Міжнародна економіка (2000)

1. Суть і фактори міжнародної економічної інтеграції

Інтеграція в перекладі з латинської мови означає з'єднання окремих частин в єдине, ціле. Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробництва стала міжнародна економічна інтеграція. Міжнародна економічна інтеграція являє собою процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.

Міжнародна економічна інтеграція здійснюється під впливом таких об'єктивних факторів як зростання інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток НТР, зростання рівня відкритості національних економік.

Інтернаціоналізація господарського життя становить собою Процес розвитку стійких економічних зв'язків між країнами і виходу відтворення за межі національного господарства. На зростання рівня інтернаціоналізації особливо активно впливають ТНК.

Міжнародний поділ праці, як зазначалося в попередніх темах, був причиною і умовою розвитку міжнародних економічних відносин як таких, а в наш час він став одним із вагомих чинників міжнародної економічної інтеграції. Розвиток внутрігалузевого, міжгалузевого і територіального поділу праці в кінцевому плані підштовхнув окремі країни до зміцнення економічних зв'язків між ними, особливо між країнами регіону.

Науково-технічна революція вимагає від країн світової співдружності більш тісної взаємодії з метою вирішення актуальних проблем сучасності. Сьогодні практично неможливо розвивати науку і техніку, освоювати новітні технології виробництва, обживати космос, долати проблеми енергетики, продовольства і сировини без тісної взаємодії країн на міжнародному рівні.

Відкритість національних економік дозволяє країні більш повно включатися у світогосподарські зв'язки. Уряди розвинутих країн всіляко стимулюють експортні виробництва, сприяють кооперації національних підприємств з іноземними фірмами, забезпечують правову базу для притоку з-за кордону капіталів, технологій і кваліфікованих кадрів.

Звичайно, для розвитку міжнародної економічної інтеграції недостатньо названих факторів. Крім них, ще потрібні певні передумови, які дають можливість реалізувати об'єктивну необхідність в інтеграції. Серед таких передумов назвемо найважливіші.

По-перше, це близькість рівнів економічного розвитку країн, що інтегруються. Як свідчить світовий досвід, міждержавна інтеграція здійснюється, як правило, або між розвинутими країнами, або між країнами, що розвиваються. Це тому, що інтеграційні процеси протікають більш активно і більш плідно між державами, які перебувають на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. Ті ж інтеграційні об'єднання, до складу яких входять індустріальні країни; та країни, що розвиваються, поки що не відзначаються високою* ефективністю. Та й сам інтеграційний процес розвивається у нижчих, перехідних формах, (наприклад, у формі асоціації, спеціального партнерства і т. ін). Більше того, об'єднання країн з різним економічним рівнем розвитку містить в собі потенційну загрозу для всіх учасників замість вигоди від інтеграції одержати збитки. Якщо індустріальні країни будуть з розумінням ставитись до проблем нерозвинутих країн і| прагнутимуть всіляко сприяти більш швидкому їх розвитку, то вони вимушені будуть поступатися своїми національними інтересами. Якщо ж індустріальні країни ставитимуть на перше місце національні інтереси то за певних умов інтеграційне об'єднання може стати зручною формою прив'язування економік слаборозвинених країн до економічно-індустріальних країн і консервування відсталості і нерозвинутості на боці відсталих країн.

По-друге, це географічна близькість країн, що інтегруються, наявність в більшості випадків спільного кордону. Більшість інтеграційних об'єднань виникали на базі кількох сусідніх країн, які мали транспортні комунікації і, як правило, розмовляли на одній мові, Пізніше до країн-ініціаторів інтеграційних об'єднань приєднувалися інші сусідні держави.

По-третє, це спільність економічних та інших проблем, що стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо. Справа в тому, що економічна інтеграція покликана розв'язати низку конкретних проблем, які реально стоять перед країнами, що об'єднуються.

З врахуванням спільних економічних та інших проблем, які стоять перед країнами-учасницями того чи іншого інтеграційного об'єднання, можна говорити про основні цілі інтеграції. Якщо не брати до уваги окремі особливості, що можуть мати місце в залежності від рівня економічного розвитку учасників інтеграційного союзу, то можна твердити, що всі інтеграційні об'єднання ставлять перед собою в принципі однакові завдання. В їх числі використання переваг економіки масштабу, створення сприятливого зовнішньополітичного середовища, вирішення завдань торгової політики, сприяння структурній перебудові економіки, підтримка нових галузей національної промисловості тощо.

Використаний переваг економіки масштабу означає використання можливостей для розширення регіонального ринку і зменшення витрат виробництва. А це, в свою чергу, дасть можливість залучати більше прямих іноземних інвестицій, адже іноземні компанії прагнуть працювати на великих ринках, для яких доцільно створювати самостійні підприємства.

Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища означає зміцнення взаємодовіри та співробітництва в політичній, військовій, соціальній, культурній галузях. Наприклад, країни Західної Європи, Південно-Східної Азії, Близького Сходу, створюючи інтеграційні об'єднання, саме таку ціль ставили перед собою.

Вирішення завдань торгової політики означає, що учасники інтеграційного об'єднання, діючи спільно, можуть більш плідно співробітничати з іншими міжнародними торговими організаціями і більш впевнено захищати свої регіональні інтереси. Як свідчить досвід, в інтеграційних об'єднаннях створюються більш стабільні і Передбачувані умови і для взаємної торгівлі.

Сприяння структурній перебудові економіки як ціль інтеграції реалізується в результаті залучення тієї чи іншої країни до потреб і можливостей світового ринву. В результаті інтеграції країни одержують можливість повніше використовувати досвід одна одної і поряд з цим зміцнюють свої позиції щодо запозичення нових технологій поза межами інтеграційного об'єднання. Такі цілі ставлять перед собою західноєвропейські країни, підключаючись в тій чи іншій формі до ЄС. Підтримка нових галузей національної промисловості реалізується внаслідок того, що з створенням інтеграційного об'єднання створюються більш сприятливі умови для виробників регіону і висуваються певні перешкоди для виробників третіх країн. Такі протекціоністські цілі часто проявлялися в країнах Латинської Америки та Африки на південь від Сахари. При цьому зауважимо, що незважаючи на очевидні протекціоністські цілі, економічний регіоналізм в більшості випадків не є негативним фактором для розвитку міжнародної економіки, оскільки країни, що інтегруються, здебільшого не встановлюють менш сприятливі, ніж до початку інтеграції, умови для торгівлі з третіми країнами. Іншими словами, захищаючи нові галузі промисловості шляхом створення для них більш широкого регіонального ринку, утворення інтеграційних об'єднань не повинне призводити до ускладнення економічних зв'язків з третіми країнами.