Міжнародна економіка (2000)

Світова інтеграція вимагає наявності спеціальних інструментів її реалізації, тобто створення та забезпечення діяльності відповідних міжнародних економічних організацій. До найбільш відомих сьогодні регіональних організацій відносяться Європейський Союз (ЄС), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Асоціація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), Співдружність незалежних держав (СНД) і деякі інші. Більш докладно про них мова йтиме в наступній темі при розгляді інтеграційних процесів на рівні окремих регіонів.

В даному випадку зупинимося лише на характеристиці тих організацій, діяльність яких в тій чи іншій мірі торкається економічного розвитку світової спільноти в цілому. До таких організацій відносяться передусім Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група Світового банку, Світова організація торгівлі (СОТ), Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Організація ООН по промисловому розвитку (ЮШДО).

Міжнародний валютний фонд був створений в 1944 році з метою нагляду за системою фіксованих валютних курсів. Однак з часом він трансформувався у найбільш впливову міжнародну організацію, яка здійснює регулювання міжнародної макроекономіки. Сьогодні членами МВФ є понад 180 країн.

Керівними органами МВФ є Рада управляючих, Тимчасовий комітет, Виконавча рада, директор-розпорядник і три його заступники, персонал. Рада управляючих становить собою найвищий орган МВФ і Світового банку, представлений управляючими від кожної країни-члена, в ролі яких виступають, як правило, голови центральних банків або міністри фінансів. Рада управляючих засідає один раз на рік восени. До її компетенції входить прийняття нових членів, визначення їхніх квот, розподіл СДР, а також всі основні політичні питання, які доводиться вирішувати МВФ. Тимчасовий комітет - це орган, який визначає поточні завдання МВФ. До його складу входять представники 24 країн на рівні міністрів фінансів або голів центральних банків. Тимчасовий комітет засідає двічі на рік - весною та восени. Виконавча рада - це орган, який засідає тричі на тиждень і керує поточною діяльністю МВФ, включаючи і виділення кредитів країнам-учасницям. До Виконавчої ради входять 24 директори, п'ять з яких призначені (США, Японія, Німеччина, Англія, Франція), три обрані країною, яку вони представляють (Росія, Китай, Саудівська Аравія), решта обирається від груп країн, близьких за своїми соціально-економічними умовами. Директор-розпорядник МВФ традиційно за рішенням Групи семи призначається з представників Європи, а його першим заступником - громадянин США. У директора-розпорядника три заступники, один з яких, як вже зазначалося, перший. Персонал МВФ, починаючи від директора департаменту (відділу) і нижче, представлений громадянами більш ніж 100 країн.

МВФ з метою забезпечення стабільності у міжнародній економіці виконує сьогодні три основні функції: функцію нагляду, функцію фінансової допомоги і функцію технічного сприяння.

Функцію нагляду за валютними курсами і макроекономічною політикою країн-членів та розвитком міжнародної економіки в цілому МВФ здійснює в трьох основних формах: у формі двосторонніх консультацій, у формі багатостороннього нагляду і у формі поглибленого нагляду.

Двосторонні консультації є основною формою нагляду за економічною політикою країн-членів. Суть цього нагляду зводиться до того, що представники МВФ щороку відвідують країни-учасниці і здійснюють переговори з міністерством фінансів, центральним банком, міністерством економіки та іншими економічними відомствами про розвиток національної економіки. За результатами ознайомлення зі станом справ місія МВФ готує доповідь для розгляду на Раді директорів МВФ, в якій обов'язково присутні рекомендації урядові щодо шляхів поліпшення економічного стану країни. Рада директорів заслуховує доповідь своєї місії і думку уряду, представлену одним з директорів, і більшістю голосів від імені МВФ приймає свої рекомендації. Вони не є обов'язковими, але до них, як правило, прислуховуються всі уряди.

Багатосторонній нагляд здійснює Рада директорів двічі на рік у формі аналізу міжнародної економіки на основі доповіді "Світовий економічний огляд", що спеціально публікується для цього. При цьому ставиться завдання забезпечити умови, за яких розвиток економіки окремих країн здійснювався б в руслі світового економічного розвитку. Важливим завданням багатостороннього нагляду є також прогноз темпів зростання реального ВВП, інфляції, бюджетних дефіцитів, розмірів зовнішнього боргу, умов торгівлі, міжнародних резервів тощо.

