Методологія соціально-економічного пізнання

Місце та роль будь-якої навчальної дисципліни визначається передусім тим, наскільки вона необхідна у практичній діяльності людей, тобто які функції вона виконує на тому чи іншому етапі суспільного розвитку. Стосовно методології соціально-економічного пізнання то вона, як вже зазначалося, використовується для одержання нового наукового (істинного) знання про соціально-економічне життя суспільства Завдяки науковій методології пізнання люди мають можливість не тільки пізнавати економічну дійсність, але й активно впливати на неї, перетворювати її в своїх інтересах. Відомий англійський філософ XVI - XVII століття Ф. Бекон порівнював наукову методологію зі світильником, що освітлює мандрівнику дорогу у темряві. А на думку Д.І. Менделєєва, наукова методологія дає можливість людям зводити до мінімуму затрати часу, коштів та зусиль при вирішенні тих чи інших практичних задач. Сам же Д.І. Менделєєв, застосувавши наукову методологію, зокрема метод індукції, сформулював закон, відомий під назвою "періодичний".

Великого значення застосуванню наукової методології, передусім такої її складової як метод, надавали творці марксистського напряму в економічній науці К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін. Вони вважали, що методологічні знання - це не догми, а відправні пункти для подальшого дослідження.

Саме цим знання методологічні відрізняються від знань теоретичних, адже перші характеризують підхід, шлях до пізнання об'єкта, а другі розкривають його природу.

Наукова методологія в руках вченого-економіста виступає надійним засобом пізнання економічної дійсності, збереження його сили і часу, запобігаючи застосування методу проб та помилок, який часто-густо призводить до негативних наслідків. Водночас методологія дає можливість кожній галузі економічної науки виконувати її специфічні функції. Скажімо, політична економія може виконувати пізнавальну, ідеологічну, методологічну, практичну функції тільки завдяки застосуванню певної сукупності найбільш загальних принципів, методів і способів пізнання економічних систем, тобто певної методології.

Застосування відповідної методології дозволяє політичній економії виконувати передусім пізнавальну функцію, суть якої зводиться до пізнання економічних явищ, створення теоретичної системи економічних законів, категорій, понять. Ці останні виступають базою формування специфічних прийомів політекономічного дослідження, які і забезпечують пізнання економічної дійсності. Зрозуміло, що за умови хибності теоретичної системи економічних законів, категорій та понять будуть сформовані хибні специфічні прийоми дослідження і внаслідок цього будуть отримані хибні результати.

На пізнанні економічних законів, категорій, понять базується ідеологічна функція політичної економії, яка полягає у формуванні певного світогляду у членів суспільства. Так, марксистська політична економія розкриває - антагоністичні суперечності між найманими працівниками і капіталістами, науково обґрунтовує класовий підхід до аналізу суспільних явищ, аргументує неминучість зміни одного способу виробництва іншим, показує історичні переваги кожної наступної формації у порівнянні з попередніми. Прихильники буржуазного напряму в політичній економії застосовують таю підходи до пізнання економічних явищ, які дозволяють їм формулювати закони, категорії та поняття, спрямовані на вуалювання суперечностей між працею і капіталом, проголошення капіталізму вічним і найкращим способом виробництва.

Як вже зазначалося, теоретичні знання одних галузей науки за певних умов можуть виступати в ролі методологічних знань в інших галузях науки. В сфері економічної науки сказане стосується передусім політичної економії (економічної теорії), адже політична економія виконує методологічну функцію. Ця остання полягає в тому, що політична економія як наука більш високого рівня виступає методологією конкретних економічних наук (галузевих та функціональних), утворює важливу складову методу цих наук. Інакше кажучи, метод економіки промисловості, економіки сільського господарства тощо не може бути створений без використання законів, категорій і понять політичної економії.

Практичну функцію політична економія може виконувати також тільки завдяки формулюванню економічних законів, категорій, понять, що служать базою управління суспільним виробництвом. Цю функцію політична економія виконує як в умовах планової економіки, так і в умовах ринку.

Говорячи про функції політичної економії, слід мати на увазі, що всі вони взаємозв'язані і взаємодіють між собою. Зрозуміло, що визначальною серед них є пізнавальна функція. А тому й найважливішим завданням методу політичної економії є забезпечення вчених-економістів методологічними засобами теоретичного пізнання економічних явищ. В сучасних умовах спостерігається зростання ролі методу політичної економії в пізнанні економічної дійсності. Воно (зростання ролі) викликане цілою низкою факторів. По-перше, тим, що в сучасних умовах у зв'язку з істотним зростанням обсягів економічної діяльності та інформації про неї значно ускладнились структура і взаємозв'язки економічних явищ в тому числі з появою так званої перехідної економіки. Внаслідок цього сталися як кількісні, так і якісні зміни в предметі політичної економії та інформації про нього. Іншими словами.

