Бізнес-планування (2006)

Як правило, структура бізнес-плану індивідуальна і залежить від багатьох чинників, включаючи особисті якості керівника фірми, а також вимоги майбутнього інвестора. Взагалі структура ділового плану, що обирається, призначена для ознайомлення з його змістом. Порядок самої розробки дещо інший і буде розглядатися у наступному параграфі. Отже, розробка має відповідати структурі ділового циклу. З огляду на це багато фахівців і консультантів у бізнесі схиляються до того, що змістова частина плану має включати такі розділи:

"Резюме" або "Реферат".

"Загальна характеристика фірми та бізнесу".

"Аналіз ринку і маркетингова стратегія".

"Продуктова стратегія".

"Виробнича стратегія".

"Розвиток системи управління і власності".

"Фінансова стратегія".

Передує бізнес-плану "Резюме", в якому в концептуальній формі дається характеристика самої справи та основної комерційної ідеї. У стислій формі наводяться основні висновки про її здатність принести успіх, про потребу в інвестиційних ресурсах, основних фінансових результатах здійснення проекту.

У "Резюме" мають бути представлені відповіді на питання інвестора щодо сутності передбачуваного проекту, серйозності намірів і можливого результату. Якщо після ознайомлення з резюме у інвестора не зникне бажання продовжувати ознайомлення з бізнес-планом, значить воно складене добре.

"Резюме" слід писати після розробки всіх інших розділів бізнес-плану з таким розрахунком, щоб у ньому в стислій формі були відображені сутність справи й індивідуальний підхід до неї з боку підприємця. Необхідно враховувати, що зміст "Резюме" здебільшого формує враження у інвестора про серйозність намірів керівництва фірми і його професіоналізм. Тому бізнес-план потрібно "пускати у роботу" лише в тому випадку, коли "Резюме" буде справляти враження на вищий управлінський персонал самої фірми як закінчена, логічна частина плану.

Ознайомлення з діловим планом починається з характеристики нинішнього стану справ фірми. Цей матеріал супроводжується статистичною інформацію та аналізом звітів про основні показники її діяльності не менш ніж за 2—3 останні роки.

Найбільш повну інформацію в цьому розділі надають показники обсягу продажу (реалізації), витрат на виробництво продукції, що реалізувалася (робіт або послуг), валовий і чистий прибуток. Джерелами інформації для цього розділу можуть служити прийняті в Україні форми бухгалтерської звітності: баланс підприємства, звіт про фінансові результати і їхнє використання, звіт про наявність і рух коштів підприємства та звіт про стан майна підприємства.

Крім того, у цьому розділі формулюється висновок про доцільність використання в подальшому раніше відпрацьованих засобів управління бізнесом.

Основна частина маркетингового розділу має бути присвячена безпосередньо визначенню попиту і можливості ринку, конкуренції та іншим чинникам впливу на його динаміку. Також необхідно відображати й обґрунтовані висновки про те, як передбачуваний бізнес буде впливати на ринок і реагувати на ймовірні кон'юнктури. Зрозуміло, що ці обґрунтування проводяться крізь призму забезпечення збуту товарів.

При формуванні цього розділу необхідно пам'ятати про те, що його матеріал найчастіше передається інвестором на експертизу з метою отримання висновків про кваліфікацію підприємця і його компетенцію в обраній сфері бізнесу. Експертиза здійснюється або самими спеціалістами з інвестицій, або незалежними фахівцями з того чи іншого ринку.

Звичайно, організації-інвестори працюють з певними проектами, з яких вони мають фахівців. Так, при реалізації свого проекту в Україні Європейський банк реконструкції та розвитку брав для розгляду тільки бізнес-плани, які були присвячені комерційній ідеї з 240 видів продукції (послуг). Коли підприємці подавали плани, присвячені іншим, крім названих, галузям бізнесу, їх просто не приймали, аргументуючи відсутністю експертів для перевірки їх маркетингової частини. При цьому не приймалися ніякі доводи щодо ефективності проекту, його перспективи на зовнішніх ринках, майбутніх прибутків тощо. Це ще раз свідчить про велику увагу, яку приділяють інвестори маркетинговій частині ділового плану. Отже, і підприємець повинен мати на увазі, що перспективи прийняття його плану значною мірою залежать від якості розробки маркетингу комерційної ідеї.

