Страхова справа (2002)

4. Суть та види страхових премій

Страхова премія (страховий внесок) має трьох-аспектну форму прояву: економічну, юридичну та математичну.

Економічний зміст страхової премії проявляється в тому, що вона є частиною національного доходу, яка виділяється страхувальником з метою забезпечення гарантування його інтересів на випадок небажаних, несприятливих для нього подій (страхових подій).

В юридичному аспекті страхова премія — грошове вираження страхового зобов'язання, яке відображене у страховому договорі.

Математичний зміст страхової премії полягає в тому, що вона набирає форму періодично повторюваного платежу страхувальника страховику.

Під час розгляду змісту страхової калькуляції зазначалось, що при визначенні індивідуального розміру платежу має враховуватись уся страхова сукупність. Зобов'язання за окремим видом страхування розраховується як середня величина. Наприклад, якщо прийняти загальний розмір зобов'язань страховика зі страхування життя за В, а вартість однієї ренти — пенсії за Ах, де х — вік людини, що сплачує страховий внесок Р, то у разі довічної сплати страхового внеску він буде визначатись за формулою

Px = B / Ax

У разі строкового характеру страхових внесків формула матиме вигляд:

Px = B / LxAx

де LxAx — вартість однієї строкової ренти.

Вартість ренти — довічний або на певний період часу річний дохід, який страховик зобов'язується сплачувати страхувальнику.

Зазначене свідчить: страховий внесок у математичному сенсі виражається як середня величина, тобто як частка, що припадає на один поліс страхового портфеля, від усіх зобов'язань страховика.

На практиці досить часто страхова премія, яку страхувальник зобов'язаний сплатити страховику за взяті ним на себе ризики, встановлюється в певних відсотках від страхової суми. Так, наприклад, при страхуванні нещасних випадків, що сталися під час виконання застрахованим службових обов'язків, а також поза роботою, застосовують такі тарифи за категоріями.

Категорія А:

льотно-підйомний склад;

працівники, зайняті на випробувальних роботах;

особи, причетні до виробництва, збереження, випробування вибухових речовин, та працівники хімічних лабораторій;

міліція, водолази, підривники;

працівники рятувальних станцій та служб;

команди суден морської та річної флотилій;

працівники важкої промисловості;

будівельники;

працівники повітряного транспорту;

інкасатори та водії спеціального транспорту (табл. 5).



Категорія В:

особистий склад аеродромного обслуговування, працівники банків, касири;

особи, котрі обслуговують водолазні роботи на річках та озерах;

працівники ветеринарних лікарень, газосховищ, газоелектрозварники;

водії грейдерів, вантажники, дезінфектори;

працівники деревообробної промисловості та особи, котрі займаються відкритою розробкою родовищ;

працівники, котрі обслуговують компресори;

працівники побутового та комунального обслуговування (хімчистка, пральня, зв'язок, кіномеханіки, кухарі);

працівники легкої промисловості, мисливці та риболови;

охорона, працівники харчової промисловості, поліграфічних підприємств;

пожежна охорона, працівники будівельної, машинобудівної промисловості, сільського господарства, транспорту (крім повітряного);

працівники, зайняті виробництвом хімічних речовин (крім отруйних та вибухових), працівники хімічних лабораторій;

працівники електростанцій, експедиції (табл. б).



Категорія С:

працівники побутового обслуговування та комунального господарства (крім тих, кого відносять до категорії В);

педагогічний персонал дошкільних дитячих установ;

гардеробниці, артисти, двірники, дегустатори, домогосподарки;

працівники, що виготовляють вироби без механічної обробки;

медичні працівники, службовці, комірники;

працівники бактеріологічних лабораторій та санепідемстанцій;

працівники торговельної мережі та громадського харчування, крім кухарів;

працівники апарату АПК;

інженерно-технічний персонал, не пов'язаний з процесом виробництва;

працівники пошти, телеграфу, телефонної мережі;

викладачі та студенти інститутів, учні технікумів, спецшкіл (табл. 7).



