Охорона праці

2.3.2. Загальнообмінна механічна вентиляція

Механічна вентиляція має ряд переваг перед природною:

- повітря виводиться та подається у будь-яку частину приміщення;

- проточне повітря можна піддавати необхідній обробці (очищати, підігрівати у холодний період року або охолоджувати у теплий, уволожнювати або під-сушувати і т.п.), а виводжуєме - очищати від забруднень;

- кiлькiсть повітря, що виводиться та подається можна змінювати у будь-яких межах в залежності від технологічного процесу.

Механічна вентиляція здійснюється за рахунок різниці тисків, яка створю-ється за допомогою вентилятора.

Вентилятор - пристрій для переміщення повітря.

Для вентиляції цехів використовують у основному радіальні (центробіжні) та осьові вентилятори загальнопромислового призначення.

Осьовий вентилятор (рис. 2.4.) складається з робочого колеса - втулки з наса-дженими або привареними до неї лопастями (лопатками) 3, циліндричного кожуха 1 та електродвигуна 2.

Переваги осьових вентиляторів:

- простота конструкцiї;

- регулюється продуктивність (швидкість оборотів);

- реверсивність у роботі;

- більша продуктивність.

Недоліки:

- великий шум;

- створюють малий тиск.

Осьові вентилятори використовуються у системі приточно - витяжної венти-ляції при коротких у прямолінійних повітроводах.

У радіальних (центробіжних) вентиляторах (рис. 2.5.) при обертанні лопасного колеса 2, повітря всмоктується у вхідний отвір 1, попадає на лопатки колеса 2 та, змінюючи своє направлення на 900, відкидається на стінки спірального кожуха 3. Викидається повітря через випускний отвір 4. Розмір вентилятора (його номер) визначається зовнішнім діаметром робочого колеса у дециметрах.

Переваги центробіжних вентиляторів:

- створюють великі тиски.

Недоліки:

- мають складну конструкцiю;

- не реверсивні у роботі;

- мають великі розміри, видають великий шум та вібрацію.

Центробіжні вентилятори використовуються при довгих та розгалужених по-вітроводах у системі вентиляції, тобто там, де треба переборювати великі опори мережі.

Радіальні вентилятори позначають першою літерою Ц , а осьові - О.

Класифiкацiя вентиляторів.

1. По тиску:

а) малого тиску Р < 1 кПа;

б) середнього 1,1 - 3 кПа;

в) високого 3 - 12 кПа..

2. За типом приводу:

а) з безпосереднім з’єднанням валу вентилятора з валом двигуна;

б) з ремінною передачею;

в) з кліноременою передачею.

3. Залежно від складу повітря:

а) звичайного виконання (коцентрація пилу < 100 мг /м3, t 0C < 80 0);

б) антикорозійного виконання (якщо у повітрі ї агресивні суміші);

в) іскрозахищеного виконання (вибухонебезпечні суміші);

г) пилові (пил з концентрацією > 100 мг /м3).

Основний характеристикою вентилятора є залежність втрат тиску від втрат повітря та коефіцієнт корисної дії ККД.

Приточно - витяжна механічна вентиляція.

Розрізнюють чотири основні схеми організації повітрообміну при загально-обмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вгору, знизу вгору, знизу вниз.

Схеми зверху вниз забезпечують подачу повітря вгорі та витяжку внизу (від підлоги) приміщення. В схемі зверху вгору повітря подається та віддаляється у верхній зоні приміщення. Обидві схеми доцільно застосовувати у випадку, якщо приточне повітря має температуру нижче температури приміщення.

Cхема знизу вгору передбачає подачу повітря у нижню зону, а віддалення з верхньої, схеми знизу вниз - подачу та віддалення знизу приміщення. Ці дві схеми рекомендується використовувати тоді, коли температура приточного повітря у холодний період року вище температури внутрішнього повітря.

Якщо у виробничому приміщенні виділяються пари або гази з щільністю, пеpевищуючою щільність повітря (пари кислот, бензину, керосину і т.п.), то загальнообмінна вентиляція повинна забезпечити віддалення 60% з нижньої зони приміщення та 40% - з верхньої. Якщо щільність газів менше щільності повітря, віддалення забрудненого повітря відбувається у верхній зоні, а пода-ча - безпосередньо у робочу зону.

Схема проточної механічної вентиляції (рис. 2.5.) складається з повітряприймального пристрою у вигляді повітрозабірника чи шахти 1, фільтру для очищення повітря 3, кондіціонера 4, вентилятора 5, мережі повітроводів 2 та приточних патрубків з насадками 6.

Повітрязабірні пристрої розміщують у місцях, де повітря не забруднене пилом або газами не нижче 2 м від рівня землі. 3, 4, 5 - установлюються у одному приміщенні - вентиляційній камері. 1 - установлюється зовні приміщення, де концентруються шкідливі речовини та вітер. Через 6 повітря подається у ту частину приміщення де концентрація шкідливих речовин менше, а виводиться через 7 - де більше. Шум та швидкість руху повітря не повинні пеpевищувати гранично припустимі.