Управління використанням капіталу
Види фінансових інструментів інвестування капіталу та їх характеристика
Звертаються на фондовому ринку інструменти інвестування капіталу класифікуються за такими основними ознаками (рис. 10.3):
1. За характером фінансових зобов'язань фондові інструменти інвестування поділяються на такі види:
• Боргові цінні папери. Ці інструменти інвестування характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем й зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у формі відсотка (якщо воно не входить до складу погашається номінальної вартості боргового фінансового інструменту). Прикладом боргових цінних паперів є облігації, депозитні сертифікати банків, векселі і т.п.
• Часткові цінні папери. Такі фінансові інструменти інвестування підтверджують право їх власника на частку в статутному фонді їх емітента і на отримання відповідного доходу у формі дивіденду або відсотка. Прикладом пайових цінних паперів є акції, інвестиційні сертифікати і т.п.
2. За періодом обігу виділяють наступні види фондових інструментів інвестування:
• Короткострокові цінні папери (з періодом обігу до одного року). Короткий період їх обігу визначає досить високий рівень їхньої ліквідності на Фондовому ринку. Крім того, короткий період їхнього обігу значною мірою знижує рівень інвестиційного ризику, пов'язаного зі зміною кон'юнктури фондового ринку і фінансового стану їх емітентів. а той же час, відносно низький рівень ризику і досить високий рівень їхньої ліквідності визначають порівняно невисокий рівень інвестиційного доходу за такими фондових інструментів.
| КЛАСИФІКАЦІЯ ФОНДОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІНВЕСТУВАННЯ | |
| За характером фінансових зобов'язань | Боргові цінні папери |
| Часткові цінні папери | |
| За періодом звернення | Короткострокові цінні папери |
| Довгострокові цінні папери | |
| По пріоритетній значущості | Первинні цінні папери |
| Вторинні цінні папери (деривативи) | |
| За гарантованості | Цінні папери з фіксованим доходом |
| Цінні папери з вагомим доходом | |
| По виду емітентів | Державні цінні папери |
| Цінні папери муніципальних органів | |
| Цінні папери, емітовані банками | |
| Цінні папери підприємств | |
| Цінні папери інших емітентів | |
| За особливостями звернення | Іменні цінні папери |
| Цінні папери на пред'явника | |
| За рівнем ризику | Безризикові |
| З низьким рівнем ризику | |
| З помірним рівнем ризику | |
| З високим рівнем ризику | |
| З дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні") | |
Малюнок 10.3. Класифікація фондових інструментів інвестування капіталу за основними ознаками.
• Довгострокові цінні папери (з періодом обігу більше одного року). До цього виду фондових інструментів належать і так звані "безстрокові цінні папери", кінцевий термін погашення яких не встановлено (наприклад, акції). Рівень інвестиційних якостей таких фондових інструментів визначається протилежними характеристиками - низьким рівнем ліквідності (за інших рівних умовах) і відповідно більш високим рівнем інвестиційного ризику. Відповідно по таким фондових інструментів пропонується і більш високий рівень інвестиційного доходу.
3. По пріоритетною значимості розрізняють наступні види фінансових інструментів:
• Первинні цінні папери (цінні папери першого порядку). Такі цінні папери характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо).
• Вторинні цінні папери або деривативи (цінні папери другого порядку) характеризують фондові інструменти, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити або продати звертаються первинні цінні папери, валюту, товари або нематеріальні активи на попередньо визначених умовах у майбутньому періоді. Такі фондові інструменти використовуються для проведення спекулятивних інвестиційних операцій і страхування цінового ризику ("хеджування"). У залежності від складу первинних фінансових інструментів або активів, по відношенню до котрим вони випущені в обіг, деривативи поділяються на фондові, валютні, страхові, товарні і т.п. Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.
4. За гарантованості рівня прибутковості фондові інструменти поділяються на такі види:
• Цінні папери з фіксованим доходом. Вони характеризують фондові інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх погашенні (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юнктурних коливань ставки позикового відсотка (норми прибутку на капітал) на фінансовому ринку.
• Цінні папери з невизначеним доходом. Вони характеризують бізнес план готові приклади безкоштовно фондові інструменти, рівень дохідності яких може змінюватися в залежності від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку (боргові фінансові інструменти із плаваючою процентною ставкою, "прив'язаною" до встановленої облікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти тощо).
