальному договорі. Договір укладається в писемній формі, служить підставою для проведення оцінки й при цьому не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Процес оцінки складається з наступних основних етапів:

підготовчий;

оцінка;

заключний.

На підготовчому етапі залежно від цілей оцінки й можливостей визначається стандарт вартості й методи оцінки, готується необхідна для проведення оцінки інформація, аналізується фінансовий стан і ризики оцінюваного підприємства.

На оцінному етапі безпосередньо оцінюється підприємство (бізнес) відповідно до обраного стандарту вартості й методами оцінки.

На заключному етапі оцінки здійснюються необхідні коректування вартості ( зокрема, на фінансове становище підприємства, на ступінь контролю, на ліквідність, якість менеджменту й ступінь диверсифікованості проведення) і складається звіт про оцінку підприємства (бізнесу).

Залежно від мети оцінки застосовуються наступні стандарти (види) вартості:

ринкова;

інвестиційна;

станова;

ліквідаційна;

податкова;

страхова;

фундаментальна.

Ринкова вартість — ціна, по якій може бути укладена угода між продавцем і покупцем за умови, що обоє діють без примусу, компетентно й до обопільної вигоди. Найчастіше необхідність розрахувати ринкову вартість виникає при висновку угоди по переходу прав власності на підприємство й коли необхідно визначити ціну його купівлі-продажу.

Об'єктом оцінки є власний капітал підприємства. На ринкову вартість впливає співвідношення попиту та пропозиції.

Ринкова вартість підприємства — це результат регламентованої процедури кількісного визначення його цінності, здійснюваної власником або уповноваженими особами.

Ринкову вартість підприємства визначають капіталізацією його цінності (прибутковості, рентабельності), соціально-економічної значимості, унікальності, інноваційності й інтелектуалізації, що випускається продукції, робіт, послуг.

Підсумкова величина ринкової вартості підприємства залежить від прибутковості й ступеня ризику господарської діяльності підприємства, платоспроможності потенційного покупця, наявності альтернативних об'єктів вкладення коштів і т.д.

Інвестиційна вартість — ураховує вимоги конкретного інвестора ( за рівнем ризику, прибутковості й ін.). Розраховується якщо буде потреба прийняти інвестиційний розв'язок.

Станова вартість — ціна, яку кредитор сподівається одержати від продажу на ринку активу у випадку неплатоспроможності позичальника. Оцінюється, коли підприємство є предметом застави при залученні кредитних ресурсів або у випадку забезпечення інших зобов'язань.

Ліквідаційна вартість — ціна роздільного продажу активів за винятком усіх зобов'язань підприємства й витрат на продаж. Оцінюється у випадку ліквідації підприємства.

Податкова вартість — розраховується для цілей оподатковування відповідно до вимог представників податкових органів.

Страхова вартість — визначається з метою страхування майна і являє собою витрати на відтворення точної копії об'єкта (відбудовна вартість) або на створення іншого об'єкта, аналогічного по функціях (вартість заміщення). Об'єктом оцінки в цьому випадку є майно (активи) підприємства.

Фундаментальна вартість — це ринкова вартість, якої мав би актив, якби ринок мав про нього повну інформацію. Визначається для цілей фінансового аналізу й керування.

Балансова вартість підприємства не розглядається в якості стандарту вартості й, як правило, не використовується з метою оцінки бізнесу, тому що включає тільки вартість активів балансу й тому не дає повної вистави про вартість підприємства.

Після визначення стандарту вартості для оцінки вибирають підхід і методи оцінки вартості.

Виділяють наступні підходи до оцінки вартості майна підприємства: ринковий (порівняльний), витратний (майновий), дохідний.

Ринковий (порівняльний) підхід означає, що найбільш імовірною величиною вартості оцінюваного підприємства може бути реальна ціна продажу ідентичної компанії, яка склалася на ринку.

Витратний підхід (майновий підхід, підхід на основі активів) укладається в оцінці поточної вартості тих або інших елементів майнового комплексу підприємства і його нематеріальних активів. При цьому вартість активів підприємства розглядається з погляду понесених витрат, тобто визначається сумою витрат на його відтворення або заміщення з обліком фізичного й морального зношування.

При витратному підході підприємство розглядається як комплекс майна й майнових прав (нематеріальних активів). У цьому зв'язку застосовувати його доцільно у випадках продажу активів при ліквідації підприємства, при страхуванні майна, тобто якщо виникає необхідність оцінки майнового комплексу підприємства.

Витратний підхід може бути єдиним в оцінці майнового комплексу підприємства, оскільки:

для неефективних, неприбуткових, підприємств витратний підхід дозволяє одержати прийнятну для продавця ціну, тому що враховує саме вартість активів і не бере до уваги потенційну прибутковість;

для оцінки бізнесу витратним підходом існує необхідна статистика ( на відміну від порівняльного підходу).

Дохідний підхід розглядає підприємство як актив, що приносить дохід у майбутньому, що і є основною перевагою даного підходу. Одним з головних недоліків підходу є прогнозний характер інформації, на основі якої здійснюється оцінка.

Перераховані підходи до оцінки майна підприємства (бізнесу) доповнюють один одного. Як правило, залежно від цілей оцінки, умов, стану об'єкта оцінки, зовнішнього середовища вартість підприємства оцінюють відразу декількома методами ( двома-трьома), найбільш підходящими для конкретної ситуації в рамках зазначених вище підходів, а потім розраховують підсумкову величину як середньозважену (методом математичного або експертного зважування). При виборі питомої ваги кожного окремого методу беруть до уваги такі фактори, як: характер діяльності підприємства, ціль оцінки й використовувані методи визначення вартості, кількість і якість даних, використовуваних кожним методом, і ін.

За результатами проведення оцінки складається звіт. Звіт містить наступні розділи:

найменування й реквізити замовника;

інформацію про підприємство;

майнові права відносно оцінюваних об'єктів;

ціль оцінки й стандарт вартості;

дату оцінки й дату складання звіту;

прийняті допущення й обмеження при оцінці вартості;

використану інформацію;

обґрунтування обраного методу (методів);

підсумковий висновок про вартість підприємства (об'єкта);

заява про відсутність особистої зацікавленості, неупередженості оцінювача і його кваліфікаційні дані.

Результати оцінки є основою для прийняття як поточних, так і інвестиційних розв'язків. У першому випадку власники, керівники підприємства одержують інструмент керування вартістю підприємства, в іншому випадку з'являється можливість показати потенційному інвесторові або кредиторові процес створення вартості підприємства.