Оцінка вартості підприємства (бізнесу) (2009)

Діагностика фінансового стану підприємства здійснюється в наступному порядку.

Стан реалізації й проведення продукції. Це визначальний показник заможності підприємства, який характеризується обсягом продукції, зробленої й реалізованої у звітному періоді. Оцінка стану проведення й реалізації продукції підприємства містить у собі вивчення: динаміки проведення й реалізації продукції, стабільності її проведення й збуту, розрахунків зі споживачами продукції, складу й структури, що випускається продукції і її конкурентоспроможності.

Склад і структура продукції, що випускається. До складу товарної продукції включаються: основна продукція, роботи промислового характеру, товари народного споживання, інша продукція. Структура продукції відображає питома вага окремих видів продукції в загальному обсязі. Збереження пропорцій між окремими видами продукції характеризує стійкий стан проведення. Зниження питомої ваги основних видів продукції є індикатором спаду проведення.

Конкурентоспроможність продукції — це комплекс споживчих і вартісних характеристик, що визначають переваги товару в умовах широкої пропозиції товарів-аналогів. Оцінка конкурентоспроможності й ринкової привабливості, що випускається продукції ґрунтується на аналізі місткості ринку, що випускається продукції, асортиментів виробів, що випускаються, визначенні відповідності відпускних цін на продукцію її конкурентним характеристикам.

Наявність і ефективність використання виробничих ресурсів. Склад виробничих ресурсів: трудові ресурси, необоротні активи, оборотні активи.

Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами і їх використання повинна здійснюватися для діагностики соціального банкрутства, яке виражається в зниженні чисельності, рівня кваліфікації працівників, заробітної плати.

У процесі оцінки вартості й структури внеоборотных активів необхідно визначити їхню питому вагу у вартості майна, структуру необоротних активів по наступних видах: нематеріальні активи, основні кошти, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення.

Оборотні активи — активи підприємства, представлені у вигляді запасів товарно-матеріальних цінностей, видатків майбутніх періодів, коштів, що перебувають на рахунках, тимчасово вільних коштів. Оцінка оборотних активів здійснюється з позицій ліквідності й можливості їх мобілізації для погашення кредиторської заборгованості.

Оцінка фінансового результату діяльності. Фінансові результати діяльності підприємства оцінюються за допомогою абсолютних і відносних показників. До абсолютних показників ставляться: прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток (збиток) від іншої реалізації, доходи й видатки від позареалізаційних операцій, балансова (валова) прибуток, чистий прибуток. Ці показники відображають абсолютний прибуток господарювання. До відносних показників ставляться різні співвідношення прибутки й витрат (або вкладеного капіталу). Ці показники відображають прибуток, одержувану з кожного рубля коштів (власних або позикових), вкладених у підприємство.

Основними завданнями оцінки фінансового результату при діагностиці неплатоспроможності є: оцінка динаміки показників прибутки й рентабельності за аналізований період, аналіз джерел і структури балансовому прибутку, виявлення резервів підвищення прибутки й рівня рентабельності.

Фінансовий стан підприємства і його фінансова стабільність. Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів підприємства. Завданнями оцінки фінансового стану підприємства є: оцінка майнового стану підприємства, вартість, структура й джерела формування майна, оцінка напрямків використання фінансових ресурсів, визначення показників фінансової стабільності й автономності підприємства, оцінка платоспроможності.

При діагностиці причин неплатоспроможності необхідно зробити акцент на виявленні основних напрямків відтоку фінансових ресурсів від активів, що брав участь у виробничому процесі, до активів, що є навантаженням на фінансовий організм підприємства.

При аналізі фінансової стабільності структура балансу, тобто співвідношення між окремими розділами активу й пасиву балансу підприємства, відображає фінансову стабільність і автономність підприємства на основі розрахунків наступних фінансових показників: коефіцієнта автономії, відносини позикових і притягнутих коштів до власних коштів, ступеня забезпеченості запасів і витрат власними обіговими коштами і т.д.

Ефективність керування фінансовими ресурсами дозволяє встановити причини, ступінь глибини кризи, можливість підвищення конкурентних переваг і фінансового оздоровлення.

Усі процеси, що відбуваються в організації, можна підрозділити на дві групи: керовані й некеровані. Керовані процеси піддаються зміні в певному напрямку при свідомому впливі на них. Спрямованість і характер некерованих процесів неможливо змінити по тем або іншим причинам.

Керовані процеси за певних умов можуть стати некерованими, і навпаки.

Втрата контролю над змінами показників ліквідності й рентабельності, погодженістю цих змін може привести до втрати контролю над ситуацією на підприємстві взагалі й в остаточному підсумку — до кризи.