5. По виду емітентів виділяють наступні види цінних паперів:
• Державні цінні папери. Вони представлені в основному борговими зобов'язаннями і мають найменший рівень інвестиційного ризику. Окремі види державних цінних паперів розглядаються навіть як еталон безризикових інвестицій. Разом з тим, рівень інвестиційного доходу за такими цінними паперами, як правило, найбільш низький. При цьому шляхом зміни ставки рефінансування (облікової ставки центрального банку) держава має можливість впливати на реальний рівень інвестиційного доходу за своїми цінними паперами в періоди різких коливань кон'юнктури фінансового ринку.
• Цінні папери муніципальних органів. Рівень інвестиційних якостей таких цінних паперів (як правило, боргових) значною мірою визначається рівнем інвестиційної привабливості відповідних регіонів. Хоча цінні папери такого виду важко віднести до безризикових, рівень інвестиційного ризику на них зазвичай невисокий. Відповідно невисокий і рівень інвестиційного доходу за ним.
• Цінні папери, емітовані банками. Інвестиційні якості цих фондових інструментів вважаються досить високими, оскільки рівень дохідності за ними зазвичай вище, ніж по державних і муніципальних цінних паперів. Крім того, система економічних нормативів банківської діяльності та високий рівень державного контролю за їх діяльністю знижують потенційний рівень ризику інвестування в цінні папери цих емітентів (хоча випадки фінансової неспроможності банків не такі рідкісні).
• Цінні папери підприємств. Цей вид фінансових інструментів інвестування в нашій країні має низькими інвестиційними якостями. Це викликано низькою ефективністю господарської діяльності більшості підприємств на сучасному етапі (особливо корпоратизованих державних підприємств), внаслідок чого за акціями багатьох з них не виплачуються навіть дивіденди. Рівень інвестиційного ризику з цінних паперів підприємств (особливо відносяться до категорії "венчурних") найбільш високий. Крім того, цей тип цінних паперів в цілому характеризується найнижчим рівнем ліквідності на фондовому ринку.
• Іменні цінні папери. У зв'язку зі складною процедурою їх оформлення та глибшим контролем емітента за їх зверненням ці цінні папери мають (дуже низькою ліквідністю.
• Цінні папери на пред'явника. Зазначена особливість випуску таких фондових інструментів не перешкоджає процесу їх вільного обігу, а відповідно | і підвищує потенційний рівень їхньої ліквідності.
7. За рівнем ризику виділяють наступні види цінних паперів:
• Безризикові фондові інструменти. До них відносять звичайно державні короткострокові цінні папери і короткострокові депозитні сертифікати найбільш надійних банків. Термін "безризикові" є певною мірою умовним, так як потенційний фінансовий ризик несе в собі будь-який з перелічених видів фондових інструментів, вони служать лише для формування точки відліку вимірювання рівня ризику за іншими цінними паперами.
• Фондові інструменти з низьким рівнем ризику. До них відноситься, як правило, група короткострокових боргових фондових інструментів, що обслуговують ринок, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією емітента.
• Фондові інструменти з помірним рівнем ризику. Вони характеризують групу цінних паперів, рівень ризику по яких приблизно відповідає середньо-ринкового.
• Фондові інструменти з високим рівнем ризику. До них відносяться цінні папери, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньо-ринковий.
• Фондові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні"). Такі цінні папери характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються зазвичай для здійснення найбільш ризикованих спекулятивних інвестиційних операцій. Прикладом таких високо-ризикованих фондових інструментів є акції "венчурних" (ризикових) підприємств; облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з кризовим фінансовим станом; опціонні і ф'ючерсні контракти і т.п.
Вище були розглянуті загальні особливості фондових інструментів, що визначають їхні інвестиційні якості відповідно до наведеної класифікації. Разом з тим, головним завданням у процесі фінансового інвестування капіталу є оцінка інвестиційних якостей конкретних видів цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку. Така оцінка диференціюється за основними видами цінних паперів - акцій, облігацій, депозитних (ощадних) сертифікатах і т.п. Розглянемо основні параметри оцінки інвестиційних якостей найважливіших видів цих цінних паперів.
Інтегральна оцінка інвестиційних якостей акцій здійснюється за такими основними параметрами:
а) характеристика виду акцій відповідно до вищенаведеної схеми класифікації цінних паперів;
б) оцінка галузі, в якій здійснює свою діяльність емітент. Така оцінка проводиться на основі раніше розглянутої методики визначення інвестиційної привабливості галузей економіки;
в) оцінка основних показників господарської діяльності та фінансового стану емітента. Ця оцінка диференціюється в залежності від того, чи пропонується акція на первинному або вторинному фондовому ринку. У першому випадку основу оцінки становлять показники, що характеризують фінансовий стан емітента та основні об'ємні показники його господарської діяльності.
