Основи менеджменту (2014)

У відповідь на недоліки функціонального підходу був запропонований процесний підхід, який зміщує фокус уваги на процеси, що протікають на підприємстві, і проходять на всіх стадіях виробництва продукції, задіюють всі підрозділи і орієнтуються на кінцевий результат – отримання прибутку.

З точки зору процесного підходу, підприємство є набором процесів і, відповідно, управління підприємством є управління певними процесами.

На кожному етапі процес має свою ціль, ступінь виконання якої є показником, що визначає його ефективність.

Цілі даних проміжних ланок виробництва є цілями проміжними – найнижчого рівня, після досягнення яких можна планувати і досягати мети і стратегічних завдань підприємства.

Процесний підхід базується на тому твердженні, що всі процеси виробництва є взаємно пов’язаними. Процес управління є безперервним зв’язком дій зі стратегічного маркетингу, бюджетування, організаційних процесів, обліку на всіх стадіях, організації праці та контролю на підприємстві. На перший план, в цьому випадку, виступають питання координації процесів відповідно до цілей підприємства.

Часто, при порівнянні процесного підходу з функціональним, вважається, що вони є взаємовиключними. Однак, враховуючи визначення понять «процес» і «функція», можна дійти до висновку, що два даних підходу є взаємодоповнюючими. При використанні методів функціонального підходу шукається рішення задачі «що робити?», а методи процесного управління дають можливість відповісти на запитання «яким чином це робити?».

Для повноти інформації при прийнятті управлінського рішення необхідно вивчення структури підприємства, як ПЕМ, з точки зору функціонального та процесного підходів. Дане розгляд особливо актуально в корпоративному управлінні для багатокомпонентних ПЕМ, кожен з компонентів якої може мати власні характеристики і цілі.