Щоб правильно орієнтуватися в сучасних економічних явищах, необхідно сповна оволодіти науковим методом пізнання.

По-друге, зростання ролі методу політичної економії зумовлено також тим, що поряд із змінами в об'єкті дослідження політекономії зазнає істотних змін і сама політична економія, оскільки:

зростають обсяги політекономічної інформації, тобто появляються нові поняття і категорії, формулюються нові економічні закони; теоретичні поняття і категорії політичної економії стають більш глибокими за змістом і більш складними за формою, в меншій мірі безпосередньо пов'язаними з емпіричним наочним матеріалом;

політична економія досліджує свій предмет у тісному зв'язку з власне соціальними проблемами та проблемами навколишнього природного середовища, чого не робилось раніше;

істотно зросла роль наукової абстракції в політекономічних дослідженнях та ускладнився процес відокремлення суб'єктивного від об'єктивного, адже в сучасних умовах значна частка результатів наукових досліджень може бути досягнута лише завдяки високонауковим абстракціям, виділити які можна тільки шляхом застосування наукового методу пізнання. По-третє, зростання ролі методу політичної економії . зумовлене розвитком процесів диференціації та інтеграції наук.

Диференціація та інтеграція наук становлять собою дві сторони одного і того ж процесу розвитку науки як цілого.

Диференціація має місце як в політичній економії, так і в інших економічних та суспільних науках. Вона здійснюється як в горизонтальному, так і вертикальному напрямах.

Горизонтальна диференціація означає, що відбувається виокремлення нових координованих галузей науки.

Вертикальна диференціація науки проявляється у створенні субординованих галузей в межах однієї науки. Хоча процес диференціації науки є неминучим, слід пам'ятати, що він має бути таким, щоб не призводив до невиправданого дроблення знань і втрати цілісного бачення предмета й перспективи його розвитку. Поряд з диференціацією науки розвивається і протилежний процес - її інтеграція. Цей процес полягає передусім у добуванні знань про конкретний об'єкт дослідження шляхом використання, синтезування результатів різних наук. Розрізняють горизонтальну та вертикальну інтеграцію науки. Горизонтальна означає взаємопроникнення окремих галузей наук, яке дає можливість одержати найбільш повні знання про предмет дослідження. Вертикальна інтеграція науки означає зміцнення зв'язку однієї великої науки з її субординованими частинами (наприклад, політичної економії з конкретними науками).

Метод політичної економії, як і метод будь-якої іншої економічної науки, потребує постійного удосконалення, оскільки виробничі відносини сучасних суспільств становлять найбільш складну систему для пізнання. Ця складність в першу чергу пояснюється тим, що сьогодні існують суспільства з різними за соціально-економічною природою виробничими відносинами. Причому в капіталістичних суспільствах поряд з панівними капіталістичними виробничими відносинами мають місце елементи соціалистичних виробничих відносин. В соціалістичних суспільствах навпаки: поряд з пануючими соціалістичними відносинами існують відносини, що залишилися від попередніх способів виробництва. Крім того, певний конгломерат виробничих відносин - капіталістичних і соціалістичних - визначає специфіку економічного життя країн з перехідною економікою.

На нашу думку, саме для цих останніх знання методу політичної економії має чи не найбільше значення. Адже саме тут мільйони людей зіткнулися з новими для них реаліями, зрозуміти, осмислити справжню суть яких без наукового підходу до них практично неможливо. Методологічні політекономічні знання в умовах перехідних економік можуть сприяти уникненню помилок в економічній політиці і цим самим послабити негативні наслідки ринкових перетворень. Це повинен знати кожний, кому судилося жити в умовах заміни соціалістичних виробничих відносин капіталістичними.

Іншими словами, вивчення теоретичного курсу дає можливість опанувати методологію та методику наукових досліджень, навчитися відбирати й аналізувати необхідну інформацію, формулювати цілі та завдання, розробляти теоретичні передумови, планувати й здійснювати експерименти, формулювати висновки наукового дослідження і оформляти їх у вигляді звіту, доповіді, статті.