Поглиблений нагляд здійснюється МВФ на вимогу уряду якоїсь країни чи урядів групи країн (скажімо країн-кредиторів) з метою з'ясування стану справ у країни чи групи країн-позичальників.

Поглиблений нагляд може здійснюватися і в тій країні, уряд якої звернувся до керівництва МВФ з проханням здійснити поглиблений аналіз стану справ в національній економіці.

Функція фінансової допомоги зводиться до використання фінансових ресурсів МВФ для надання фінансової допомоги країнам-членам, які відчувають труднощі з фінансуванням платіжного балансу і подали МВФ програму реформ, спрямованих на поліпшення ситуації. Фінансова допомога МВФ являє собою обмін національної валюти на відповідну суму іноземної валюти. Коли країна бере кредит МВФ, вона здійснює купівлю іноземної валюти за національну. Коли вона виплачує кредит, то здійснює зворотню купівлю національної валюти за іноземну. Кредити МВФ видаються частинами (траншами). Резервний транш вважається частиною міжнародних резервів країни, а тому його купівля не є використанням фінансових ресурсів МВФ. Всі інші випадки використання фінансових ресурсів МВФ передбачають їх надання частинами в міру виконання країною узгодженої програми МВФ економічних реформ. Перший транш надається в обсязі не більше 25% квоти країни в МВФ. Наступні транші можуть бути одержані тільки після виконання вимог МВФ.

Функція технічного сприяння полягає в наданні країнам-учасницям допомоги в галузі розроблення і реалізації грошової та валютної політики, банківського нагляду, бюджетної і податкової політики, статистики, розроблення фінансового та економічного законодавства, підготовки кадрів. Технічне сприяння здійснюється шляхом направлення в країну, яка звернулася за сприянням, відповідних експертів на 2-3 роки.

Особливою функцією МВФ є поповнення міжнародних резервів - шляхом випуску Спеціальних прав запозичень. Спеціальні права запозичення (СДР) являє собою міжнародний резервний актив, створений МВФ в 1969 році, який періодично розподіляється між країнами-членами пропорційно до їхніх квот у МВФ. Курс СДР до долара США розраховується щоденно на основі курсів певної кількості п'яти основних валют - долара США (39%), німецької марки (21%), японської ієни (18%), англійського фунта стерлінгів (11%) і французького франка (11%). Оскільки СДР розподілялися в 1969 і 1981 році, тобто до вступу України в МВФ, остільки Україна, як і інші країни колишнього СРСР, ніколи не одержувала СДР.

Основою фінансових ресурсів є квоти країн-членів, які являють собою їх внесок в статутний капітал при вступі в МВФ. При цьому 25% квоти вноситься у вільно конвертованій валюті, а решта - в національній валюті. Від величини квоти залежить: 1) кількість голосів, якими країна володіє в МВФ, адже кожна країна має 250 базових голосів плюс 1 голос за кожні 100 тис. СДР її квоти; 2) доступ до фінансових ресурсів МВФ, який визначається 50% квоти; 3) кількість СДР, яку країна може одержати при їх розподілі. Найбільшою квотою, і, відповідно, найбільшим числом голосів володіють США (18%). За ними йдуть Японія та Німеччина (по 5,7%), Франція і Великобританія (5,1%), Саудівська Аравія (3,5%), Італія (3,2%), Канада і Росія (2,98%). Для прийняття рішення, як вже говорилося, необхідна проста більшість голосів. Однак на практиці питання виноситься на голосування лише тоді, коли досягнуто згоди всіх країн. Загальний обсяг капіталу, яким володіє МВФ, становить 144,9 млрд. СДР, тобто приблизно 200 млрд. доларів США. Цей розмір переглядається через кожні 5 років з метою концентрації в МВФ такої кількості фінансових ресурсів, яка потрібна для фінансування країн-членів у випадку виникнення кризових явищ в міжнародній економіці.

Група Світового банку являє собою багатосторонню кредитну установу, яка включає в себе п'ять взаємозв'язаних інститутів, спільною метою яких є сприяння розвитку і піднесенню добробуту в країнах, що розвиваються. До складу Світового банку входять Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародне агентство з інвестиційних гарантій (МАІГ), Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС).

