Міжнародна економіка (2000)

Особливості розвитку економічної інтеграції України у світове господарство в значній мірі визначаються наслідками її перебування в складі СРСР. Будучи складовою Радянського Союзу, Україна розвивала зовнішньоекономічні зв'язки, виходячи з потреб єдиного народногосподарського комплексу. Найбільш повне і великомасштабне співробітництво здійснювалось з республіками колишнього СРСР, а також з соціалістичними країнами - членами Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Крім того, Україна співробітничала з групою країн, що розвиваються, і які обрали не капіталістичний шлях розвитку. Хоча і досить обмежені, економічні відносини підтримувалися з кількома розвинутими капіталістичними країнами.

Ставши на шлях незалежності, Україна активно включилася в пошуки шляхів інтенсифікації своїх світогосподарських зв'язків. При цьому відразу дали себе знати такі особливості розвитку зовнішньоекономічних відносин, як недосконалість механізму інтеграції країну міжнародну економіку, нерозвинутість ринкових відносин, вплив економічної кризи, обмеженість досвіду розвитку міжнародних економічних відносин.

Недосконалість механізму інтеграції України в міжнародну економіку обумовлена передусім відсутністю належної правової бази, оскільки існуюче законодавство і підзаконні акти були зорієнтовані на зовнішньоекономічні зв'язки СРСР. Тому Україна нашвидкуруч почала приймати спеціальні закони з питань зовнішньоекономічної діяльності. Серед них закони про зовнішньоекономічну діяльність (16 квітня 1991р.), про створення державного експортно-імпортного банку (3 січня 1992р.), про іноземні інвестиції (13 березня 1992р.), про режим іноземного інвестування (19 березня 1996р.), про захист від недобросовісної конкуренції (7 червня 1996р.) та деякі інші.

Разом з тим були визначені функції відповідних інститутів щодо реалізації зовнішньоекономічних зв'язків. При цьому головною ланкою в системі управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні визнано Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків, на яке покладалися функції розроблення та здійснення загальнодержавної політики в цій галузі. Деякі функції щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності закріплено за Національним банком, Міністерством фінансів, Міністерством закордонних справ, Державним митним комітетом, Торгово-промисловою палатою та іншими інститутами.

Створенню механізму зовнішньоекономічних зв'язків сприяли договори та угоди, що їх уклала Україна з незалежними державами, які утворилися на території колишнього СРСР, та багатьма країнами Європи, Америки, Азії та Африки.

Прийняті нашвидкуруч нормативні акти, крім того, що не завжди були досконалими, відставали від темпів відкриття вітчизняної економіки для зарубіжних фірм. На практиці це призводило до втрати контролю над зовнішньоекономічною діяльністю, а це, в свою чергу, завдало збитків народному господарству і створило загрозу економічній безпеці України. Адже країна зазнала значних збитків, зв'язаних з незаконним ввезенням та вивозом товарів, неповерненням частини експортної виручки, нелегальним відтоком капіталів, невпорядкованою системою пільг та привілеїв для окремих суб'єктів міжнародних економічних відносин.

Як вже говорилося, можливість інтенсифікації зовнішньоекономічних зв'язків в значній мірі обумовлена ринковою трансформацією економіки. Тобто інтенсифікація інтеграційних процесів повинна була б бути закономірним наслідком ринкових перетворень. Однак в Україні активізація зовнішньоекономічних зв'язків відбувалася не поетапно у відповідності з ринковими перетвореннями, а в прискореному режимі. Така ситуація обумовлена нерозвинутістю ринкових відносин в нашій країні. Хоча за більш як десять років ринкової трансформації Україна багато зробила для зближення соціально-економічного змісту своєї економіки з світовою економікою, проте ринкові перетворення ще далекі від завершення та й здійснювалися вони непослідовно. Як наслідок, економіка України сьогодні має риси сучасної ринкової системи, командно-адміністративної системи і системи капіталізму епохи первісного нагромадження капіталу.

До особливостей розвитку зовнішньоекономічних відносин України необхідно віднести і те, що входження нашої держави у світове співтовариство відбувається в умовах глибокої кризи національної економіки та економік країн, що утворилися на території колишнього СРСР, і країн колишньої РЕВ, з якими Україна мала найтісніші економічні зв'язки.

Під впливом економічної кризи наша держава зазнала великих втрату виробничому і науково-технічному потенціалі, допустила істотне погіршення структури виробництва та експорту, нажила великий зовнішній борг і великі суми по його обслуговуванню. Будучи породженням в певній мірі дезінтеграційних процесів на території колишньої РЕВ, і передусім на території колишнього СРСР, спад виробництва, в свою чергу, призвів до обвального скорочення економічних зв'язків України з постсоціалістичними державами. А це означало втрату Україною ринків збуту, на які припадала значна частина вітчизняного зовнішньоторгового обороту.

За таких умов наша країна здійснила переорієнтацію своїх зовнішньоекономічних зв'язків з постсоціалістичних країн на розвинуті капіталістичні країни. Однак останні не заінтересовані в появі на світовому ринку нового сильного конкурента. А тому й окремі з них зберігають дискримінаційні заходи щодо економічних зв'язків з Україною, прагнуть взяти під контроль український ринок стратегічної продукції і технологій і разом з тим витіснити українські підприємства з ринку СНД.

Нарешті ще одна особливість зовнішньоекономічної діяльності України - недостатність досвіду розвитку міжнародних економічних відносин. До набуття Україною незалежності переважна частина досвіду щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності була зосереджена в союзних органах управління. На рівні республік він був обмеженим, оскільки торкався лише тих сфер і напрямів, в яких була задіяна та чи інша республіка, це, по-перше. По-друге, навіть якби Україна володіла повним (сукупним) досвідом СРСР щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, то і тоді б вона не змогла його застосувати в повній мірі, оскільки то був досвід роботи в іншій економічній системі, в умовах жорсткої державної монополії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Сьогодні на світовий ринок вийшли не тільки великі, а й тисячі дрібних підприємств. І всі вони не тільки не мають досвіду зовнішньоекономічної діяльності, а нерідко не мають достатнього досвіду підприємницької діяльності взагалі.

В зв'язку з цим перед Україною стоїть завдання оперативно вирішити питання щодо професійної підготовки та перепідготовки працівників для підприємств і організацій, зайнятих зовнішньоекономічною діяльністю. При цьому варто використати досвід зарубіжних фірм та навчальних закладів, особливо досвід з маркетингу, валютно-фінансових операцій, міжнародного права. Крім того, для забезпечення інтенсифікації зовнішньоекономічних зв'язків необхідно запозичити досвід щодо формування демократичних політичних структур, соціальної бази демократії, високої загальної та політичної культури населення, підприємницької етики і ін. Вивчення зарубіжного досвіду розвитку міжнародних економічних відносин є одним із способів прискорення включення України в систему міжнародної економіки, що дасть можливість швидше подолати кризовий стан економіки, сповна використати наявний виробничий потенціал й забезпечити зростання добробуту населення України.