Основи менеджменту (2014)

2.6. Кількісний підхід в управлінні підприємством

Кількісний підхід до управління (або отримізаційний), виник в управлінні завдяки розвитку точних наук і появи обчислювальної техніки. Даний підхід дозволив значно скоротити витрати часу на вирішення складних управлінських завдань. При цьому підході основою для прийняття управлінського рішення є кількісні оцінки, отримані за допомогою підрахунків економістів, методів оптимізації, використання статистичних та математичних теорій, експертних оцінок, системи балів та ін.
Кількісний підхід реалізується через пошук і встановлення залежності різними показниками діяльності підприємства: техніко-організаційними та економічними, якості товару і витратами в сфері його виробництва та ін.

Однак загальновідомо, що при прийнятті управлінських рішень менеджери достатньо активно використовують і неформалізуємим або сложноформалізуемую інформацію, використання якої є досить складним завданням в рамках «чистого» кількісного підходу. Прикладами інформації, використання якої достатньо є досить складним при кількісному підході можуть служити непрямі якісні характеристики інших об'єктів і явищ вплив яких формально представити неможливо (або достатньо складно), однак необхідно враховувати при прийнятті управлінських рішень. («Престижність» району при будівництві житла та ін.).

Комплексний підхід передбачає врахування та аналіз різних аспектів менеджменту. В рамках даного підходу при прийнятті управлінського рішення повинні враховуватися технічні, економічні, організаційні, соціальні, психологічні, при необхідності і інші (наприклад, політичні, екологічні чи демографічні) аспекти проблеми та їх взаємозв’язку.

Важливо приділяти увагу всім необхідним напрямкам, саме комплексний розгляд всіх складових управлінського рішення забезпечує його несуперечливість і адекватність існуючої проблеми. Наприклад, при будівництві нових житлових комплексів залишені в стороні соціальні питання іноді є причиною того, що кінцеві результати проекту опиняються нижче планованих.

На практиці такий багатофакторний аналіз здійснити досить складно, тому враховуються найбільш важливі в розрізі наявної проблеми з точки зору керівника напряму. В такому випадку можливі ситуації переоцінки або навпаки недооцінки деяких аспектів прийнятого рішення.