Міжнародна економіка (2000)

Інтернаціоналізація економіки України, про що говорилося в попередніх темах, породила необхідність подальшого вдосконалення взаємин між вітчизняними господарюючими суб'єктами та їх зарубіжними партнерами. Одним із напрямів такого вдосконалення є розвиток міжнародного бізнесу в Україні. Адже в сучасних умовах він охоплює науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу співпрацю фірм, підприємств, корпорацій та інших господарюючих суб'єктів двох або більше країн.

Для більш активного розвитку міжнародного бізнесу в Україні необхідні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови.

До політико-правових передумов розвитку міжнародного бізнесу в Україні належать: існуючий політичний та правовий режим в країні; модель управління економікою в цілому та її міжнародним сектором; рівень політичної стабільності і політичного ризику. З початком ринкових перетворень в економіці України названі передумови значно поліпшились. Це сталося передусім в результаті прийняття законів та інших нормативно-правових актів, спрямованих на демонополізацію сфери зовнішньоекономічних зв'язків, лібералізацію загальноекономічних умов функціонування господарюючих суб'єктів і процедури їх виходу на зовнішні ринки.

Скажімо, завдяки прийняттю законів "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про іноземні інвестиції", "Про власність", "Про підприємництво", "Про єдиний митний тариф", "Про захист іноземних інвестицій" та деяких інших, а також завдяки прийняттю відповідних указів Президента України і постанов Кабінету Міністрів України створено передумови для включення у зовнішньоекономічну діяльність дрібних та середніх підприємств. При цьому відбулась заміна дозвольно-директивного порядку отримання статусу суб'єкта міжнародного бізнесу на повідомний, запроваджено більш розгалужену систему зовнішньоекономічного інформування, надано право кожному суб'єкту самостійно визначати конкретний спосіб своєї участі у міжнародному бізнесі.

Сьогодні відповідно до закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єктами міжнародного бізнесу можуть бути:

фізичні особи, тобто громадяни України та інших країн, а також особи без громадянства, що мають громадянську дієздатність і правоздатність;

юридичні особи, що зареєстровані в Україні та мають на її території постійне місцезнаходження;

об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що. не є юридичними особами згідно із законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України;

структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва тощо);

спільні підприємства, що мають постійне місце знаходження в Україні. Чинним законодавством та підзаконними актами визначаються й основні принципи, яких мають дотримуватись суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. До цих принципів належать: дотримання суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; забезпечення свободи зовнішньоекономічного підприємництва; створення рівних умов для всіх суб'єктів міжнародного бізнесу і недопущення дискримінації; верховенство законів України над законами інших держав; захист інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; забезпечення еквівалентності обміну та недопущення демпінгу в процесі експорту-імпорту товарів.

Економічні передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні склалися ще в умовах планової економіки. Вже тоді за рівнем економічного розвитку, науково-технічного прогресу, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та економічних традицій Україна була спроможна активно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, в тому числі і брати більш помітну участь у міжнародному бізнесі.

З початком ринкових перетворень в згаданих передумовах чітко проявилися дві тенденції: тенденція до розвитку і тенденція до гальмування. Тенденцію до .розвитку породжує лібералізація механізму інтернаціонального співробітництва, розширення кола учасників міжнародного бізнесу, особливо за рахунок виходу на зовнішні ринки малих та середніх підприємств. Ці останні, як свідчить світовий досвід, містять в собі великий потенціал щодо розвитку міжнародного підприємництва. Основу такого потенціалу становлять експортно-імпортні можливості малих та середніх підприємств, їх здатність більш швидко пристосуватися до змін попиту і пропозиції, більш оперативно освоювати випуск нової продукції, створювати достатню конкуренцію навіть найбільшим ТНК.

Тенденцію до гальмування економічних передумов розвитку міжнародного бізнесу обумовлюють кризові явища в економіці України. Зокрема, зменшення обсягів виробництва негативно вплинуло на експортні та імпортні можливості вітчизняних суб'єктів міжнародного бізнес}' і так само негативно позначилось на структурі експорту й імпорту товарів і послуг.