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) був створений в 1945 році. Його основними цілями є:

сприяння реконструкції і розвитку країн-членів шляхом заохочення капіталовкладень для виробничих цілей;

заохочення приватних іноземних інвестицій і надання фінансових коштів на цілі виробництва;

стимулювання довгострокового збалансованого зростання і сприяння підтриманню рівноваги платіжних балансів шляхом заохочення міжнародних інвестицій дія розвитку виробничих ресурсів країн-членів Банку. Україна також є членом МБРР і користується його кредитами. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена в 1960 році як філіал МБРР Відмінність між ними полягає в тому, що МБРР переважну частину своїх фінансових коштів одержує на світових фінансових ринках і надає позики під більш низький процент і на більш тривалий час у порівнянні з комерційними банками, в той час як джерелами фінансування МАР є внески країн-донорів і кредити вона надає безпроцентні.

Кредити МАР надаються найбіднішим країнам, в яких річний доход на душу населення становить менше 1305 доларів. Позики надаються на 35 або 40 років і їх погашення починається через 10 років після одержання. Причому позики, як вже говорилося, безпроцентні. Україна поки що не є членом МАР, однак входить в число кандидатів на вступ.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) заснована в 1956 році як філіал МБРР. Сьогодні вона є самостійною установою в складі групи Світового банку. Метою її діяльності є сприяння економічному зростанню в країнах, що розвиваються, шляхом надання підтримки приватному сектору. Підтримка здійснюється таким чином:

наданням довгострокових позик за фіксованими ставками,

або ставками, що змінюються;

вкладення власного капіталу;

надання гарантій і допоміжного фінансування;

управління ризиками;

надання різноманітних консультацій. Членом МФК є і наша держава.

Міжнародне агентство і інвестиційних гарантій (МАІГ) створене в 1988 році як філіал Світового банку. Проте у фінансовому відношенні воно є незалежним. Метою його діяльності є заохочення виробничих інвестицій в країнах-членах, передусім в країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантій інвесторам. МАІГ додатково страхує і перестраховує інвестиції, надаючи такі основні гарантії:

у випадку втрат, що виникли у зв'язку з неможливістю конвертувати місцеву валюту в іноземну для її переведення за межі країни знаходження;

у випадку втрат, викликаних націоналізацією або конфіскацією власності, здійснених урядом країни перебування;

у випадку втрат, викликаних військовими діями або актами громадянської непокори;

у випадку втрат, викликаних неможливістю для інвестора добитися прийняття рішення суду проти країни перебування, яка розірвала або порушила інвестиційний контракт. Україна також є членом МАІГ.

Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС) заснований в 1966 році як незалежна міжнародна організація. Членами МЦВІС є понад 120 країн. Основним завданням центру є, по-перше, сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг по арбітражному розгляду та врегулюванню спорів між урядами та іноземними інвесторами, по-друге, надання консультацій, інформації та здійснення наукових досліджень в галузі інвестиційного законодавства.

Світова організація торгівлі (COT) є головною серед кількох міжнародних органіЛцій, які здійснюють регулювання міжнародної торгівлі товарами і послугами. COT розпочала свою діяльність на початку 1996 року в результаті модифікації Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), яка діяла з 1947 року. СОТ взяла на озброєння основні принципи діяльності ГАТТ, зокрема такі як:

забезпечення режиму найбільшого сприяння експортним, імпортним і транзитним операціям шляхом встановлення відповідних митних тарифів, зборів і т.ін., а також шляхом зрівняння імпортних та місцевих товарів всередині країни через податки, правила торгівлі і т.ін.; надання учасникам угоди всіх прав, переваг і пільг щодо експорту-імпорту товарів, митних тарифів, мореплавання та інших аспектів, якими користуються в даній країні інші суб'єкти міжнародних економічних відносин; використання переважно тарифних засобів захисту національних ринків, відмова від імпортних квот та інших подібних обмежень;

зниження митних тарифів на основі регулярного проведення багатосторонніх переговорів;

надання преференційного (пільгового) режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;

розв'язання торгових спорів шляхом переговорів;

взаємність у наданні торгово-політичних поступок. Крім того, COT здійснює також регулювання міжнародного обміну послугами і торгових аспектів інтелектуальної власності.