Аналогічним чином визначаються страхові платежі при страхуванні учасників спортивних заходів на час їх проведення. Види спорту теж розподіляють на три групи:

I — бадмінтон, біатлон, буєрний спорт, художня гімнастика, спортивне орієнтування, плавання, лижний спорт, радіоспорт;

II — акробатика, батут, велоспорт, водні лижі, веслування, легка атлетика, планерний спорт, бейсбол, боротьба (всі види), водне поло, гирьовий спорт, пожежний прикладний спорт, стрибки у воду, стрільба, фехтування, фігурне катання;

III — бокс, гірськолижний спорт, дельтапланеризм, ковзанярський спорт, альпінізм, баскетбол, спортивна гімнастика, кінний спорт, карате, стрибки на лижах із трампліна, поло, санний спорт, спідвей, шорт-трек, регбі, ручний м'яч, п'ятиборство, фрістайл, футбол.

Залежно від групи та від терміну страхування встановлюють такі розміри страхових премій (див. табл. 8: а) термін страхування визначено у днях; б) термін страхування визначено у місяцях).



Страховик має право встановлювати тарифи на специфічні спортивні заходи. При страхуванні від нещасних випадків осіб, котрі вирушають в туристські поїздки за путівками на відпочинок, а також у службові відрядження, застосовують такі тарифи (див. табл. 9, 10).



У майновому страхуванні страховий внесок може бути представлений середньою величиною, що являє собою співвідношення між загальним очікуваним розміром платежів страхувальника за певний проміжок часу і загальним числом застрахованих об'єктів (я), тобто



У загальному планістрахова премія (Р) — середня величина відносно страхової сукупності.

Страховий внесок (премія) показує, як розподіляється загальний розмір зобов'язань страховика на кожну окремо взяту одиницю страхової сукупності. Величина страхової премії залежить від ряду чинників і насамперед від галузевих особливостей особистого та майнового страхування.

Так, для визначення страхового внеску за особистим страхуванням важливо передбачити імовірність смерті чи імовірність захворювання. Наприклад, якщо кількість тих, хто доживає до 40 років (Іх), в Україні становить 9224 особи, а кількість тих, хто вмирає у віці від 40 до 41 року (d ), — 374 особи, то імовірність смерті у віці від 40 до 41 року (qx) становитиме:



Це означає, що із 100 тис. сорокалітніх до 41 року не доживуть 406 осіб.

Страховик передбачає, що, скажімо, найближчим часом (роком) із числа застрахованих у віці 40 років можуть померти 0,41%.

Крім цього, до уваги беруться розмір страхової суми договору та норма прибутку.

Для визначення страхових премій за майновим страхуванням слід враховувати: імовірність настання страхового випадку, частоту та складність ризику, коефіцієнт кумуляції ризику, коефіцієнт збитковості, збитковість страхової суми, норму збитковості, частоту збитків.

Деякі з цих показників уже було висвітлено раніше. Тому розглянемо ті з них, які досі залишались поза нашою увагою.

Частота страхових подій — показник, який характеризує кількість страхових подій у розрахунку на один об'єкт страхування.



де Ч — частота страхових подій;

L — кількість страхових подій, од.;

п — число об'єктів страхування, од.

Якщо Чс < 1, то це означає, що одна страхова подія спричинила багато страхових випадків (наприклад, паводком пошкоджено багато страхових об'єктів).

Коефіцієнт кумуляції (накопичення) ризику показує середню кількість об'єктів, що постраждали від страхової події. Він розраховується за формулою



де Кк — коефіцієнт кумуляції ризику;

т — кількість застрахованих об'єктів, що постраждали внаслідок страхового випадку, од.;

L — число страхових подій, од.

