Бізнес-планування (2006)
3.2. вимоги до змісту ділового плану
Великою помилкою є думка, що хороший бізнес-план може бути складений тільки фахівцем у цій сфері. Найімовірніше, що вона культивується самими робітниками консалтингових фірм, для яких консультаційні послуги у сфері економіки та фінансів дають значні прибутки. Справді, найкращим бізнес-планом буде такий, що розроблений саме тим підприємцем, який буде його і впроваджувати. Інша справа, що за відсутності належного досвіду в окремих питаннях планування, маркетингу, фінансів тощо без допомоги фахівців впоратися з цією роботою буде досить важко. Але експерти, з усіма своїми професійними навичками не в змозі виробити комерційної ідеї, яка і є сутністю ділового плану.
Отже, самостійна розробка бізнес-плану є першою вимогою до його складання. Тільки в цьому разі бізнес-план може найбільш повно висвітлити основну ідею, яка, на думку її автора, здатна привести до підприємницького успіху. Крім того, самостійно складений діловий план дає змогу перетворити процес планування в ефективний метод управління, при здійсненні якого народжуються раціональні ідеї у різних галузях бізнесу. їх здійснення при реалізації плану дасть змогу отримати найбільш високий результат.
Добре розроблений діловий план має бути гранично правдивим: тільки в цьому випадку він виявиться корисним робочим інструментом. Цієї вимоги необхідно дотримуватися навіть під загрозою можливого "холодного" ставлення до проекту з боку інвесторів. Адже прикрашання ситуації з метою отримання інвестицій може значно ускладнити життя при настанні термінів розрахунків з кредиторами. Крім того, неправдивий бізнес-план виявляється непридатним для навчання, а отже, втрачає найбільшу свою цінність.
Додержуватися цієї вимоги дуже просто. Для цього достатньо за будь-якого висновку ставити собі питання: а що буде, якщо події будуть розгортатися не за планом? Якщо ринкова ситуація дозволяє дати кілька оцінок, то головну увагу потрібно приділити найбільш песимістичній із них.
Отже, необхідно чітко зрозуміти, що бізнес-план — це не формально складений документ, призначений для підкреслення важливості фірми. У першу чергу це робочий матеріал, необхідний для практичної діяльності.
Його розробка буде абсолютно непотрібною, якщо здійснюватиметься "на вимогу інвесторів", а не за внутрішньою потребою фірми. Для того щоб шляхом планування досягти підвищення ефективності функціонування фірми, необхідно зробити цей процес безперервним. Найчастіше по закінченні певного проміжку часу раніше складений план виявляється не зовсім правильним. І це абсолютно нормально, це не помилка при складанні плану, бо можуть відбуватися різні події, а ринкова кон'юнктура настільки непередбачувана, що окремі деталі просто не можуть не змінюватися. Головне — постійно стежити за цими змінами і вчасно вносити необхідні виправлення.
Якщо це робиться, то можна бути впевненим, що помилки більше не повторяться. А набутий таким чином досвід значно покращить ефект від управління фірмою.
Дуже часто трапляється, що початкова ідея розвивається, доповнюється і навіть змінюється упродовж процесу розробки та виконання планів. Це нормально, тому що, як уже підкреслювалося, головною метою ділового планування є підвищення якості бізнесу. Комерційна ідея при цьому є поштовхом до плідної роботи з творчого осмислення бізнесу, пошуку напрямків його покращення.
При розробці ділового плану ніколи не треба зациклюватися на бізнес-ідеї. Вона не є догмою, і якщо з'являться переконливі доводи щодо її коригування, то це необхідно робити. Не ідея є метою ділового планування, а сам його процес, який підвищує рівень знань про бізнес і на цій основі формує нову якість справи.
Дотримання логіки у складанні бізнес-плану є однією з головних вимог. Треба ставити за мету досягти такої побудови змісту, щоб будь-яка з дій, що пропонуються, мала б під собою основу і результат від втілення. Якщо план будується відповідно до структури ділового циклу, то і логіка його змісту буде збережена.
Наприклад, якщо планом передбачається збільшити обсяг продажу на 20 % , то необхідно, щоб ця пропозиція була відображена в інших стадіях ділового циклу. А саме:
чи відповідає майбутньому зростанню продажу платоспроможний попит на продукцію (послуги);
чи в змозі фірма забезпечити зростання попиту наявними виробничими потужностями;
чи задовольняє структура управління і форма власності майбутнім вимогам;
чи задовольнять покупців форми продажу та розрахунків, які використовуються сьогодні;
чи забезпечить фінансовий результат окупність інвестицій тощо.
