Управління використанням капіталу
Методичний інструментарій оцінки ризику використання капіталу
Ризики, які супроводжують процес використання капіталу , є об'єктивним, постійно діючим фактором у функціонуванні будь-якого підприємства і тому вимагають серйозної уваги з боку фінансових менеджерів. Облік чинника ризику в процесі управління використанням капіталу підприємства супроводжує підготовку практично всіх управлінських рішень.
Концепція обліку фактора ризику полягає в об'єктивній оцінці його рівня з метою забезпечення формування необхідного рівня прибутковості фінансових операцій, пов'язаних з використанням капіталу, і розробки системи заходів, які мінімізують його негативні фінансові наслідки для господарської діяльності підприємства.
Використання відповідного методичного інструментарію обліку фактора ризику у фінансовій діяльності підприємства потребує попереднього розгляду базових понять у цій галузі. Нижче розглядаються основні базові поняття, пов'язані з урахуванням фактора ризику в процесі управління використанням капіталу.
РИЗИК - можливість настання несприятливої події, пов'язаного з різними видами втрат.
ФІНАНСОВИЙ РИЗИК - сукупність специфічних видів ризику, що генеруються невизначеністю внутрішніх і зовнішніх умов здійснення фінансової діяльності підприємства.
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ФІНАНСОВИЙ РИЗИК - ризик, властивий окремим фінансовим операціям підприємства, або окремим фінансовим інструментам, використовуваним їм у процесі господарської діяльності.
ПОРТФЕЛЬНИХ ФІНАНСОВИЙ РИЗИК - загальний ризик, притаманний сформованої сукупності фінансових інструментів, пов'язаних із здійсненням певних видів фінансових операцій. Основними видами портфельного ризику на підприємстві можуть виступати: ризик інвестиційного портфеля (сформованої сукупності цінних паперів), ризик кредитного портфеля (сформованої сукупності дебіторської заборгованості за наданим комерційного або споживчим кредитом), ризик депозитного портфеля (сформованої сукупності депозитних рахунків підприємства в комерційних банках) та інші.
Систематичні (РИНКОВИЙ) РИЗИК - ризик, пов'язаний зі зміною кон'юнктури всього фінансового ринку (або окремих його сегментів) під впливом макроекономічних чинників. Він виникає для всіх учасників цього ринку і не може бути усунутий ними в індивідуальному порядку.
Несистематичний (СПЕЦИФІЧНИЙ) РИЗИК - сукупна характеристика внутрішніх фінансових (інвестиційних) ризиків, притаманних діяльності конкретних господарюючих суб'єктів (емітентів цінних паперів, дебіторів і т.п.).
СПІВВІДНОШЕННЯ рівня прибутковості та ризику-одна з основних базових концепцій фінансового менеджменту, обумовлена прямий взаємозв'язком цих двох показників. Відповідно до цієї концепції зростання рівня прибутковості фінансових операцій за інших рівних умов завжди супроводжується підвищенням рівня їх ризику і навпаки. Конкретні кількісні співвідношення на шкалі "прибутковість - ризик" визначаються "Ціновий Моделлю Капітальних Активів".
ВІРОГІДНІСТЬ ФІНАНСОВОГО РИЗИКУ - вимірювач частоти можливого наступу недоброзичливі випадку, що викликає фінансові втрати підприємства.
БЕТА-КОЕФІЦІЄНТ (БЕТА) - показник, що характеризує рівень мінливості курсу котирування окремого фінансового інструменту (цінного паперу) або їх портфеля по відношенню до динаміки зведеного індексу цін всього фінансового (фондового) ринку. Бета-коефіцієнт вимірює рівень як індивідуального, так і портфельного систематичного ризику. Чим вище значення бета-коефіцієнта, тим вище рівень систематичного і загального ризику по конкретному фінансовому інструменту або їх портфелю в цілому.
ЦІНОВА МОДЕЛЬ КАПІТАЛЬНИХ АКТИВІВ - модель визначення необхідного рівня прибутковості окремих фінансових (фондових) інструментів з урахуванням рівня їх систематичного ризику, вимірюваного за допомогою бета-коефіцієнта. Розрахунковий механізм цієї моделі враховує необхідний розмір премії за ризик.
ПРЕМІЯ ЗА РИЗИК - додатковий дохід, виплачуваний (або передбачений до виплати) інвестору понад того рівня, який може бути отриманий за безризиковими фінансовими операціями. Цей додатковий дохід повинен зростати пропорційно збільшенню рівня систематичного ризику по конкретному фінансовому (фондового) інструменту. Основою визначення цієї кількісної залежності є графік "Лінії надійності ринку".