Мінімальне значення коефіцієнта кумуляції дорівнює одиниці, тобто число страхових подій дорівнює числу страхових випадків. Якщо Кк > 1, то це означає, що на одну страхову подію припадає більше страхових випадків. Страховик уникає майнового страхування ризиків з великим коефіцієнтом кумуляції.

Коефіцієнт збитковості (Кзб) показує частку виплаченого страхового відшкодування в страховій сумі усіх об'єктів, що постраждали.

Кзб ≤ 1

Це означає, що коефіцієнт збитковості не може бути більшим за одиницю, оскільки застраховані об'єкти не знищуються двічі в межах дії одного страхового договору.

Збитковість страхової суми (імовірність збитків) показує частку виплаченого страховиком відшкодування збитків у страховій сумі усіх застрахованих об'єктів. Він визначається за формулою

З = В / С

де 3 — збитковість страхової суми, грн;

В — сума виплаченого страхового відшкодування, грн;

С — страхова сума для всіх об'єктів страхування, грн.

Цей показник завжди менший за одиницю.

Збитковість страхової суми розглядають ще як міру величини ризикової премії.

Середня страхова сума на один об'єкт (договір) страхування визначається як відношення загальної страхової суми всіх об'єктів страхування до кількості всіх об'єктів страхування:



де С — середня страхова сума на один об'єкт страхування, грн.;

С — страхова сума для всіх об'єктів страхування, грн.;

n — кількість об'єктів страхування, од.

Норма збитковості (коефіцієнт виплат) — відношення суми виплаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових премій, виражене у відсотках:

Nз = B / P * 100

де N3 — норма збитковості, %;

В — сума виплаченого страхового відшкодування, грн;

Р — сума зібраних страхових премій, грн.

На практиці розраховують нетто-норму та брутто-норму.

100%≤ Nз < 100%

Частота збитків визначається множенням частоти страхових подій на коефіцієнт кумуляції:

Чз = Чс.п.*Кк

Види страхових премій

А. За своїм призначенням страхові внески набирають таких форм:

ризикова премія;

заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок;

нетто-премія;

достатній внесок;

брутто-премія (тарифна ставка).

Ризикова премія — чиста нетто-премія. Це частина страхового внеску в грошовій формі, покликана забезпечити покриття ризику. її величина залежить від ступеня імовірності настання страхового випадку. Ризиковий внесок є функцією від імовірності настання ризику. В особистому страхуванні вона залежить від структури за віком та статтю. У майновому — ризикові премії відносно постійні.

Заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок має місце при страхуванні життя. Він мусить покривати платежі страхувальника по закінченні строку страхування. Як правило, умови страхування вимагають, щоб страхова нетто-премія протягом дії договору залишалася сталою, а зі зростанням ризику збільшувалася ризикова премія та зменшувалася заощаджувальна, і навпаки.

Нетто-премія — внесок, необхідний для покриття страхових платежів за певний проміжок часу за даним видом страхування. Якщо має місце планомірний розвиток ризику, то нетто-премія дорівнює ризиковій премії. В умовах змінного ризику передбачається гарантійна (стабілізаційна) надбавка. За цих умов нетто-премія відрізняється від ризикової на величину стабілізаційної надбавки, яка може бути виражена додатним або від'ємним числом. У майновому страхуванні нетто-премія дорівнює ризиковій премії плюс стабілізаційна надбавка, а в особистому нетто-премія дорівнює ризиковій премії плюс заощаджувальний внесок. Іноді додають ще стабілізаційну надбавку.

Достатній внесок — сума нетто-премії та навантаження, які включають у витрати страховика. Цей внесок розглядають як брутто-премію або тарифну ставку.

Брутто премія — тарифна ставка страховика. Вона дорівнює достатньому внеску плюс надбавки, що йдуть на покриття витрат, пов'язаних з превентивними заходами, рекламою, покриттям збиткових видів страхування і т. ін. Кожний додатковий елемент зумовлює зростання тарифної ставки.

Б. За характером ризиків, які підлягають страхуванню, страхові премії розподіляють на натуральні і постійні.

