Бізнес-планування (2006)

3.4. порядок розробки ділових планів

Нагадаємо, що структура, наведена у попередньому параграфі, доречна з погляду ознайомлення з результатами ділового плану, тому що вона відповідає структурі ділового циклу. Однак це не означає, що і його розробка має відбуватися за тією ж послідовністю. Найчастіше формування окремих розділів здійснюється паралельно і має циклічний характер.

Порядок розробки бізнес-плану наведено на рис. 3.2.



Як видно з рисунка, відсутня чітка вказівка на початковий Розділ. Справді, схематичність ділового планування не має принципового значення (наприклад, спочатку вивчення ринку, після цього розробка продукту і т. ін.), як і практичного підтвердження.

Насправді план починається з розробки ідеї. А вона може виникнути у будь-якій фазі ділового циклу. Ідея може стосуватись самого продукту, способу його продажу, організації виробничого процесу, сервісного обслуговування тощо.

Формулюватися ідея повинна таким чином, щоб із неї можна було сформувати завдання для подальшої розробки бізнес-плану. Можливий такий варіант викладу ідеї.

приклад опису комерційної ідеї

Основною комерційною ідеєю майбутнього проекту є вихід на ринок із новим продуктом — чоловічим шкіряним ременем, зробленим із другосортної шкіряної сировини за італійською технологією.

В умовах різкого зростання цін на шкіряну сировину значно підвищилася собівартість шкіргалантерейної продукції фірми. В умовах стабільності ринкових цін та високого рівня конкуренції це призводить до падіння показників прибутковості бізнесу. Водночас на ринку з'явився новий продукт, походженням з Італії, який, незважаючи на великі витрати, пов'язані з його імпортуванням, характеризується конкурентною ціною та стабільним попитом з боку споживачів.

Вивчення властивостей цього продукту дає змогу зробити висновки, що на його виробництво використовують другорядну шкіряну сировину (спилок), а високі споживчі якості досягаються за рахунок використання сучасних технологій нанесення штучного шару, використовуючи відомі технології та хімічні матеріали (лаки, фарби, емульсії). Це дає можливість зробити висновки, що освоєння технології фірмою не тільки сприятиме підвищенню прибутковості бізнесу, а й створить умови для зростання завдяки розширенню ринків збуту.

Розглянемо ступінь впливу ідеї на всі стадії ділового циклу. При цьому відбувається процес подальшого доопрацювання ідеї виходячи з нових знань про ринок, конкурентів, поведінку покупців і можливі технології виробництва продукту. На цьому етапі краще передбачити максимум можливих варіантів для того, щоб у майбутньому мати можливість вибору найраціо-нальніших із них.

Тобто сформована основна ідея проекту дає змогу створити своєрідне техніко-економічне замовлення чи завдання на подальшу розробку ділового плану. Подальші кроки розробки плану наведено в табл. З.1.



Із таблиці видно, що відповідно до розглянутого порядку розробки спочатку формуються ті частини ділового плану, які стосуються безпосередньо його продукту (рис. 3.2). Це маркетинг-план, товарна політика фірми та виробничий план. У сукупності їх інколи називають змістовою частиною ділового плану.

Формуючи план не можна забувати, що будь-яка описувана дія потребує певних витрат. І якщо до будь-якого розділу плану включається конкретна схема здійснення бізнесу, то вона обов'язково має супроводжуватися оцінкою (калькуляція, кошториси) витрат, які потім збираються разом і при розробці фінансового розділу зіставляються з можливими надходженнями.

Так за результатами розробки змістових розділів ділового плану формуються такі види кошторисів та калькуляцій (табл. 3.2).



Після завершення розробки першого варіанта (або варіантів) змістових розділів ділового плану з'ясовується, чи відповідає запропонованим змінам діюча система управління та власності. Це питання обґрунтовується у розділі 3 підручника. Після його вирішення при формуванні нової схеми управління оновленого бізнесу розробляються кошториси загальногосподарських та адміністративних витрат.