"ЛІНІЯ НАДІЙНОСТІ РИНКУ" - графічний метод визначення залежності між рівнем систематичного ризику по конкретному фінансовому інструменту (цінного паперу) і рівнем необхідної дохідності по ньому (цей графік буде наведено і розглянуто при викладенні відповідного розділу методичного інструментарію обліку фактора ризику).
З урахуванням розглянутих базових понять формується конкретний методичний інструментарій обліку фактора ризику, що дозволяє вирішувати пов'язані з ним конкретні завдання управління використанням капіталу підприємства. Диференціація цього методичного інструментарію відображає наступну систематизацію задач обліку фактора Ризику в процесі цього управління (рис. 4.10).
I. Методичний інструментарій оцінки рівня фінансового ризику є найбільш великим, тому що включає в себе різноманітні економіко-статистичні, експертні, аналогові методи здійснення такої оцінки. Вибір конкретних методів оцінки визначається наявністю необхідної інформаційної бази і рівнем кваліфікації менеджерів.
1. Економіко-статистичні методи становлять основу проведення оцінки рівня фінансового ризику. До числа основних розрахункових показників такої оцінки ставляться:
а) Рівень фінансового ризику. Він характеризує загальний алгоритм оцінки цього рівня, представлений наступною формулою:
Рівень відповідного фінансового ризику = Імовірність виникнення даного фінансового ризику Розмір можливих фінансових втрат при реалізації даного ризику.
У практиці використання цього алгоритму розмір можливих фінансових втрат виражається зазвичай абсолютною сумою, а ймовірність виникнення фінансового ризику - одним з коефіцієнтів виміру цієї ймовірності (коефіцієнтом варіації, бета-коефіцієнтом і ін) Відповідно рівень фінансового ризику при його розрахунку по даному алгоритму буде виражений абсолютним показником, що істотно знижує базу його порівняння при розгляді альтернативних варіантів.
б) Дисперсія. Вона характеризує ступінь коливання досліджуваного показника (в даному випадку - очікуваного доходу від здійснення фінансової операції) по відношенню до його середньої величини. Розрахунок дисперсії здійснюється за наступною формулою:
де - о2 дисперсія;
R - середнє очікуване значення доходу по розглянутій фінансової операції;
Pi - можлива частота (ймовірність) отримання окремих варіантів очікуваного доходу за фінансової операції
n - число спостережень.
в) Середньоквадратичне (стандартне) відхилення. Цей показник є одним з найбільш поширених при оцінці рівня індивідуального фінансового ризику, так само як і дисперсія визначає ступінь коливання і побудований на її основі. Він розраховується за наступною формулою:
де σ- середньоквадратичне (стандартне) відхилення;
Ri - конкретне значення можливих варіантів очікуваного доходу по розглянутій фінансової _ операції;
R-Середнє очікуване значення доходу по розглянутій фінансової операції;
Рi - можлива частота (ймовірність) отримання окремих варіантів очікуваного доходу за фінансової операції;
n - число спостережень.
г) Коефіцієнт варіації. Він дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операцій розрізняються між собою. Розрахунок коефіцієнта варіації здійснюється за наступною формулою:
Коефіцієнт варіації = Середньоквадратичне (стандартне) відхилення / Середнє очікуване значення доходу по розглянутій фінансової операції.
д) Бета-коефіцієнт (або бета). Він дозволяє оцінити індивідуальний або портфельний систематичний Фінансовий ризик по відношенню до рівня ризику фінансового ринку в цілому. Цей показник використовується зазвичай для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні папери. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
Бета-коефіцієнт = (Ступінь кореляції між рівнем прибутковості за індивідуальним виду цінних паперів (або за їх портфелю) і середнім рівнем прибутковості даної групи фондових інструментів по ринку в цілому Середньоквадратичне (стандартне) відхилення дохідності за індивідуальним виду цінних паперів (або за їх портфелю в цілому)) / Середньоквадратичне (стандартне) відхилення прибутковості по фондовому ринку в цілому.
Рівень фінансового ризику окремих цінних паперів визначається на основі наступних значень бета-коефіцієнтів:
в= 1 - середній рівень;
в> 1 - високий рівень;
в<1 - низький рівень.
2. Експертні методи оцінки рівня фінансового ризику застосовуються в тому випадку, якщо на підприємстві відсутні необхідні інформативні дані для здійснення розрахунків економіко-статистичними методами. Ці методи базуються на опитуванні кваліфікованих фахівців (страхових, фінансових, інвестиційних менеджерів відповідних спеціалізованих організацій) з наступною математичною обробкою результатів цього опитування.