Натуральна премія — премія, що покриває ризик за певний проміжок часу. Вона відповідає фактичному розвитку ризику. На даний проміжок часу дорівнює ризиковій премії. У довгостроковому періоді вона змінюється зі щорічною зміною ризику. Наприклад, у договорах зі страхування життя із зростанням тривалості життя зростає натуральна премія. Страховик вивчає тенденції розвитку натуральної премії і з урахуванням їх вносить корективи в політику страхової компанії.

Постійні (фіксовані) премії — внески, які з плином часу залишаються незмінними. Найпоширеніші вони в майновому страхуванні, властиві сталим ризикам, хоча стабільність відносна, оскільки зі зміною технологій змінюються і ризики, і премії.

В. За формою сплати страхових внесків їх розподіляють так:

одноразові;

поточні;

річні;

розстрочені.

Одноразова премія сплачується страхувальником страховику за весь період страхування наперед.

Поточні страхові премії — частина від загальних зобов'язань страхувальника перед страховиком. Сума поточних внесків більша від одноразового внеску.

Річний внесок — одноразовий внесок за договорами, які мають річний термін дії. Цей внесок неподільний. В особистому страхуванні мають місце строкові та довічні річні страхові премії.

Розстрочена премія — розподілена на частини річна премія (за півріччями, кварталами, місяцями).

Г. За часом сплати страхових премій їх розподіляють так:

авансові;

попередні.

Авансові премії — платежі, які страхувальник сплачує страховику до настання терміну їх сплати, зазначеного в договорі.

Попередня премія — дозволена страховиком повна або часткова сплата внеску до настання строку сплати. її розглядають як внесок заощаджувального характеру. На ці премії нараховують відсотки за вкладами. З настанням страхового випадку до закінчення строку договору страхувальник або спадкоємець отримують крім страхової суми ще й ті страхові премії, за якими строк сплати ще не настав. У цьому відмінність між авансовими та попередніми преміями.

Д. Залежно від того, як страхові платежі відображаються в балансі страховика, розрізняють такі премії:

перехідну;

ефективну;

результативну.

Перехідні премії утворюються внаслідок незбігання календарного та страхового року. Якщо застрахований зробив річний внесок, а застрахувався він, скажімо, у четвертому кварталі, то 3/4 його річного платежу переносять на наступний календарний рік. Це перехідні платежі.

Ефективна премія — вся сума наявних страхових платежів, які перебувають в розпорядженні страховика в поточному році.

Результативна премія — різниця між річною нетто-премією і перехідними платежами.

Е. За величиною розрізняють такі премії:

необхідну;

справедливу;

конкурентну.

Необхідна премія — внесок, величина якого достатня для того, щоб страховик зміг здійснити виплати страхових сум та відшкодувань.

Справедлива премія на засадах справедливості гри та теорії ймовірності відображає еквівалентність зобов'язань сторін, котрі беруть участь у договорі страхування.

Конкурентна премія — внесок, який у ринкових умовах дає змогу страховику залучити максимальну кількість страхувальників.

Є. Залежно від способу нарахування страхових премій їх розподіляють так:

середні;

ступеневі;

індивідуальні.

Середні премії — платежі, які обчислюють як середньоарифметичну для всієї страхової сукупності, їх застосовують за умови, коли у страховика немає інформації щодо розвитку ризику.

Ступеневі передбачають при визначенні величини страхової премії врахування ступеня ризику.

Індивідуальні премії враховують індивідуальні особливості об'єкта страхування.

Крім уже перерахованих виділяють ще основну премію, яка визначається на момент підписання договору, та додаткову, яка передбачає надбавки до основної. Якщо ж страховик передає частину ризиків у перестрахування, то він передає страхувальнику і частину премії. її називають перестраху вальною премією.

Цільмерівська (резервна) премія дорівнює сумі нетто-премії та витрат із укладення договорів страхування за рік.