Отже, коли будуть визначені всі заплановані надходження та витрати за першим варіантом плану, тоді можна переходити до розрахунків очікуваних фінансових результатів проекту. Далі при висвітленні кожного розділу бізнес-плану будуть розглядатися конкретні засоби упорядкування їх розрахункової частини в умовах використання програмних продуктів, призначених для ділового планування. Загальний порядок використання програмних продуктів буде розглянуто в наступному параграфі. Зараз розрахунок фінансових показників плану здійснюється фактично автоматично по завершенні всіх зазначених процедур, отримана інформація вноситься до бази даних. Таким чином, є можливість відразу дізнатися, до чого веде розроблена модель організації бізнесу.

У результаті першого порівняння надходжень та витрат найчастіше виявляється, що ефективність реалізації проекту не задовольняє підприємця. У цьому випадку необхідний аналіз одержаного варіанта фінансових потоків на предмет виявлення найбільш кризових точок у формуванні витрат і надходжень. Вони можуть знаходитись на різноманітних стадіях ділового циклу.

Наприклад: за результатами виконаних у фінансовому розділі бізнес-плану розрахунків, у конкретному плановому періоді обсяг грошових надходжень очікується в розмірі 400 тис. грн, а витрати — 450 тис. грн. Зрозуміло, що така ситуація неприпустима. Для усунення виявленої невідповідності необхідно ще раз повернутися до тих розділів плану, де формуються зазначені витрати і надходження. їх необхідно проаналізувати з погляду можливого коригування для досягнення додатного розміру грошових потоків. При аналізі з'ясувалося, що в цьому періоді заплановане деяке зниження обсягу продажу в результаті проведення пільгового продажу продукції з метою реклами. Після наради з маркетологами період проведення цієї акції було вирішено скоротити з одного місяця до 15 днів, а відсоток зниження ціни зменшити з 25 до 18. За розрахунками, це дасть збільшення грошових надходжень порівняно з початковим варіантом у розмірі 12 тис. грн.

Паралельно з цим спеціалісти, які розробляли виробничий розділ плану, виявили, що підвищені витрати в цьому періоді зумовлені роботами з капітального ремонту виробничого приміщення вартістю 82 тис. грн. Після уважного перегляду цієї планової події було вирішено, що договір з будівельною організацією варто укласти тільки на ремонт даху, замість оздоблення фасаду облицювальною плиткою зупинитися на більш дешевому варіанті — фарбуванні, а від гаданого перепланування приміщення з метою виділення частини площі під кабінет начальника виробництва поки що відмовитися. У результаті плановий розмір витрат зменшився на 37 тис. грн.

Свої пропозиції вніс і комерційний директор. Він провів переговори з постачальниками устаткування і домігся змін у контракті на придбання додаткового устаткування у бік зменшення розміру попередньої оплати з 50 до ЗО % від вартості постачання. А від того, що термін проведення попередньої оплати за контрактом припадав на аналізований проблемний період, обсяг планованих витрат у ньому знизився на 18 тис. грн.

Фінансовий менеджер запропонував змінити схему нарахування дивідендів із поквартальної, починаючи з першого року здійснення проекту, на більш прийнятну для фінансів підприємства. Перший рік — за підсумками року, другий — за підсумками за півріччя, третій і далі — за підсумками за квартал. Подані розрахунки показують, що така схема дозволить зберегти у складі обігових коштів фірми додатково 9 тис. грн. Крім того, було запропоновано змінити передбачену схему створення дочірнього підприємства. За розрахунками, що узгоджені з юристом фірми, замість створення нового підприємства використання спільної діяльності без створення юридичної особи дасть економію адміністративних витрат у розмірі 13 тис. грн.

Не залишився осторонь і директор фірми. Він прийняв рішення відмовитися від планованого придбання нових лазерного принтера і факсу, а також зупинився на більш дешевому варіанті заміни офісних меблів. При цьому розмір економії склав 17 тис. грн.

Аналізуючи всі пропозиції, неважко підрахувати, що дефіцит коштів — 85 тис. грн — вдається перекрити додатковими прибутками в сумі 106 тис. грн.