Соціально-культурні передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні, зокрема такі, як прогресивна структура населення (вік, стать, рівень освіти, професійний склад, національний склад), політична орієнтація населення, відношення до праці та навколишнього середовища тощо, були сформовані в нашій державі до початку ринкових перетворень. Однак в нових умовах вони потребують удосконалення і розвитку. Передусім виникла потреба в підготовці населення до позитивного сприйняття ринкових перетворень, усвідомлення корисності виходу на зовнішні ринки нових суб'єктів господарської діяльності та їх професійної підготовки.

Крім того, в умовах ринкових перетворень в економіці виникає потреба забезпечення нового оптимального поєднання підприємницької самостійності й ініціативи, з одного боку, та обгрунтованого втручання відповідних державних органів у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів міжнародного бізнесу - з іншого боку. Скажімо, державні органи можуть сприяти створенню належної кон'юнктури для розвитку міжнародного бізнесу, спонукати до більш активних інвестицій у експортоорієнтовані та імпортозамінні галузі, заохочувати до участі в певних видах зовнішньоекономічної діяльності за допомогою пільгового оподаткування, митного контролю, оптимізації валютно-кредитної сфери тощо.

Інфраструктури! передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні в умовах планової економіки були пристосовані до дозвольно-директивного порядку отримання статусу учасника зовнішньоекономічної діяльності. З початком ринкових перетворень виникла потреба в істотному вдосконаленні існуючих та створенні нових елементів інфраструктури. Згідно з чинним законодавством ринкова інфраструктура України сьогодні включає в себе аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, біржі (товарні, валютні, фондові, праці), страхові кампанії, аудиторські фірми, холдингові компанії тощо.

Аукціони як елемент інфраструктури становлять собою форму продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, з якими попередньо ознайомлені покупці. їх проведення практикується сьогодні майже в усіх промислових центрах країни.

Торгово-промислові палати становлять собою комерційні організації, які сприяють розвитку зв'язків вітчизняних суб'єктів господарської діяльності з партнерами зарубіжних країн. Вони діють на принципах повного комерційного розрахунку.

Торгові доми становлять собою торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або збутових організацій України і перепродують зарубіжним партнерам або ж навпаки: закуповують товари за кордоном і перепродують вітчизняним оптовим та роздрібним торговцям і безпосереднім споживачам у тих чи інших галузях народного господарства.

Ярмарки (торги) становлять собою форму торгівлі, яка здійснюється періодично в установленому місці певними товарами за зразками. Різновидом ярмарки є ярмарка-виставка, на якій виставлені зразки товарів, які можна замовляти.

Біржа як елемент ринкової інфраструктури становить собою інститут, який організує вільну торгівлю товарами і послугами, цінними паперами, валютою, здійснює посередницькі операції на ринку робочої сили. Відповідно до специфіки діяльності біржі поділяються на товарні, фондові, валютні, біржі праці.

Страхова компанія становить собою фінансово-кредитну організацію, що здійснює систему заходів, спрямованих на повне або часткове відшкодування суб'єктам вітчизняного і міжнародного бізнесу збитків, яких вони зазнали внаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань збанкрутілими партнерами тощо. Останнім часом в Україні завершується формування розгалуженої системи Л-рахових компаній, здатних сприяти розвитку міжнародного бізнесу.

Аудиторська фірма як елемент ринкової інфраструктури становить собою організацію, яка на замовлення контролює і на високому професійному рівні аналізує фінансову діяльність суб'єктів господарської діяльності, їхні звіти та баланси.

Холдингова компанія становить собою акціонерне товариство, капітал якого використовується головним чином для купівлі контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю і отримання доходів.

Саме належне функціонування усіх названих елементів ринкової інфраструктури дозволяє активно розвивати міжнародний бізнес й підносити його результативність.