З метою отримання більш розгорнутої характеристики рівня ризику по розглянутій операції опитування слід орієнтувати на окремі види фінансових ризиків, ідентифіковані за цією операцією (процентний, валютний, інвестиційний і т.п.).
У процесі експертної оцінки кожному експерту пропонується оцінити рівень можливого ризику, базуючись на визначеній бальною шкалою, наприклад:
- Ризик відсутній: 0 балів;
- Ризик незначний: 10 балів;
- Ризик нижче середнього рівня: 30 балів;
- Ризик середнього рівня: 50 балів;
- Ризик вище середнього рівня: 70 балів;
- Ризик високий: 90 балів;
- Ризик дуже високий: 100 балів.
3. Аналогові методи оцінки рівня фінансового ризик дозволяють визначити рівень ризиків за окремими найбільш масовим фінансовим операціям підприємства При цьому для порівняння може бути використаний як власний, так і зовнішній досвід здійснення таких фінансових операцій.
II. Методичний інструментарій формування необхілимого рівня прибутковості фінансових операцій з обліків фактора ризику дозволяє забезпечити чітку кількісну пропорційність цих двох показників у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства.
1. При визначенні необхідного рівня премії за ризик використовується наступна формула:
Рівень премії за ризик по конкретному фінансовому (фондового) інструменту = (Середня норма прибутковості на фінансовому ринку - Безризикова норма прибутковості на фінансовому ринку) Бета-коефіцієнт, що характеризує рівень систематичного ризику по конкретному фінансовому (фондового) інструменту.
2. При визначенні необхідної суми премії за ризик використовується наступна формула:
Сума премії за ризик по конкретному фінансовому (фондового) інструменту в дійсній вартості = Вартість (котирувана ціна) конкретного фінансового (фондового) інструмента Рівень премії за ризик по конкретному фінансовому (фондового) інструменту, виражений десятковим дробом.
3. При визначенні (необхідного) загального рівня прибутковості фінансових операцій з урахуванням фактора ризику використовується наступна формула:
Загальний рівень прибутковості по конкретному фінансовому (фондового) інструменту з урахуванням фактора ризику = Безризикова норма прибутковості на фінансовому ринку + Рівень премії за ризик по конкретному фінансовому (фондового) інструменту.
Викладений вище методичний інструментарій формування необхідного рівня прибутковості фінансових операцій з урахуванням фактора ризику побудований на "Ціновий Моделі Капітальних Активів", розробленої Г. Марковіцем і У. Шарпом (за розробку цієї Моделі вони були удостоєні в 1990 році Нобелівської премії). Графічну інтерпретацію цієї Моделі складає графік "Лінії надійності ринку" (мал. 4.12).
Малюнок 4.12. Графік "Лінії надійності ринку".
Окремі крапки на "Лінії надійності ринку" показують необхідний рівень прибутковості за цінним папером (з урахуванням премії за ризик) залежно від рівня систематичного ризику по ній, вимірюваного бета-коефіцієнтом.
III. Методичний інструментарій оцінки вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику дає можливість здійснювати розрахунки як майбутньої, так і теперішнього їх вартості із забезпеченням необхідного рівня премії за ризик.
1. При оцінці майбутньої вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику використовується наступна формула:
SR = P [(1 + An)(i + Rpn)]n,
де SR-майбутня вартість вкладу (грошових коштів),
враховує фактор ризику;
Р - початкова сума вкладу;
Аn - безризикова норма прибутковості на фінансовому ринку, виражена десятковим дробом;
RPn-рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту (фінансову операцію), виражений десятковим дробом;
n - кількість інтервалів, за якими здійснюється кожний конкретний платіж, в загальному обумовленому періоді часу.
2. При оцінці теперішньої вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику використовується наступна формула:
де PR-справжня вартість вкладу (грошових коштів), що враховує фактор ризику;
Sp - очікувана майбутня вартість вкладу (грошових коштів);
Аn-безризикова норма прибутковості на фінансовому
ринку, виражена десятковим дробом;
RPn-рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту (фінансову операцію), виражений десятковим дробом;
n-кількість інтервалів, за якими здійснюється кожний конкретний платіж, в загальному обумовленому періоді часу.
Проведений огляд показує, що методичний інструментарій обліку фактора ризику в управлінні використанням капіталу підприємства є досить великим і дозволяє вирішувати різноманітні завдання в цій сфері фінансового менеджменту. Більш глибокий виклад питань управління ризиками використання капіталу розглядається в спеціальному розділі.