Такі дії необхідно повторювати, доки підсумкові очікувані результати виявляться прийнятними як для підприємця, так і для передбачуваного інвестора. Якщо такого результату не вдається досягнути, то від подальшої роботи з планом краще відмовитися.

При розробці ділового плану його фінансовий розділ є своєрідним каталізатором, який оцінює можливість здійснення та якість планових рішень. Тому для формування дієздатного ділового плану велике значення має аналіз отриманих загальноекономічних та фінансових показників і коефіцієнтів. їх ретельний та кваліфікований аналіз дозволяє виявити вузькі місця плану і порівняти варіанти процесу впровадження бізнес-ідеї. Чим більше варіантів буде прораховано і чим частіше в ході розробки плану звертатимуться до аналізу форм фінансового розділу бізнес-плану, тим якіснішим буде діловий план.

Після упорядкування всіх розглянутих розділів ділового плану слід переходити до розділу, який присвячено опису компанії та бізнесу. Сенс саме такого порядку визначається тим, Що цей розділ призначений тільки для потреб інвесторів, тобто включається лише у зовнішній бізнес-план. За цими матеріалами багато в чому формується думка інвестора про здатність команди вирішувати проблеми, поставлені діловим планом.

І це зрозуміло. Обіцянки майбутніх доходів — справа досить непогана, але тільки за умови, що вона підкріплюється здобутками, які можна продемонструвати. Тобто матеріал цього розділу має надати докази того, що ретроспектива діяльності фірми, її потенціал та накопичений досвід дозволяють сподіватися, що завдання цього ділового плану можуть бути виконані з бажаною якістю та у визначений термін.

Завершальним етапом складання бізнес-плану є написання резюме. Фактично воно є своєрідним вступом до поданого матеріалу. Зрозуміло, що для нього мають бути відібрані найбільш виграшні місця з усіх розділів.

При підготовці резюме необхідно пам'ятати, що саме цей розділ найчастіше виявляється першим і останнім для передбачуваного інвестора у випадку його невдалого написання. Частіше за все бізнес-план, який розглядається, є далеко не єдиною можливістю для нього щодо вкладання грошових коштів. Тому, подаючи на розгляд бізнес-план, треба пам'ятати про наявність можливого конкурента. Якщо інвестор, який вас цікавить, виявить інтерес до одного з багатьох інших проектів, вам залишиться відкласти свої наміри на довший термін. Для того щоб запобігти цьому, необхідно всіляко підтримувати його зацікавленість у проекті, який розробляється. Від першого враження дуже багато залежить, і насамперед те, чи він і далі розглядатиме ваш бізнес-план. У цьому разі ви принаймні будете в змозі захищати свій план і роз'яснювати незрозумілі місця у проекті, що пропонується.

Як висновок можна вказати, що резюме треба складати так, щоб у ньому були висвітлені такі моменти:

обстановка на ринку з погляду бажаності для покупців при реалізації ідеї, яка пропонується;

сутність комерційної ідеї;

можливість виконати вимоги щодо реалізації бізнес-плану;

основні вихідні дані проекту;

розподіл участі інвестора та власників бізнесу в реалізації проекту;

можливості для зниження ризику інвестора у випадку невдачі.

Деякі з підприємців пропонують давати резюме, підготовлене для друку, своїм добрим знайомим. Як правило, вони розуміють природні риси конкретного бізнесу не більше, ніж потенційний інвестор. Тому цікаво, чи викличе у них ваша ідея певний інтерес. Якщо так, то можна вважати, що резюме складено принаймні непогано.

Дотримання правильного порядку складання бізнес-плану багато в чому залежить від організації процесу планування на фірмі. Тут можливі два варіанти. Перший пов'язаний з виділенням служби або спеціалістів, що займаються тільки плануванням. Другий припускає здійснення функцій планування всіма спеціалістами з виділенням координатора цього процесу — генерального або фінансового директора. Переваги та недоліки цих схем наведено у табл. 3.3.