У розділі "Продуктова (товарна) стратегія" подається перелік основних видів продукції, яка випускається, її призначення та якісні характеристики, що показують переваги створюваного фірмою продукту (послуги) або його унікальність. Наприклад, які більш прийнятні для покупців особливості продукції (послуг) будуть відрізняти їх від аналогічних товарів, що випускаються конкурентами.

Зв'язок з попереднім розділом має полягати в доведенні факту відповідності потреб ринку продуктам, що випускаються фірмою. Крім цього якісного параметра, велике значення мають розрахунки можливого обсягу продажу. Отримані результати мають бути підтверджені конкретними пропозиціями покупців у вигляді контрактів, протоколів про наміри тощо.

Якщо у планових розрахунках можливість досягти необхідного обсягу продажу знаходить своє підтвердження, то стає зрозумілим питання про можливість фірми виробити цей продукт з необхідними споживчими якостями. З'ясуванню цього присвячений матеріал наступного розділу бізнес-плану — "Виробнича стратегія". Він містить техніко-економічне обґрунтування обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), передбачуваних витрат і потреби у придбанні активів.

Найважливішим результатом розробки цього розділу є дані про виробничі витрати при реалізації проекту. Ця частина бізнес-плану містить найбільшу кількість формалізованих процедур та методик. Згідно з ними розраховуються потреби у всіх видах Ресурсів: основних фондах, поточних активах, сировині та матеріалах, робочій силі. Отже, у виробничому розділі формується інформація про основні витрати на реалізацію проекту.

Можливості підприємства у реалізації комерційної ідеї залежать також від рівня менеджменту, організаційної структури фірми, форми власності і засобу формування початкового капіталу. У розділі "Розвиток системи управління і власності" наводяться організаційна структура підприємства, сутність можливої (за необхідності) реорганізації, аналізується управлінський і кадровий склад. При цьому доцільно показати організаційну схему підрозділів підприємства, з якої має бути видно: хто чим буде займатися, як будуть взаємодіяти між собою всі служби, як планується координувати та контролювати їхню роботу.

Значна частина розділу присвячена розробці кошторисів витрат на управління, а також на адміністративні витрати. Розраховуючи ці витрати, треба порівнювати їх з можливими результатами бізнесу, а також функціями управління. Як і у виробничому розділі плану, ці витрати поділяються на поточні та капітальні.

Особливе значення цей розділ має для корпорацій, у бізнес-плані яких відображуються структура акціонерного капіталу, можливий розмір дивідендів і зобов'язання щодо акцій, розподіл активів фірми у випадку припинення дії або її ліквідації. Ця частина особливо цікавить інвесторів, які вкладають кошти у статутний фонд фірми. У результаті розрахунків обґрунтовується не тільки загальний розмір капіталу, а й потреба у його залученні із зовнішніх джерел.

Завершує змістову частину бізнес-плану фінансовий розділ. У ньому узагальнюються матеріали попередніх розділів з погляду їхнього впливу на формування фінансових результатів. Важливою особливістю фінансового розділу бізнес-плану є подання розрахунків за роками реалізації проекту. Тобто інвестору необхідно надати можливість оцінити перспективу проекту не тільки в цілому, а й показати можливість підтримувати нормальну платоспроможність протягом усього планового періоду. Методика фінансових розрахунків проводиться таким чином, щоб найбільш повно використати інформацію з попередніх розділів бізнес-плану. Більше того, будь-яка цифра з розрахунків фінансових показників має обґрунтовуватися у відповідному розділі.

Отже, послідовність розділів бізнес-плану робить його цілісним документом, своєрідною моделлю ділового циклу. Його розробка дає змогу відповісти на ряд питань:

Що потрібно споживачу?

Що необхідно виробляти?

Яким чином виробляти?

Як управляти виробництвом і персоналом?

Які потреби фірми у фінансових вкладеннях?

Які фінансові результати слід очікувати?

Щоб діловий план був зрозумілим, він має відповідати структурі ділового циклу. Тоді він буде логічно упорядкований. Логіка його формується з послідовного вирішення таких питань: що потрібно споживачу; що виробляти; як виробляти; як керувати; які потреби у коштах; які фінансові результати слід очікувати?