Маркетинг (2004)

Розроблення цінової стратегії передбачає прийняття великої кількості І різних рішень.

При визначенні ціни продажу треба враховувати фактори, які впливатимуть на прийняття рішення:

рівень запланованого прибутку або заміщення інвестицій;

еластичність попиту відносно ціни;

специфіка ринкового сегменту;

рівень автономії у визначенні ціни.

Якщо підприємство автономне у своєму рішенні, воно може обрати будь-яку стратегію ціноутворення(рис. 22).

Найчастіше використовують такі стратегії:

1. СТРАТЕГІЯ ВИСОКИХ ЦІН ("ЗНЯТТЯ ВЕРШКІВ"). Здебільшого застосовується при впровадженні на ринок нового товару за таких умов:

достатньої кількості покупців, для яких ціна не важлива;

іміджу якості товару серед покупців;

невеликого обсягу виробництва;

високої конкурентної переваги товару (як реального, так і символічного).

2. СТРАТЕГІЯ НИЗЬКИХ ЦІН (СТРАТЕГІЯ ПРОРИВУ). За її допомогою можна швидко проникнути на ринок. Зазвичай вона використовується на стадії росту товару за таких умов:

споживачі надзвичайно відчувають зміни в ціні (коефіцієнт еластичності повинен дорівнювати або бути вищим одиниці);

витрати на одиницю продукції зменшуються із зростання кількості виробленої та проданої продукції;

конкуренція на ринку не жорстока (низька ціна не цікавить активних та потенційних конкурентів).

3. СТРАТЕГІЯ ЦІНОВОГО ЛІДЕРА (СЮЇВІЗМ) передбачє співвідношення цін підприємства з цінами підприємства-лідера на даному ринку.

4 СТРАТЕГІЯ РИНКОВИХ ЦІН характерна для просування товару,

знаходиться на стадії зрілості, коли рівень конкурентної боротьби мобілізувався й ціни конкуруючих товарів не дуже різняться.

Якщо підприємство не володіє автономією у виборі ціни, то воно „отримуватиметься інших стратегій ціноутворення.

До найпоширеніших помилок у ціноутворенні належать: надмірна орієнтація на витрати, відірваність від ринкової ситуації, відсутність взаємозв'язку з іншими елементами, маркетингу.