Найвищим органом COT є Міністерська конференція, яка складається з представників на рівні міністрів країн-членів і скликається не рідше одного разу на два роки. Щоденну роботу COT організує Генеральна рада, яка також складається з представників всіх країн-членів. В складі COT діють спеціалізовані ради, зокрема Рада по торгівлі товарами, Рада по торгівлі послугами, Рада по торгових аспектах інтелектуальної власності. Спеціалізовані ради є робочими органами Генеральної ради. Технічним органом є секретаріат, який нараховує приблизно 500 співробітників. Його очолює генеральний директор.

Учасниками ГАТТ на початок 1996 року були 130 країн, а членами СОТ стали понад 128 країн. Україна поки що не є членом СОТ В сучасних умовах робоча група СОТ вивчає розвиток зовнішньоторгового законодавства та інші аспекти на предмет їх відповідності вимогам СОТ. Головна користь від приєднання до СОТ для українських експортерів полягає в можливості їх захисту на світовому ринку. Адже сьогодні ЄС, СІЛА та деякі інші країни безпідставно звинувачують окремих наших експортерів у демпінгу і застосовують до них антидемпінгові санкції.

За прогнозами фахівців, діяльність СОТ дасть можливість вже в перші роки XXI століття зменшити середню ставку митних тарифів в розвинутих країнах до 3% (замість 4% в кінці 90-х років), а в окремих країнах ще більше.

Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) була створена в 1964 році і діє під опікою Генеральної Асамблеї ООН. Вона є постійним міжурядовим органом і координаційним центром Генеральної Асамблеї ООН в галузі торгівлі, фінансів, технологій, інвестицій і розвитку. Метою її діяльності в сучасних умовах є сприяння країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою у вирішенні завдань, пов'язаних з інтеграцією в світову економіку на справедливих засадах. Учасниками ЮНКТАД сьогодні є 188 країн. Крім того 104 міжнародні організації та 163 неурядові організації беруть участь на правах спостерігачів.

Найвищим органом ЮНКТАД є конференція, яка проводиться на рівні міністрів раз на чотири роки. Виконавчий орган - Рада по торгівлі і розвитку - збирається двічі на рік. Рада готує доповіді і подає їх на розгляд Генеральної Асамблеї ООН. В складі ЮНКТАД діють комісії за напрямами і секретаріат.

В сучасних умовах ЮНКТАД виконує такі основні функції:

сприяє інтеграції країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою в міжнародну торгову систему;

забезпечує проведення багатосторонніх переговорів з проблем глобалізації і розвитку, міжнародної торгівлі, інвестицій та послуг. Основними країнами, які сприяють фінансуванню різноманітних проектів в рамках ЮНКТАД, є Англія, Бельгія, Нідерланди, Данія, Італія, Люксембург, Норвегія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія.

Організація ООН з промислового розвитку (ЮН1ДО) створена в 1966 році як автономний орган ООН для сприяння промисловому розвитку в молодих національних країнах. її членами є майже 150 країн. Керівними органами є: Генеральна конференція, Рада з промислового розвитку! Секретаріат. Основні завдання, які вирішує ЮНІ ДО:

сприяє розширенню та прискоренню індустріалізації країн, що розвиваються;

сприяє розвитку контактів країн, що розвиваються, з промислово-розвинутими країнами;

допомагає країнам, що розвиваються, комплексно використовувати наявні місцеві ресурси для виробництва товарів на внутрішній та зовнішній ринки;

сприяє передові промислових технологій від розвинутих країн країнам, що розвиваються. Вирішуючи ці та інші завдання, ЮНІДО сприяє прискоренню промислового розвитку молодих національних країн і їх інтеграції в світову економіку.

Як бачимо, існуючі нині міжнародні економічні організації своєю діяльністю сприяють розвитку світової економічної інтеграції. При цьому нагадуємо, що в даній темі не ставилось завдання розкрити діяльність всіх міжнародних економічних організацій. Завдання було інше: показати, що в наш час є інструменти забезпечення економічної інтеграції, і розповісти про окремі з них.