У другому випадку ця оцінка доповнюється показниками динаміки забезпеченості акцій чистими активами акціонерного товариства, здійснюваної ним дивідендної політики і деякими іншими;
г) оцінка характеру обігу акцій на фондовому ринку. Така оцінка проводиться по акціях, що обертаються на вторинному фондовому ринку, і пов'язана насамперед з показниками їх ринкового котирування та ліквідності. Для характеристики ринкової котирування акції використовуються коефіцієнти співвідношення котируються цін пропозиції та попиту по ній. Важливу роль в процесі цієї оцінки грає і факт допуску акції до торгів на фондовій біржі, тобто її лістинг (з присвоєнням певного розряду);
д) оцінка умов емісії акції. Предметом такої оцінки є: цілі емісії, умови і періодичність виплати дивідендів, ступінь участі деяких власників акцій в управлінні акціонерною компанією та інші цікаві для інвестора дані, що містяться в емісійному проспекті. Необхідно при цьому мати на увазі, що часто декларований передбачуваний розмір дивідендів по простих акціях не носить характеру не тільки юридичних, але і контрактних зобов'язань емітента, тому орієнтуватися на цей показник не слід.
Інтегральна оцінка інвестиційних якостей облігацій здійснюється за такими основними параметрами:
а) характеристика виду облігації відповідно до вищенаведеної схеми класифікацією цінних паперів;
б) оцінка інвестиційної привабливості регіону (така оцінка проводиться тільки за облігаціями внутрішньої місцевої позики). Необхідність в такій оцінці виникає тому, що частина регіонів, які отримують від держави значні обсяги субсидій і субвенцій, може відчувати серйозні фінансові труднощі при погашенні облігацій. Тому, розглядаючи інвестиційні якості окремих облігацій внутрішніх місцевих позик, слід щонайменше вивчити динаміку сальдо їхніх бюджетів і структуру джерел формування їх доходної частини;
Головним завданням такої оцінки є виявлення кредитного рейтингу підприємства, ступеня його фінансової стійкості і її прогноз на період погашення облігації, а також наявність частково сформованого викупного фонду за звертаються короткострокових зобов'язаннях;
г) оцінка характеру обігу облігації на фондовому ринку. Основу такої оцінки складає вивчення коефіцієнта співвідношення її ринкової ціни та реальної вартості. Цей показник істотно залежить від ставки відсотка на фінансовому ринку - якщо ставка відсотка зростає, то ціна облігації падає (в силу фіксованої величини доходу по ній) і навпаки. Крім того, реальна ринкова вартість облігації залежить також від строку, що залишається до її погашення емітентом (чим вище цей термін, тим більше рівень її ризику і нижче справжня вартість, що визначає і більш низький рівень ринкової ціни);
д) оцінка умов емісії облігації. Предметом оцінки є: мета та умови емісії; періодичність виплати відсотка і її розмір, умови погашення основної суми (принципу) та інші показники. При оцінці слід мати на увазі, що більш часта періодичність виплат може перекрити вигоди для інвестора, одержувані від більш високого розміру відсотка.
Інтегральна оцінка інвестиційних якостей ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється за такими параметрами:
а) характеристика виду ощадного (депозитного) сертифіката відповідно до вищенаведеної схеми класифікації цінних паперів;
б) оцінка надійності банку-емітента. Така оцінка включає характеристики основних об'ємних показників (сума активів, розмір власного капіталу, сума прийнятих депозитів і виданих кредитів, сума прибутку та інші) та окремих коефіцієнтів (коефіцієнт Кука, зведений коефіцієнт банківського ризику). У зарубіжній практиці оцінка надійності банків здійснюється за так званій системі Кемел [CAMEL], що представляє абревіатуру з початкових літер наступних показників:
"З" - достатність капіталу банку;
"А" - якісна структура активів банку;
"М" - якість (ефективність) управління;
"Е" - рівень прибутковості (рентабельності);
"L" - рівень ліквідності.
За результатами цієї оцінки банк характеризується за рівнем своїй надійності як "хороший", "задовільний", "досить надійний", "критичний" (незадовільний). Рейтингова оцінка надійності банків (характерна для нашої країни) у закордонній практиці не використовується.