Щоб запропонований проект був прийнятий і профінансова-ний, недостатньо, щоб він був справді перспективним. Практика підприємництва знає немало прикладів, коли хороші ідеї виявляються ненрийнятими тільки тому, що вони були бездарно викладені. Цього часто не розуміють підприємці, вважаючи, що інвестори повинні вступити між собою у бійку за право фінансування бізнес-ідеї. Насправді все відбувається далеко не так, як бачать підприємці. Одержуючи численні пропозиції, потенційний інвестор (як і будь-яка людина) буде приділяти увагу тільки тому, що йому принаймні не набридне непотрібними технічними подробицями, важким стилем викладення, складними Розрахунками і голосними обіцянками.
Складаючи бізнес-план необхідно постійно ставити себе на місце його читача. І при цьому пам'ятати, що ознайомлюватися з планом буде людина, яка має справу з грішми, а не з конкретним бізнесом. Тому основні технічні ідеї необхідно викладати максимально доступно, навіть у шкоду науковій точності.
Крім того, необхідно постійно мати на увазі, що інвесторам властивий здоровий песимізм щодо вміння підприємця повернути вкладені кошти. Найкращим засобом, щоб розвіяти його, є наведення висновків щодо ідеї з боку безпосередньо покупців, контрагентів, банківських працівників, науковців. Чим більше у бізнес-плані експертних висновків незалежних суб'єктів ринку, тим кращою бачиться майбутня доля проекту.
Словом, складання хорошого бізнес-плану неможливо провести за будь-якою методикою. Це творчий процес, у якому є й достатньо формалізовані та інтуїтивні елементи. Інвестор, який ознайомлюється із бізнес-планом, уявляє майбутнього партнера, складає думку про його професіоналізм, впевненість у собі, ділову порядність. Тому при подальшому вивченні курсу необхідно звертати увагу не тільки на питання методичного плану, а й на моменти "тактики" подання матеріалу з метою зацікавлення і доброзичливого ставлення до нього.
Ознайомлюючись із діловим планом, інвестор насамперед складає думку про професіоналізм його розробників та майбутніх виконавців. Тверезо усвідомлюючи вірогідність успішного завершення проекту, інвестори цілком розуміють, що навіть найперспективніша ідея може бути провалена бездарними діями з її впровадження. Тому для нього бізнес-план, крім змістової частини, надає інформацію про фаховий рівень та ділові навички підприємців. Саме це і є визначальним для прийняття рішення про фінансування проекту.
Необхідно враховувати, що вимоги різних інвесторів, як правило, не дуже відрізняються одна від одної. Це дає змогу в практиці ділового планування сформулювати їх як правила "4-С" — character, cash flow, collateral, contribution (рис. 3.1).
Як доведено практикою, найліпшим засобом отримання додаткових гарантій щодо зацікавленості підприємця у дбайливому використанні отриманих коштів є його особистий внесок у спільну справу. Звичайно підприємцеві ставиться умова про не менш як ЗО %-ву участь у проекті.
Однак все це не має ніякого значення, якщо не супроводжується доказами наявності у виконавця проекту належної ділової репутації. Частіше за все, ознайомлюючись із бізнес-планом, інвестор не має жодного уявлення про сутність бізнесу, який пропонується. Замислюючись над викладеними доводами, він робить висновок про професійний рівень виконавця проекту, його Досвід роботи на ринку, наявність ресурсів та його особисті якості. Лише будучи впевненим у ділових якостях підприємця, інвестор може виявити бажання взяти участь у реалізації проекту.
Таким чином, для того, щоб задовольнити бажання інвесторів, необхідно формувати бізнес-план за такою принциповою схемою:
Надати переконливі докази того, що фірма займає (або здатна зайняти) непевне становище на ринку.
Розкрити суть комерційної ідеї, реалізація якої буде основним напрямом діяльності у плановому періоді.
Обґрунтувати доцільність комерційної ідеї.
Надати переконливі докази правдивості комерційної ідеї та можливості її здійснення силами фірми.
Визначити потребу у фінансуванні та конкретні напрямки, за якими будуть витрачатися кошти інвесторів.
Визначити права інвесторів в управлінні, контролі та розподілі кінцевих результатів.
Ця схема дає змогу справити враження глибокого вивчення проекту. Однак при дотриманні цієї форми не треба забувати безпосередньо про сам бізнес. Розробка бізнес-плану може тільки допомогти рішенню проблеми, але жодним чином не вирішити її. Іншими словами, не треба розділяти план і бізнес. Великою помилкою було б використання бізнес-плану як яскравої обкладинки. Він заслуговує більшого значення у досягненні підприємницького успіху.